Є питання: Ідейний вибір

Марта МРУЦЬ,
провідний фахівець з питань захисту інтелектуальної власності ЮК Tsykhonya Lawyers

Задля того, щоб бізнес-ідея стала об’єктом інтелектуальної власності, необхідно вжити всіх заходів для її належної правової охорони та захисту

Щоб відповісти на запитання, чи може бізнес-ідея бути об’єктом інтелектуальної власності, спершу необхідно визначитись, що розуміють під поняттям «ідея», які ознаки необхідно їй надати, щоб створити можливості для її правового захисту.

Перш за все ідея — це те, з чого починається будь-яка справа. Зазвичай під ідеєю розуміють нову думку, що виникла в даний момент часу і є актуальною в окремій сфері чи орієнтована на вирішення певного зав­дання. Як правило, критеріями ідеї є оригінальність і суспільна корисність. А відтак, ідею можна визначити як нову оригінальну думку, яка має певну цільову спрямованість і потенційну суспільно-корисну цінність.

Після з’ясування сутності категорії «ідея» доцільно розкрити можливості та способи її правової охорони. У цьому контексті насамперед потрібно згадати, що в українському законодавстві в переліку об’єктів інтелектуальної власності поняття «ідея» немає. Однак це зовсім не означає, що новацію, яка виникла у чиїсь світлій голові, не можна захистити від зазіхань з боку конкурентів.

 

Передумови для захисту

Для охорони бізнес-ідеї передусім необхідно надати їй певну форму, адже саме об’єктивізація ідеї є ключовою передумовою для надання їй повноцінного правового захисту й охорони. Окремо необхідно звернути увагу на те, що при визначенні форми ідеї для її правової охорони необхідно враховувати сферу, в якій ідея застосовуватиметься. Крім того, видається очевидним і водночас важливим аспектом нерозголошення ідеї до того моменту, поки їй не буде надана належна правова охорона.

Бажання поділитись цікавим і новим може зіграти з власником ідеї злий жарт, що в результаті призведе до банальної крадіжки. Якщо все ж є необхідність викласти суть бізнес-ідеї, наприклад потенційному інвестору або просто працівникам компанії, доцільним буде підписання угоди про нерозголошення. Ця угода зобов’язує осіб, які мають доступ до новацій, зберігати конфіденційність. Цей вид цивільно-правового договору користується ­популярністю серед керівників, що пояснюється їхнім бажанням захистити від конкурентів свою цінну інформацію. У разі недотримання контрагентом зобов’язання із збереження секретності інформації, яка розкриває суть ідеї, її власник має право на відшкодування збитків, зав­даних у результаті її розголошення. Однак суб’єктам господарювання не треба забувати про те, що при укладенні подібної угоди вона не повинна порушувати та якимось чином обмежувати конкуренцію на ринку, оскільки може бути визнана недійсною у зв’язку з порушенням норм антимонопольного, конкурентного законодавства.

Отже, з’ясувавши основні передумови правового захисту ідеї, необхідно повернутися до питання її формалізації. Так, наприклад, використання інструментарію авторського права для захисту бізнес-ідеї ефективним однозначно не буде. Адже в Законі України «Про авторське право і суміжні права» міститься вказівка на те, що правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені чи проілюстровані у творі.

Якщо ж ідея являє собою певне технічне рішення, яке відповідає ознакам новизни та промислової придатності, то сміливо можна говорити про її патентоздатність. У цьому випадку об’єктом патентування виступатиме «процес», який характеризується сукупністю відомостей про порядок виконання дій у часі й умови здійснення таких дій.

Так, наприклад, якщо автор ідеї має на меті зареєструвати алгоритм комп’ютерної програми, приведення в дію якої має наслідком певний технічний результат, тоді до Державної служби інтелектуальної власності подається саме суть цієї програми, а кожен етап її створення записується і оформляється зрозумілою словесною формою та підкріплюється необхідними блок-схемами, діаграмами, графіками тощо.

 

Комерційна таємниця

Також у цьому контексті варто згадати про такий об’єкт права інтелектуальної власності, як комерційна таємниця. Адже ідея у вигляді бізнес-плану може бути віднесена до комерційної таємниці підприємства. У цьому випадку під бізнес-планом потрібно розуміти плановий документ, який розкриває всі сторони будь-якого започаткованого комерційного проекту. У ньому доцільним є передбачити всі заходи щодо реалізації нової ідеї, визначити необхідне фінансове забезпечення і отримати певний зиск. Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення певної підприємницької ідеї. Однозначно можна говорити про те що, такий документ на підприємстві матиме комерційну цінність та буде предметом заходів щодо збереження його секретності. А це і є основними вимогами щодо охороноздатності комерційної таємниці відповідно до Цивільного кодексу України.

Варто також звернути увагу на те, що встановлення режиму комерційної таємниці для тих чи інших відомостей, у тому числі тих, що розкривають суть бізнес-ідеї, має ряд переваг та визнається ефективним механізмом захисту інформації, розголошення якої може завдати підприємству серйозної матеріальної шкоди. Зокрема, серед таких переваг — наявність достатніх правових підстав для обмеження та припинення неправомірного використання об’єктів інтелектуальної власності, яке вчиняється як працівниками, так і третіми особами. Крім того, режим сприяє реалізації додаткового захисту власника з боку державних органів — судів, прокуратури, правоохоронних органів у разі порушення його майнових прав.

Висновок: в умовах сьогодення інформація, що являє собою комерційний інтерес, стає ключовим фактором успіху компанії, а її збереження — чинником стабільного становища і збереження конкурентних переваг бізнесу. Тому необхідним для власників бізнесу, стартаперів та інших осіб, які вважають свої проекти перспективними і прибутковими, є вжиття всіх заходів для надання їм належної правової охорони та захисту.