Банкрутство: Передай далі

Єгор ШТОКАЛОВ,
юрист ЮК «Алєксєєв, Боярчуков і Партнери»

Досить поширеною є ситуація, за якої боржник, що забезпечив кредитні кошти іпотечним майном, стає неплатоспроможним. І в подібних випадках банківським установам подеколи простіше шляхом проведення факторингової операції переуступити кредиторську заборгованість третій особі, аніж намагатися самостійно стягнути ці кошти із боржника

Сьогодні побутує думка, що процедура переуступки у процедурі банкрутства є досить складною, а судової практики з цього питання вкрай мало. І все ж, вона є і досить чітко прописує процедуру вищезгаданої переуступки. А права правонаступника чітко визначені українським законодавством.

Практичний аспект

Спосіб появи у справі про банкрутство нового кредитора, якому банк переуступає свої вимоги, залежить від того, коли буде підписано договір про переуступку права вимоги. Відправними точками в цьому випадку можна вважати дату введення мораторію на задоволення вимог кредиторів і дату закінчення строку для заявлення кредиторських вимог після публікації оголошення про початок процедури банкрутства.

Якщо договір переуступки був підписаний до введення мораторію, то вимагати включити свої вимоги до реєстру вимог кредиторів має право новий кредитор. Якщо договір переуступки був укладений у період з моменту введення мораторію до закінчення строку, відведеного для заявлення вимог після публікації оголошення, то свої вимоги може заявити новий кредитор. А у випадку, коли договір про переуступку був підписаний після закінчення строку, передбаченого для заявлення вимог, і банк уже подав свої кредиторські вимоги, повинна відбутися процедура заміни кредитора.

Договір іпотеки, який підписали банк і боржник, також не може стати перепоною для переуступки банком права вимоги третій особі. У такому випадку повинні бути внесені відповідні зміни до ­іпотечного договору. Згідно зі статтею 24 Закону України «Про іпотеку», відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основ­ним зобов’язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов’язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Права правонаступника підтверджує і стаття 25 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі заміни кредитора чи боржника в зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу в справу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Не містить заборони на перехід прав кредитора за грошовими зобов’язаннями до іншої особи у ході провадження у справі про банкрутство і Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тож арбітражні керуючі (розпорядники майна) повинні вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів з грошових зобов’язань відповідно до правил Цивільного кодексу України, а господарські суди — зобов’язувати арбітражних керуючих (розпорядників майна) вносити відповідні зміни до реєстру у випадку оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредиторів.

Аналогічної позиції дотримується і Пленум Верховного Суду України, про що йдеться в його постанові «Про судову практику з питань банкрутства» від 18 грудня 2009 року № 15. Зокрема, у пункті 51 з посиланням на статтю 512 Цивільного процесуального кодексу України чітко вказано, що законом не передбачено заборони на перехід прав кредиторів за грошовими зобов’язаннями до іншої особи у провадженні в справі про банкрутство. Тому арбітражні керуючі мають вносити до реєстру відомості про заміну кредиторів за грошовими зобов’язаннями у разі переходу їхніх прав вимоги відповідно до правил Цивільного кодексу України, а господарські суди — зобов’язувати арбітражних керуючих вносити відповідні зміни до реєстру в разі оскарження необґрунтованої відмови арбітражних керуючих у внесенні відомостей про заміну кредитора. Особа, до якої перейшли права кредитора під час провадження у справі про банкрутство, отримує статус учасника провадження відповідно до абзацу 22 статті 1 Закону. Заміна кредитора у зобов’язанні не впливає на права та обов’язки боржника і не потребує його згоди, якщо така згода не передбачена договором або законом.

У постанові Вищого господарського суду України від 7 липня 2010 року № 1/5/132 «Б» зазначено, що відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, заміна кредитора у зобов’язанні не припиняє самого зобов’язання, а тільки призводить до вибуття однієї з його сторін, на місце якої приходить інша особа (кредитор).

Оскільки питання про строк задоволення кредиторських вимог у процедурі банкрутства зазвичай залишаються відкритими та не прозорими, досить актуальним є спосіб продажу проблемної заборгованості новому кредиторові. Так, кредитор може не тільки уникнути судових процедур, а й не погіршувати свого фінансового становища за рахунок накопичуваної поточної заборгованості.