Кримінальне право: Речовий показ

Володимир РУДНИЧЕНКО,
юрист департаменту кримінальної практики ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери»

Невизначеність у законодавстві речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, призводить до неоднакового застосування судами одних і тих самих норм

Усім нам відомо, що чинним кримінальним процесуальним законодавством передбачено можливість апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів про тимчасовий доступ до речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких особа-підприємець чи юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність.

Проблема в тому, що Кримінальний процесуальний кодекс (КПК) України не регулює питання, що є речами і документами, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності і надають можливість здійснювати свою діяльність. На практиці є не­однакове застосування законодавства при розгляді апеляційних та касаційних скарг, а судові рішення, навіть за задоволеними апеляційними скаргами (тобто в яких навіть стверджена можливість оскарження), не дають такого визначення.

Проаналізувавши судову практику, можна дійти висновку, що до таких документів і речей належать, зокрема, оригінали установчих та реєстраційних документів самого підприємства (статут), ліцензій, дозволів, документів, що посвідчують право власності підприємства на нерухоме майно, документів, що підтверджують право власності та користування транспортними засобами, документів щодо наявності виробничих приміщень, обладнання, складських приміщень, працівників відповідної кваліфікації, наказів про призначення на посаду, документації щодо атестації на посаді тощо.

Вилучення таких документів позбавляє можливості здійснювати підприємницьку діяльність та знач­ною мірою дезорганізує його діяльність (ухвали апеляційних судів Львівської області № 458/112/16-к, № 465/2675/14-к, Черкаської області № 712/4635/13-к, Полтавської області № 546/1217/15-к, Харківської області № 646/9152/15-к, Дніпро­пет­ровської області № 210/59/16-к).

 

Використання документів

Безперечно, фінансово-госпо­дарсь­кі документи підприємств є документами щодо здійснення своєї діяльності, але чи є вилучення таких документів позбавленням можливості її здійснювати?

Більшість судів вважають, що оригінали договорів, додатків до них, накладних, їх реєстрів, актів прийому-передачі, платіжних доручень, звітів, банківських, внутрішніх документів, рахунків, журналів реєстрації, в’їзду та виїзду автотранспорту, робіт, авторського нагляду, окремих видів робіт, ведення інструктажів, вахтового журналу, журналів обходів та контролю, нарядів, технічних карток виконання робіт, проектно-вишукувальної документації є важливими при наданні послуг підприємством, необхідними для щоденного проведення робіт. Вони можуть надаватися на вимогу судів при вирішенні податкових та господарських спорів, тобто без них неможливе здійснення господарської діяльності, і їх вилучення за ухвалою слідчого судді може призвести до зупинення або надмірного обмеження діяльності підприємства (ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССУ) № 5-2638км15, апеляційних судів Черкаської області № 712/4635/13-к, Дніпропетровської області № 210/59/16-к, м. Києва № 757/21443/15-к, Одеської області № 522/24137/14-к, Житомирської області № 279/12351/15-к, Київської області № 367/134/15-к).

Водночас не всі суди мають таку впевненість. Аналогічні документи, на думку суддів Апеляційного суду Житомирської області, не можуть використовуватися у господарській та підприємницькій діяльності, оскільки стосуються виконаних договорів, не посвідчують користування правом та за відсутності оригіналів не позбавляють можливості здійснювати діяльність. Більше того, на думку суду, «підприємство під час виїмки може залишити собі ­копії для подальшого виконання господарських зобов’язань» (ухвали № ­295/1900/16-к, № ­295/16168/15-к).

 

Обсяг обмежень

Не викликає сумнівів і питання належності комп’ютерної техніки, повітряних судів, автомобілів, екскаваторів та сільгосптехніки до речей, за відсутності яких підприємство позбавлене можливості здійснювати свою діяльність, позаяк воно не зможе вчасно виконувати свої обов’язки перед партнерами, буде позбавлене можливості правильно та своєчасно нараховувати та сплачувати державні збори й платежі до бюджету, заробітну плату працівникам, розраховуватися з постачальниками та підрядниками (ухвали ВССУ № 5-1113км16, № 5-2638км15, апеляційних судів Одеської області № 522/25987/15, № 522/23382/15-к, Полтавської області № 546/1217/15-к).

Крім цього, ухвалою ВССУ (№ 5-1113км16) скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11 січня 2016 року про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою. Касаційним судом стверджено, що пунктом 10 частини 1 статті 309 КПК України не визначено обсягу обмежень при здійсненні своєї діяльності фізичною чи юридичною особою у зв’язку із наданням доступу до речей та їх вилучення для того, щоб така ухвала слідчого судді підлягала оскарженню в апеляційному порядку. А відповідно, вона не містить в собі прямої дії щодо неможливості оскарження в апеляційному порядку ухвал слідчого судді, визначених у названій нормі процесуального закону.

Отже, колегія суддів вирішила, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження є необґрунтованою та незаконною, оскільки обмежує право на оскарження судових рішень, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

При цьому треба зважати на те, що визнання апеляційним судом, що ухвалою надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких особа-підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність, не є ознакою незаконності судового рішення.

Таким чином бачимо, що домогтися віднесення апеляційним судом оскаржуваної ухвали до такої, що підлягає оскарженню, не завжди є простим завданням. Але досягнення цієї мети є кроком, який відкриває перед скаржником майже необмежений спектр обставин для доведення незаконності такої ухвали.

 

Інструмент самозахисту

У цілому, як і будь-яке рішення суду, ухвала слідчого судді має бути обґрунтованою і вмотивованою, відповідати вимогам статті 164 КПК України, тому відсутність в ухвалі відомостей, яким саме чином документи можуть бути використані для доведення обставин кримінального провадження (дослідження в сукупності з іншими доказами, проведення експертних досліджень тощо), а також доказів неможливості доведення цих обставин іншими способами вказує, відповідно, і на безпідставність вилучення таких документів. Наприклад, апеляційним судом скасовано ухвалу слідчого судді щодо тимчасового доступу та вилучення річного плану закупівель, платіжного доручення, проектно-кошторисної документації, дефект­них актів, актів виконаних робіт форми КБ-2В, ресурсних відомостей, а також документів щодо проведення процедури тендерних торгів для доведення або ж спростування причетності працівника, на якого покладено організаційно-розпорядчі обов’язки щодо охорони праці стосовно злочину, передбаченого частиною 2 статті 272 Кримінального кодексу України (№ 592/2102/16-к).

Аналогічно розцінюється і відсутність посилання на доводи та докази про те, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права і свободи підприємства, опис обставин, що дають підстави вважати існування реальної загрози зміни або знищення відповідних документів, обґрунтування підстав вважати, що відповідні документи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв’язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні (№ 465/2675/14-к).

Формування судової практики має істотне значення для дотримання та належної реалізації прав усіх учасників кримінального провадження, і ми маємо впливати на її формування шляхом судового захисту своїх інтересів.

Таким чином, треба пам’ятати, що в арсеналі власника бізнесу як особи, чиї інтереси порушені незаконними ухвалами слідчих суддів, завжди є інструмент для самозахисту, а професійна допомога адвоката однозначно дасть позитивний ефект.

Адже навіщо тоді мати право, якщо ми ним не користуємося.

 

-->