Законодавство: Плутання компромісу

Ігор ЛИННИК,
партнер Gryphon Investment Consulting Group, податкове структурування, управління ризиками, врегулювання спорів, адвокат

Реформуванню податкової системи, що ґрунтується на так званому компромісі сторін, бракує послідовності

Наприкінці 2015 року Україну спіткала чергова модернізація податкового законодавства, що передбачає кардинальні зміни в системі оподаткування суб’єктів підприємництва, громадян та інших платників податків. Ще не всі встигли оговтатись після проведення торішніх змін, як влада підготувала нам нове випробування.

Хоча ми маємо імунітет до щорічних змін податкового законодавства, цього разу законодавці і справді здивували — до Верховної Ради було подано два альтернативних законопроекти: один за авторством Міністерства фінансів України (Мінфін), інший — від народних депутатів. Згодом, 11 грудня 2015 року Мінфін представив компромісний варіант реформи, що включає пропозиції депутатів, бізнесу та громадськості. Так, саме компромісний, тобто той, в якому всі сторони щось втрачають.

Варто звернути увагу, що всі ці проекти є лише пропозиціями змін до закону, а не реальними заходами щодо реформування податкової системи. Уже вкотре законодавці концентрують увагу на зміні ставок, частковій зміні механізмів оподаткування, а не на реальних заходах, що матимуть економічний ефект для держави. Розглянуті нижче проекти свідчать про повторення всіх минулих сценаріїв «реформування» і так званих компромісів.

 

Ставка на зменшення

 

Поданий народними депутатами проект під гаслом «податкової лібералізації» містить пропозиції щодо значного послаблення податкового навантаження на платників податків. Так, автори проекту пропонують зменшити ставку податку на прибуток з 18 % до 15 %, податку на додану вартість — з 20 % до 15 %, податку на доходи фізичних осіб — з 15 % до 10 %. Для спрощеної системи оподаткування проект передбачає поетапне підняття ставок з 2 % до 10 % протягом п’яти років та зменшення максимальної суми річних доходів, що дозволяє перебувати на спрощеній системі.

Із самого початку депутатський проект було піддано критиці як такий, що не зможе забезпечити напов­нення бюджету та відверне від України всіх інвесторів і кредиторів, особливо Міжнародний валютний фонд (МВФ).

Натомість законопроект Мінфіну, що був погоджений з МВФ, передбачає формальне спрощення податкового обліку шляхом запровадження формули «20/20/20/20». Якщо коротко — це означає, що ставка більшості податків буде збільшена або зменшена до розміру 20 % від бази оподаткування. Так, зокрема, з 18 % до 20 % має бути збільшена ставка податку на прибуток, з 15 % до 20 % — ставка податку на доходи фізичних осіб. Ставка податку на додану вартість не змінюватиметься, натомість мають бути ліквідовані спеціальні ставки та режими для фармацевтичної і сільськогосподарської продукції. Ставка ж єдиного соціального внес­ку має бути знижена з 41 % (у середньому) до 20 %.

Кардинальні зміни містить згаданий законопроект для спрощеної системи оподаткування. По-перше, і це найголовніше, спрощену систему оподаткування більше не зможуть використовувати юридичні особи. По-друге, кількість груп у спрощеній системі оподаткування зменшиться до трьох, зменшиться також максимальна сума річного доходу, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, — 2 млн грн. І, по-третє, зміниться модель оподаткування на спрощеній системі — 20 %, помножені на суму доходу з вирахуванням документально підтверджених витрат, або 20 %, помножені на суму доходу, зменшену на коефіцієнт.

Враховуючи складну ситуацію у кулуарах Верховної Ради та небажання представників деяких політичних сил голосувати за проект, Мінфін вирішив піти на поступки і внести деякі зміни до свого проекту. Хоча ці зміни виявилися незначними — з 20 % до 18 % зменшено ставки податку на прибуток і податку на доходи фізичних осіб, зберігається ставка 7 % ПДВ для фармацевтичної продукції. До 0,85 підвищено коефіцієнт неоподатковуваних доходів у спрощеній системі оподаткування до 2018 року, в подальшому коефіцієнт буде зменшений до 0,65, а згодом — до 0,45.

Серед іншого, Мінфін також обіцяє платникам податків вигоди від макроекономічного ефекту податкової реформи, полегшення дотримання рутинних процедур адміністрування податків та дворічний мораторій на зміну податкового ­законодавства, за винятком змін, що «зменшуватимуть податковий тягар чи спрощуватимуть податкові правила».

 

Довгострокові перспективи

 

Пропоновані проекти, за умови їх повної реалізації та відсутності випадків оптимізації оподаткування, здатні кардинально вплинути на фіскальну систему держави, а відтак — і на економіку в цілому. Та все ж жоден із них не передбачає конкретних заходів з досягнення нагальних цілей для економіки країни: детінізації економіки, створення привабливих умов для іноземних інвесторів, стимулювання розвитку бізнесу та впровадження нових технологій.

Якщо депутатам вдасться пролобіювати свій проект, ми зможемо радіти всім спрощенням та зменшенням податкового навантаження для бізнесу та населення, однак достеменно невідомо, чи справдяться негативні очікування стосовно іноземних інвесторів та МВФ. Також можна з упевненістю стверджувати, що зменшення ставок призведе до дефіциту бюджету країни та зменшення фінансування багатьох соціальних програм, на які у держави просто не буде грошей.

У свою чергу, проект Мінфіну створить низку інших проблем, серед яких виключення юридичних осіб зі спрощеної системи оподаткування та збільшення бази оподаткування для єдиного податку. Наслідком буде припинення діяльності представників середнього та малого бізнесу, які будуть неконкурентоспроможними в умовах підвищеного оподаткування. До того ж буде збільшено ставку податку на доходи фізичних осіб, що призведе до зменшення рівня реальних доходів населення. Такі зміни можуть викликати небажання платників податків вести бізнес легально і штовхнути їх до застосування схем оптимізації оподаткування, а можливо, й до ухилення від сплати податків.

Усі запропоновані проекти податкової реформи не є ідеальними або принаймні узгодженими. Звичайно, неможливо створити умови, що влаштовуватимуть усіх членів суспільства, однак у своїх діях законодавцям необхідно бути більш послідовними та обачливими. Необхідно пам’ятати, що зміна податкової системи потребує проведення детальних розрахунків майбутнього впливу на економіку. Наразі ж усі ці проекти змін схожі чи то на спроби латання дірок у бюджеті, чи на створення умов для ведення тіньового бізнесу та пригнічення всіх провідних галузей економіки країни, як-то IT-галузь та сільське господарство.

Окрім вищезгаданого, необхідно зазначити, що всі проекти змін не позбавлені недоліку торішньої реформи — вони передбачають зміни у січні 2016 року. Водночас нам відомо про статтю 4.1.9 Податкового кодексу України: «Зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року». Таким чином, зміни, що набудуть чинності 1 січня 2016 року, мають застосовуватися лише 1 січня 2017 року. Як показала практика, законодавець ігнорує цей пункт Кодексу, що вже призвело до появи судових спорів та прийняття рішень на користь платників податків.

Резюмуючи, можна лише додати, що всі перипетії нових змін Податкового кодексу України є неминучим наслідком помилок з минулого в процесі проведення податкової реформи. Прийнята поспіхом, з порушенням строків і без консультацій з представниками бізнесу та громадськості, реформа була приречена на провал. Нинішні пропоновані зміни так само не вирізняються далекоглядністю та орієнтуванням на довгострокові перспективи.

Для всіх нас буде найкращим, якщо нові зміни не ґрунтуватимуться на «компромісах» політичних сил, а враховуватимуть інтереси всіх: бізнесу, громадян та держави. Тільки в таких умовах податкова система почне реально працювати і матиме позитивний економічний ефект, адже неможливо вести прибутковий бізнес, розвивати економіку країни та залучати іноземних інвесторів в умовах постійної нестабільності податкового законодавства.