№03 Березень 2016 року → У вільний час

Post Scriptum: Банківські перспективи

Артем СТОЯНОВ,
старший партнер LCF

Представники банківського сектора як ніхто зацікавлені у законодавчо закріпленому, регульованому механізмі реструктуризації заборгованості підприємств

Одним із найбільш резонансних та найбільш обговорюваних законопроектів у юридичній та банківській спільнотах останнім часом став проект Закону про фінансову реструктуризацію (№ 3555). У рамках II Legal Banking Forum як професійного майданчика, на якому щорічно обговорюються найактуальніші питання реформування банківського сектора, цьому законопроекту про фінансову реструктуризацію було приділено знач­ну увагу.

Проект розроблений на виконання зо­бов’язань перед міжнародними фінансовими організаціями, за участю експертів Світового банку та Європейського банку реконструкції та розвитку з метою створення ефективного та дієвого механізму добровільної фінансової реструктуризації боргів підприємств України, якщо хоча б один із кредиторів такого підприємства є фінансовою установою.

Уже сьогодні представники банківського сектора покладають великі сподівання на прийняття цього законопроекту, адже як ніхто зацікавлені у законодавчо закріпленому, регульованому механізмі реструктуризації заборгованості підприємств.

Окремою категорією боржників банку, які належним чином не виконують взяті на себе зобов’язання, сума заборгованості яких складає десятки, а іноді й сотні мільйонів гривень, стали великі, в тому числі містоутворюючі, ­підприємства.

Перед банком у подібних випадках не стоїть завдання заблокувати господарську діяльність такого підприємства, збанкрутити його і в підсумку не отримати задоволення вимог внаслідок їх погашення в процедурі банкрутства. Навпаки, банки зацікавлені в подальшій господарській діяльності боржників, якщо така діяльність є перспективною, які за рахунок доходу, отриманого від такої діяльності, зможуть погасити заборгованість.

Саме тому банки сідають за стіл переговорів щодо фінансової реструктуризації. Наша компанія неодноразово супроводжувала процес переговорів між банками та позичальниками, їхніми майновими та фінансовими поручителями, а також процедури підписання відповідних документів.

Однак наразі цей процес не унормований, а тому базується здебільшого на взаємних домовленостях. Наслідком для банку в таких випадках часто бувають значні поступки, які в результаті не призводять до очікуваного результату — погашення заборгованості.

Проектом передбачено невичерпний перелік заходів реструктуризації, в тому числі фінансової та корпоративної, урегульовано процедуру фінансової реструктуризації, порядок вирішення спорів, участь держави в такій процедурі і, що найголовніше, відповідальність недобросовісних позичальників від ухилення взятих на себе в процесі фінансової реструктуризації зобов’язань.

Звичайно, на сьогодні до самого тексту законопроекту, а точніше — до коректності викладення деяких норм, є питання. Однак це питання законодавчої техніки, які, сподіваюся, при опрацюванні та прийнятті проекту будуть виправлені.

Єдине, що можу сказати напевне, — прийняття закону, який визначатиме порядок реструктуризації заборгованості суб’єктів господарювання перед банками, є прогресивним кроком до стабілізації економічної ситуації в державі, у тому числі й стабілізації банківського сектора.