№01 Січень 2016 року → У вільний час

Post Scriptum: Кораблі без капітанів

ДЕНИС МИРГОРОДСЬКИЙ,
президент АФ «ДИНАСТІЯ»

Тільки юрист може працювати на своє визнання та особисті досягнення, керівник фірми працює на командний результат

Вихід чергового рейтингу ТОП-50 провідних юридичних фірм України показав, що більшість лідерів національного ринку є досить невеликими за розміром компаніями, із кількістю юристів до 40. Для порівняння: фірми, що замикають ТОП-200 британських юридичних компаній, за деякими винятками мають від 40 до 90 юристів. Чи річ лише в різному розмірі ринку? Ні, не тільки в цьому. Масштаб залежить здебільшого від того, як керується юридичний бізнес.

Нас, юристів, на лавах юридичних вишів мотивують лише в одному — як бути найкращим у своїй професії. Як найкраще захистити клієнта в кримінальній справі. Як виграти судовий процес. Як закрити складний правочин або отримати дозвіл Антимонопольного комітету. Як провести дью діл або виконати складний проект. Але нам нічого не говорять про те, як організувати сумісну працю багатьох різних амбітних особистостей, кожна з яких прагне бути найкращею в своїй практиці та конкурує за визнання і вплив не лише з опонентами у справах, а й усередині свого колективу.

Коли юридична фірма починає розвиватися — клієнти приходять на особистість лідера або групи лідерів, які створили цю фірму. Кількість роботи збільшується, до фірми залучаються нові юристи. З часом вони виростають як фахівці, і їхні професійні амбіції також виростають. Фірма збільшується, але у відносинах усередині нічого не змінюється, бо всі у фірмі почуваються вправними фахівцями з юридичних питань і цілком сконцентровані на вирішенні справ своїх клієнтів. По суті, і партнери такої фірми, і її юристи виконують одну і ту саму роботу — обслуговують клієнтів, часто конкуруючи між собою за більш «солодкий» проект.

У більшості випадків якщо в такий момент сказати партнеру фірми, що він має професійно зайнятись управлінням, то він відповість, що у фірмі і так все добре керується, кожен знає, що робити, і взагалі — все чудово. Але по досягненні розміру фірми в 20—30 юристів ця омана стає очевидною, бо фірма зупиняється в рості. Кількість клієнтів та доходи не збільшуються. Найбільш талановиті співробітники залишають фірму, бо не бачать перспектив подальшого зростання. Це притаманно не лише українському ринку — я мав стажування в американській юридичній компанії, яка мала ті самі проблеми. Але на нашому ринку це особливо помітно.

І саме в цей час партнерам фірми необхідно прийняти принципове рішення — плавати і далі в своєму болоті або зрозуміти, що управління юридичною фірмою — це якісно інший вид діяльності стосовно обслуговування клієнтів. Що має бути група людей, для яких юридична фірма і є єдиним та головним клієнтом. Ці люді повинні опікуватися внутрішніми процедурами відбору та розвитку співробітників, маркетингом та пошуком клієнтів, встановленням зрозумілих правил взаємодії та перспектив партнерства, плануванням бюджету та збалансованою формулою розподілу прибутку, стратегічним розвитком та іншими «неюридичними» речами.

Так, для цього потрібно змінити світогляд і вийти із зони комфорту, відмовитися від сприйняття себе як найкрутішого юриста та навчатися речам, на яких не розумієшся. Але без напруження не буває видатного результату.

Досвід свідчить, що найкращими на ринку стають компанії, які ліпше керуються, а не ті, хто думає лише про виконання завдань клієнтів. Тому свого часу я прийняв рішення, яке мені дуже важко далося, — я відмовився від особистого супроводу справ клієнтів і опанував нову спеціалізацію — професійний керівник юридичного бізнесу. Цій практиці мало де навчають, вона рідкісна, але дуже цікава. І вона передбачає, що одного дня фахівці юридичної фірми, яку ти очолюєш, будуть значно ліпшими за тебе в своїх спеціалізаціях — і це потрібно прийняти. Бо тільки юрист може дозволити собі працювати на своє визнання та особисті досягнення, керівник фірми працює на командний результат. І повірте, коли показники роботи фірми завдяки твоїм діям різко зростають у пік кризи — відчуття набагато крутіші, ніж виграти складний судовий процес.

Коли дивлюся на багато юридичних фірм, які довго працюють на ринку, але так і не перейшли до фази професійного управління, вони мені нагадують парусні кораблі без капітанів — якщо і не тонуть, то нікуди і не допливають. Мені ж більше подобаються сучасні стрімкі лайнери.