Банківське право: Ліцензійна згода

Дмитро МЕЛАШ,
аналітик юридичної практики Gryphon Investment Consulting Group, помічник адвоката

За новими правилами, всі фінансові послуги, контроль за наданням яких здійснює Нацкомфінпослуг, потребуватимуть ліцензії регулятора

З метою системного вдосконалення, уніфікації та спрощення порядку ліцензування господарської діяльності Верховною Радою України було прийнято оновлений Закон «Про ліцензування видів господарської діяльності» (Закон про ліцензування), який набув чинності 28 червня 2015 року та поширюється, зокрема, і на ліцензування фінансових послуг.

Згідно з положеннями цього Закону, рішення про видачу ліцензії (крім ліцензій Національного банку України) має бути прийняте не пізніше 10 робочих днів, плата за її отримання становить одну мінімальну заробітну плату, а рішення про анулювання ліцензії можливо ефективно оскаржити в Експертно-апеляційній раді з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України.

Разом із цим чи то випадковим, чи то цілеспрямованим наслідком прийняття Закону про ліцензування стало те, що відтепер ліцензуватимуться всі фінансові послуги, а не тільки ті, обов’язковість ліцензування яких прямо встановлена профільним законом (а саме — статтею 34 Закону України «Про фінансові пос­луги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Саме такого висновку дійшла Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), за наслідками тлумачення пункту 2 частини 1 статті 8 Закону про ліцензування, в якому зазначається, що ліцензуванню підлягає надання фінансових послуг без посилання на особливості, встановлені спеціальним (профільним) законодавством. З урахуванням того, що Законом про ліцензування таких особливостей не встановлено, зазначене, з позиції Нацкомфінпослуг, свідчить про те, що ліцензуватися повинні всі без винятку фінансові послуги, зокрема й ті, які сьогодні не ліцензуються, а саме — факторинг, надання коштів у позику, кредитування за рахунок власних коштів, надання гарантій та поручительств, фінансовий лізинг.

З урахуванням зазначеного Нац­комфінпослуг розробила проект «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» (проект Ліцензійних умов), який уже пройшов обговорення, був доопрацьований та повторно опублікований на офіційному сайті Нац­комфінпослуг 4 лютого 2016 року.

 

Ключові нововведення

Проект Ліцензійних умов пок­ликаний стати єдиним уніфікованим нормативним актом, на підставі якого фінансові установи, підзвітні Нацкомфінпослуг, отримуватимуть ліцензії на надання тих чи інших фінансових послуг. Він включив у себе переважну більшість нормативів, які вже досить тривалий час є ліцензійними умовами для кредитних спілок, ломбардів, страхових компаній тощо.

Однак при цьому проект Ліцензійних умов містить і ряд нововведень, ключовими з яких є такі.

Насамперед необхідно відзначити, що Нацкомфінпослуг, нарешті, вирішила врегулювати на нормативному рівні, що ж являє собою така фінансова послуга, як залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення. Відсутність такого регулювання породжує правову невизначеність, за якої будь-яке залучення фінансовою установою активів із зобов’язанням щодо їх повернення часто трактується контролюючими органами як фінансова послуга.

Тому проектом Ліцензійних умов прямо передбачено, що залучення фінансових активів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення є фінансовою послугою, яка передбачає залучення такою фінансовою установою грошових коштів на підставі письмового договору з особою (вкладником), яка не є фінансовою установою, із зобов’язанням фінансової установи щодо наступного повернення таких коштів через визначений у договорі строк із виплатою вкладнику процентів. При цьому залучення грошових коштів із зобов’язанням щодо наступного їх повернення на інших підставах, зокрема отримання кредитів від іншої фінансової установи, не є фінансовою послугою.

Позитивним для ринку фінансових послуг є також те, що проектом Ліцензійних умов планується встановити чіткі критерії розмежування власних та залучених коштів для всіх фінансових установ (а не тільки для кредитних установ, як тепер), що є критерієм розділення таких фінансових послуг, як кредитування за рахунок власних коштів та кредитування за рахунок залучених коштів. Ключовим із пропонованих критеріїв є те, що кошти, отримані фінансовою установою як субординований борг, не належать до залучених коштів.

Разом із цим у здобувача ліцензії на дату подання документів на отримання ліцензії повинні бути відсутні невиконані заходи впливу (незалежно від того, чи настав строк їх виконання).

Окрім цього, під час прийняття рішення про видачу ліцензії Нац­комфінпослуг встановлюватиме факт наявності контролю за діяльністю фінансової установи з боку резидентів держав-агресорів, зокрема, на підставі таких ознак:

— наявність у резидента дер­жави-агресора (прямо або опосередковано, самостійно або спільно з іншими) частки понад 50 % у статутному капіталі фінансової установи;

— зайняття резидентом держави-агресора посади керівника виконавчого та/або наглядового органу фінансової установи;

— якщо резиденти держави-агресора складають більше половини виконавчого та/або наглядового органу фінансової установи, та/або мають більше половини голосів у них;

— якщо резиденти держави-агресора прямо або опосередковано мають повноваження вчинення правочинів, які надають можливість виз­начати умови господарської діяльності фінансової установи, давати обов’язкові до виконання вказівки тощо.

При цьому необхідно зазначити, що у випадку самостійного встановлення Нацкомфінпослуг фактів наявності контролю за ­діяльністю фінансової установи зазначене може бути розцінене як взяття на себе частини повноважень Антимонопольного комітету України. Тому заз­начені рішення Нацкомфінпослуг доцільно приймати винятково на підставі відповідних висновків Антимонопольного комітету України.

 

Вимоги щодо інформації

Окрім зазначеного, проектом Ліцензійних умов передбачено, що фінансова установа зобов’язана мати та підтримувати в робочому стані власний веб-сайт (веб-сторінку) в Інтернеті, на якому розміщуватиме інформацію про свою діяльність, зок­рема: внутрішні правила надання фінансових послуг (не пізніше наступного робочого дня після дати набуття ними чинності), річну фінансову та консолідовану фінансову звітність, перелік керівників (у тому числі, керівників структурних підрозділів), перелік фінансових послуг, їх ціну/тарифи, відомості про власників істотної участі (10 % та більше в статутному капіталі) та контро­лерів, а також інформацію про свої відокремлені підрозділи, ліцензії/дозволи тощо.

Разом із цим проектом Ліцензійних умов передбачено, що всі відокремлені підрозділи фінансової установи мають бути належним чином зареєстровані — інформація щодо них має бути внесена не тільки до Державного реєстру фінансових установ (як тепер), а й до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців (із присвоєнням їм коду ЄДРПОУ).

Таким чином, починаючи з дати набуття чинності проектом Ліцензійних умов (імовірність його прий­няття дуже висока), всі без винятку фінансові послуги, контроль за наданням яких здійснює Нацкомфінпослуг, потребуватимуть ліцензії регулятора. При цьому для діючих фінансових установ (та юридичних осіб без статусу фінансової установи), які надають такі фінансові пос­луги, як факторинг, фінансовий лізинг, позика, кредитування за рахунок власних коштів, гарантії та поручительства, довірче управління фінансовими активами, встановлено обов’язок протягом шести місяців з дня набуття чинності проектом Ліцензійних умов отримати ліцензії на ці послуги або виключити їх із видів діяльності.

Однак при цьому слід зазначити, що деякі положення Проекту Ліцензійних умов можуть бути відкориговані відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання особливостей ліцензування господарської діяльності з надання фінансових послуг», проект якого (№ 3739) був прийнятий за основу 31 березня 2016 року та яким передбачено, що ліцензуватися повинні не всі фінансові послуги, а тільки ті, що ліцензуються зараз.

Тож чи необхідно буде «неліцензованим» фінансовим установам отримувати ліцензії на всі фінансові послуги, які вони надають, залежатиме від того, чи буде прийнятий у цілому проект Закону № 3739 або інший аналогічний законопроект.