Судова практика: Взяти в торг

Новий закон про публічні закупівлі створює умови для більш прозорого та відкритого процесу оскарження цієї процедури

Судова перспектива оскарження рішень Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ

Анастасія БОДНАР,

юрист практики конкурентного права ЮФ Sayenko Kharenko

Можливість оскарження рішень Пос­тійно діючої адміністративної колегії АМКУ з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних (державних) закупівель (Колегія АМКУ) в судовому порядку передбачена як новим Законом України «Про публічні закупівлі», так і ще чинним Законом України «Про державні закупівлі». Проте на практиці суб’єкти оскарження користуються такою можливістю порівняно нечасто.

Власне, якщо розглядати завантаженість судів справами щодо оскарження рішень Колегії АМКУ, то лише невеликий відсоток таких рішень оскаржується в суді. Тоді як відсоток скасованих у судовому порядку рішень є ще меншим. Так, відповідно до Звіту АМКУ за 2015 рік, з 2 388 прийнятих Колегією АМКУ рішень у суді було оскаржено тільки 82, що складає лише 3,4 % від кількості прийнятих рішень. З цих оскаржених рішень лише три було скасовано в судовому порядку. Відтак, кількість рішень Колегії АМКУ, що залишилися в силі, становить абсолютну більшість. Якщо такі рішення все ж оскаржуються, то суд у більшості випадків погоджується з рішеннями Колегії АМКУ.

З огляду на кількість оскаржуваних рішень говорити про завантаженість судів справами саме такої категорії не зовсім коректно. Це, зокрема, пояснюється особливістю відповідних справ, для розгляду яких необхідні специфічні знання у сфері державних закупівель. Тому значна частина справ про державні закупівлі розглядається саме АМКУ — як органом із спеціальним статусом, безпосередньою метою якого є захист конкуренції, зокрема у сфері державних закупівель. Той факт, що у більшості випадків суди залишають у силі рішення Колегії АМКУ, таким чином погоджуючись з її баченням, також свідчить про те, що механізм оскарження державних закупівель є дієвим інструментом захисту інтересів осіб, які вважають, що їхні права порушені в результаті проведення процедури закупівлі, а також про те, що в АМКУ побудовано структуру, яка успішно вирішує завдання, покладені на неї чинним законодавством.

Механізм оскарження процедури публічних закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі»: переваги та недоліки

Григорій ПАВЛЕНКО,

юрист Pavlenko Legal Group

1 квітня 2016 року частково введено в дію новий Закон України «Про публічні закупівлі» (Закон).

Так, зокрема, зобов’язання здійснення закупівлі відповідно до положень Закону вже було покладено на замовників, що надають послуги поштового зв’язку, забезпечують виробництво, передачу, розподіл, купівлю-продаж, постачання електричної енергії, надають послуги з користування інфраструктурою залізничного транспорту.

Одним із нововведень, що торкнулися процедури закупівлі, є запровадження електронної процедури оскарження до АМКУ.

Перехід на електронне оскарження є однозначно позитивним кроком, зокрема, і з огляду на те, що створить можливість для учасників закупівель у якнайкоротші строки, у разі виявлення будь-яких порушень, подавати скарги до Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ, крім того, це дасть змогу відстежувати розгляд скарги через відповідний веб-портал.

Також варто підкреслити, що процедура стала абсолютно відкритою, забезпечується можливість участі у розгляді скарги шляхом здійснення відеоконференції через Інтернет, що додатково сприятиме швидкому та об’єктивному розгляду скарг.

Варто зазначити, що до введення в дію Закону найчастіше учасники закупівель зверталися до АМКУ зі скаргами щодо встановлення дискримінаційних умов конкурсу. У разі якщо вищеназвані скарги не задовольнялися, учасники торгів зверталися до адміністративних судів з позовами про визнан­ня рішень Постійно діючої адміністративної колегії АМКУ протиправними та зобов’язанням повторно розглянути скаргу. Саме справи з вищеназваним предметом спору найчастіше зустрічаються в судовій практиці адміністративних судів України.

На сьогодні, незважаючи на нововведення, немає підстав вважати, що судова практика зазнає значних змін.

Вищевикладене пов’язане з тим, що новий Закон врегульовує насамперед саму процедуру здійснення закупівель, а вимоги щодо конкурсної документації є технічним моментом, який у кожному випадку є індивідуальним та може створювати окремі підстави для оскарження.

Олександр ПАЩЕНКО,

партнер, адвокат, керівник корпоративної практики АК «Правочин»

Прийняття нового Закону України «Про публічні закупівлі» пов’язане з директивами ЄС, які зобов’язують Україну перей­ти на систему електронних закупівель, що має підвищити рівень конкуренції у сфері державних закупівель та знизити рівень корупції. Отже, і новий закон повинен був стати однією зі складових широких реформ, про які було неодноразово проголошено.

Разом із тим від самого закону залишається враження, що метою його авторів була лише імплементація алгоритмів роботи з електронними системами та носіями, регламентованими Законом України «Про здійснення державних закупівель», який втратив силу з набуттям чинності Законом України «Про публічні закупівлі».

Як і раніше, ключовим органом у сфері оскарження рішень, дій чи бездіяльності замовника залишається АМКУ, який за законом продовжуватиме розглядати скарги та приймати за ними рішення.

Позитивною відмінністю від попереднього порядку є подача скарги у формі електронного документа через електронну систему закупівель, що, з одного боку, суттєво спрощує саму процедуру оскарження, а з іншого — ставить заявника скарги у залежність від працездатності самої системи. Разом із тим інші механізми у процедурі оскарження, за деяким винятками, залишилися без суттєвих змін і, на мій погляд, не можуть призвести до позитивних змін у системі розгляду скарг у процедурі публічних закупівель. На відміну від Закону України «Про здійснення державних закупівель», положення Закону України «Про публічні закупівлі» прямо встановлюють, що у разі прийняття скарги до розгляду електронна система закупівель автоматично призупиняє початок електронного аукціону та не оприлюднює договір про закупівлю і звіт про результати проведення процедури закупівлі. Замовнику забороняється вчиняти будь-які дії та приймати будь-які рішення щодо закупівлі, у тому числі укладення договору про закупівлю, крім дій, спрямованих на усунення порушень, зазначених у скарзі. Укладення договору про закупівлю під час оскарження забороняється. Така «автоматична зупинка», з одного боку, покликана захистити права та інтереси скаржника, а з іншого — може стати дієвим інструментом для зловживань під час проведення публічних закупівель.

Механізм оскарження процедури публічних закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі»: переваги та недоліки.
Публічні закупівлі та корупційна складова: чи залишилося місце для маневру?

Анастасія УСОВА,

юрист ЮФ Asters

Очевидним важливим плюсом нового закону стало скорочення строку розгляду скарги органом оскарження — АМКУ — з 30 до 15 робочих днів, можливість участі замовника та суб’єкта оскарження у розгляді справи в онлайн-режимі, а також зміна відправної точки відліку подальшого строку оскарження рішення АМКУ в суді — 30 днів з дня його оприлюднення в електронній системі. За старим законом, 30 днів відраховувались із дня, коли особа дізналася про прий­няття рішення, що часто ставило в нерівні умови тих осіб, які не були безпосередніми учасниками процедури оскарження в АМКУ, але права яких торкались прийнятим АМКУ рішенням.

Наприклад, коли АМКУ скасовував результати торгів, переможець дізнавався про це лише з сайту АМКУ, на якому публікувалась резолютивна частина рішення, а до появи повного тексту міг пройти і тиждень, що фактично суттєво обмежувало строк його оскарження. Новий закон натомість передбачає чітку вихідну точку — день оприлюднення рішення в електронній системі закупівель, йдеться саме про публікацію повного рішення, що створює однакові можливості для підготовки позовної заяви для всіх зацікавлених сторін. При цьому у новому законі залишились у спадок певні суттєві недоліки, наприклад перебіг строків на укладення договору зупиняється на час розгляду скарги в АМКУ, проте не зупиняється на час оскарження рішення АМКУ в суді, що фактично означає ризики недійсності такого договору, якщо він укладений після судового оскарження, через порушення строку на його укладення, який до того ж було зменшено до 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю. Певна плутанина з’явилась щодо прий­няття органом оскарження рішення про припинення розгляду скарги ще до того, як він її прийняв до розгляду. Як і в попередньому законі, залишились неврегульованими права учасників процедури оскарження.

Ольга ДУБАНЕВИЧ,

юрист «КПМГ-Україна»

Серед плюсів нової процедури оскарження варто відзначити більш чітке визначення її строків, більший дос­туп учасників до процедури і навіть певною мірою — більший захист інтересів замовників. Відбувається це за рахунок переведення процедури в електронний формат, де значна кількість кроків з оскарження здійснюється автоматично. Так, за старим законом, датою подання скарги, з якої починався перебіг строку її розгляду, була дата реєстрації скарги в органі оскарження, а сам строк розгляду складав 30 робочих днів. При цьому орган оскарження на власний розсуд міг прийняти рішення, зупиняти чи ні процедуру закупівлі. Зрозуміло, що такий порядок залишає багато простору для зловживань і, що найголовніше, дуже часто призводив до значного затягування процедур закупівель. Хоча зазначені питання не вирішені повністю через новий порядок оскарження, наразі є більше конкретики: перебіг строків розгляду скарги, який складатиме 15 робочих днів, починається з дати оприлюднення реєстраційної картки скарги в електронній системі закупівель, що відбувається автоматично у день її подання скаржником, так само як і зупинка процедури закупівлі відбувається автоматично на час розгляду скарги.

Ще більша відкритість та застосування електронних інструментів, передбачених у Законі України «Про публічні закупівлі», беззаперечно, мають сприяти значному зниженню корупції у сфері закупівель держави. Проте відомо, що будь-які механізми можуть мати слабкі місця. Так, ніхто не може гарантувати, що у процедурі закупівлі не братимуть участь недобросовісні учасники, попередньо домовившись про дії в ході аукціону. Також і у замовника залишається достатньо велике поле для гри — технічні вимоги до предмета закупівлі та критерії оцінки, які можуть бути прописані під необхідних постачальників товарів, робіт та послуг. Отже, дуже важливо, щоб нові механізми здійснення закупівель були доповнені дієвими механізмами контролю та притягнення до відповідальності за вчинені порушення.