Опитування: На вимогу

Чого українському юридичному бізнесу очікувати від запровадження адвокатської монополії?

На початку червня Верховна Рада України, продемонструвавши одностайність у вигляді 335 голосів, прийняла у другому читанні та в цілому дискусійний законопроект № 3524 «Про внесення змін до Конституції України (щодо право­суддя)», яким запроваджується, у тому числі, і адвокатська монополія. 28 червня Закон був підписаний Президентом.

На запитання про своєчасність монополії, світову практику та вплив цих змін на юридичний ринок «УЮ» відповідали представники юрбізнесу.

 

Очікуваний крок

Олександр ПАЩЕНКО,

партнер, адвокат, керівник корпоративної практики АК «Правочин»

Монополія адвокатів на представництво інтересів клієнта в суді є в багатьох розвинутих країнах світу та має досить давні традиції. Україна, як і низка пострадянських країн, стала на шлях імплементації світового досвіду у власне законодавство, основною метою якого є надання кваліфікованої та професійної правової допомоги.

Запровадження монополії адвокатів в Україні не було неочікуваним кроком. Проблеми запровадження монополії адвокатів обговорювалась юридичною спільнотою щонайменше декілька років. Інституційне закріплення адвокатури та монополії адвокатів саме на конституційному рівні є досить рішучим кроком у напрямі гарантування державою права на якісну правову допомогу.

Але дискусії щодо правильності та своєчасності монополії триватимуть до того часу, поки суспільство не звикне до цього, механізм представництва інтересів клієнтів у судах лише адвокатами запрацює більш-менш безперебійно, а суспільство усвідомить необхідність та невідворотність такого кроку. Попри те, що монополія адвокатів є визнаною світовою практикою, саме по собі запровадження монополії адвокатури матиме наслідком необхідність вирішення низки питань, пов’язаних із реформуванням системи адвокатури, судової системи, доступу до правосуддя та самого правосуддя, забезпечення механізму представництва інтересів органів місцевого самоврядування та державних органів, можливістю юридичним особам захищати свої права та інтереси в судах за допомогою корпоративних юристів, які не мають статусу адвоката.

У цьому контексті вважаю правильним підхід поступового запровадження монополії. Етапність введення монополії, безумовно, дасть змогу не тільки полегшити сприйняття суспільством цього нововведення, але й привести у відповідність до вимог сьогодення процесуальне законодавство та Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», інші нормативно-правові акти.

Разом із тим у мене немає впевненості у тому, що за два з половиною роки, які залишилися до запровадження монополії адвокатів у всіх судових інстанціях, законодавство України буде відкориговане належним чином, а суспільство позитивно сприйме такі нововведення. Ймовірно, запропонованого періоду буде недостатньо і проблеми практичної реалізації монополії адвокатів потребуватимуть реагування на законодавчому рівні більш тривалий період. Наразі проблема полягає не в готовності юридичного ринку грати за новими правилами, а у реальній можливості будь-якій особі захистити свої права та інтереси в суді. Юридичний ринок та юридичні фірми до такого кроку готові. Значна частина гравців цього ринку вже створили адвокатські об’єднання, а юристи набули права займатися адвокатською діяльністю та отримали свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю або найближчим часом їх отримають. Проте це стосується лише великих міст та обласних центрів. Натомість отримання правової допомоги в невеликих містах, районних центрах після 1 січня 2019 року може викликати суттєві проблеми, пов’язані з недоступністю послуг адвоката для широких верств населення і малого та середнього бізнесу або з надмірним їх навантаженням.

 

Підвищити якість

Олександр АРХІПОВ,

адвокат, старший юрист ЮФ Trusted Advisors

Розглядаючи представництво інтересів суб’єктів у суді як певний ринок послуг, то, безумовно, надання виключного права на таке представництво адвокатам має ознаки монополії. Однак вважаю, що її запровадження покликане необхідністю підвищити рівень якості надаваних послуг у цій галузі, забезпечити реалізацію прав споживачів таких послуг та не спричинить негативних наслідків для ринку (не має ознак зловживання монопольним становищем) з огляду на таке.

По-перше, Україна залишається однією з небагатьох держав у світі, в якій до особи, яка представляє інте­реси того чи іншого суб’єкта в суді, не висуваються навіть мінімальні професійні вимоги. Незважаючи на велику кількість фахівців (неадвокатів) та в жодному випадку не применшуючи їхній рівень знань та кваліфікацію, надання некваліфікованої правової допомоги на цьому ринку послуг має місце та, на жаль, призводить до порушення прав споживачів таких послуг, неефективності судового захисту, зловживанню та затягуванню судового процесу тощо. Запровадження виключного права адвокатів на представництво в суді надає право споживачам та безпосереднім суб’єктам цього ринку вживати певних заходів, покликаних усунути та не допустити зазначених порушень через інститути відповідальності адвокатів та підвищити загальний рівень здійснення судочинства.

По-друге, протилежні точки зору щодо необхідності запровадження так званої монополії адвокатів викликані, серед іншого, негативним значенням самого поняття «монополія», яку звикли характеризувати лише з негативними наслідками, таким як обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів чи споживачів, штучне завищення цін тощо.

Однак, на мою думку, зарано стверджувати про не­одмінне настання таких негативних наслідків на етапі запровадження монополії, оскільки на сьогодні для суб’єктів цього ринку немає жодних обмежень щодо дос­тупу до зайняття адвокатською діяльністю. Окрім того, на законодавчому рівні вже передбачено та додатково розроб­ляються механізми, за допомогою яких усім бажаючим буде надано час та можливість доступу до професії шляхом, зокрема, поетапного запровадження монополії з судів вищої інстанції, можливості представництва інте­ресів певних суб’єктів або у певній категорії справ іншими фахівцями (неадвокатами), передбачено спрощений спосіб отримання свідоцтва на право на зайняття адвокатською діяльністю (складання виключно іспиту, без необхідності проходження передбаченого законодавством про адвокатуру стажування) тощо.

Таким чином, вважаю, що запровадження виключного права на представництво інтересів клієнтів у суді адвокатами є правильним та своєчасним з точки зору підвищення рівня якості надаваних послуг у цій галузі та забезпечення реалізації прав споживачів, а недопущення негативних наслідків від такої монополії має бути забезпечено шляхом надання гарантій вільного та безперешкодного доступу до адвокатської професії, доступності послуг адвокатів, реформування та внесення змін до законодавства, яке регулює адвокатську діяльність.

 

Можливі варіанти

Сергій ПУШКО,

адвокат АО «Спенсер і Кауфманн»

Під час обговорення змін до Конституції України щодо правосуддя питання запровадження так званої адвокатської монополії було одним із найгостріших та викликало численні дискусії у професійному середовищі. Наразі, коли Верховна Рада України прийняла відповідні зміни до Конституції України, здавалося б, у цій дискусії поставлено крапку.

Насправді ж зміни, внесенні до Конституції України, не дають чіткої відповіді на питання, чи такими змінами запроваджено в Україні адвокатську монополію, чи ні. З одного боку, запроваджено, адже в одному із положень Конституції України вказано, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. З іншого — не запроваджено, оскільки в іншому положенні Конституції наведені винятки з цього правила, зокрема йдеться про те, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у малозначних спорах.

Поняття «малозначність спору» є суб’єктивним і варіативним. Важливо, які критерії будуть застосовані в процесуальних кодексах для надання визначення цьому поняттю. За змістом нової редакції Господарського процесуального кодексу України та змін до Цивільного процесуального кодексу України, які розроблені Радою з питань судової реформи, до малозначних спорів пропонується віднести спори у справах, ціна позову в яких не перевищує ста розмірів мінімальної заробітної плати. Тобто для визначення малозначності спору взятий майновий критерій. При цьому всі немайнові спори взагалі не підпадають під цей критерій. Дивно, але за таких умов здійснювати представництво інших осіб у справах, наприклад, про розірвання шлюбу чи встановлення фактів, що мають юридичне значення, зможуть виключно адвокати. Запропоновані редакції процесуальних кодексів теж не дають чіткої відповіді на питання, хто здійснюватиме представництво інтересів у суді у справах за позовом як з майновими, розмір яких не перевищує ста розмірів мінімальної заробітної плати, так і з немайновими вимогами.

На наш погляд, неадвокати продовжуватимуть здійснювати представництво інших осіб у суді у значній частині справ. Однак запровадження виключного представництва адвокатами як осібами, що є професіоналами, на яких поширюються Правила адвокатської етики, які зобов’язані дотримуватися адвокатської таємниці, до яких можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності, інших осіб у суді в окремих категоріях справ чи на окремих стадіях розгляду справи, є нагальною вимогою часу та світовою тенденцією багатьох правових систем.

При цьому неодноразово розробники судової реформи стверджували про ймовірність внесення змін до чинного законодавства про адвокатуру з метою спрощення доступу практикуючих юристів до професії адвоката. Тому наразі важко однозначно стверджувати, які зміни очікує ринок надання юридичних послуг у зв’язку з обмеженням можливостей для неадвокатів здійснювати представництво інших осіб у судах.

У будь-якому випадку є надія, що проведення судової реформи сприятиме подальшому розвитку адвокатури та поліпшенню якості правової допомоги.