Опитування: Стратегія і практика

Христина ПОШЕЛЮЖНА

Чи повинна мати певні особливості стратегія захисту клієнта з неоднозначним іміджем у суспільстві?

Конституцією України гарантоване право на захист особам у статусі «підозрюваний», «обвинувачений» чи «підсудний». Перед Законом рівні всі — чи то негідник, чи то порядна, але обмовлена особа. Власне, допоки провину не буде доведено в законному порядку, особа вважається невинуватою. Проте сучасне суспільство, що тоне в інформаційному шумі, любить розвішувати ярлики та робити поспішні висновки. У результаті, на думку суспільства, людина з негативною репутацією заслуговує мало не на смертну кару, а її захисник стає ледь не «адвокатом диявола».

На запитання, як убезпечити себе та репутацію своєї компанії від асоціації з клієнтом з негативною репута­цією у суспільстві, «УЮ» відповідали представники юридичного ринку.

 

Відстоювати Закон

Євген СОЛОДКО,

керівник АО «АГ «Солодко і Партнери»

Безумовно, стратегія захисту клієнта з негативною репутацією повинна мати певні особливості. І ця стратегія обов’язково мусить враховувати минуле клієнта — чим він відомий суспільству, за який час він таку відомість напрацював і завдяки чому, які його «больові точки», які саме чинники лягли в основу формування негативної репутації, чи є така репутація об’єктивною або створюється штучно. При визначенні стратегії треба враховувати і обвинувачення, висунуте клієнту: якщо це пов’язане з його бізнесом, політичною або громадською діяльністю — це одна стратегія і тактика; якщо це гучно скоєні правопорушення, наприклад ДТП у нетверезому стані, що потягло загибель людини, побиття дівчини в нічному клубі, неадекватне поводження в публічному місці під впливом наркотиків, — це інший підхід; так звана «бытовуха», тобто, правопорушення, скоєні в побутовому житті, мають свою специфіку захисту; ну, і зовсім окремий порядок дій у разі ганебних з точки зору всіх соціальних груп вчинків — зґвалтування, розбещення неповнолітніх, — гучні скандали з європейськими політиками тому приклад.

Як би адвокатська спільнота не роз’яснювала суспільству про неможливість ототожнення адвоката з клієнтом, у реаліях таке ототожнення все одно відбувається. Це можна зрозуміти, оскільки суспільство переживає непрості часи і є дуже поляризованим. Але таке ототожнення є абсолютно неприпустимим з боку правоохоронних органів, працівники і представники яких — особи з фаховою освітою. Керівники силових структур дозволяють собі публічні заяви, розголошення матеріалів досудового розслідування, коментують дії захисту — але навіть відсутність у Генерального прокурора України юридичної освіти не звільняє його від обов’язку дотримання вимог закону, а розголошення матеріалів досудового слідства публічно може розцінюватись винятково як формування громадської думки з майбутнім впливом на суд, здійснення непрямого тиску на клієнта через репутаційні ризики. Силові структури не вміють працювати на засадах змагальності внаслідок низького рівня професійної підготовки, не дотримуються моральних засад кримінального процесу. Припускаю, що такі засади їм і невідомі. В умовах сучасності вони працюють за політичним замовленням влади під девізом «за будь-яку ціну». До Закону звертаються в останню чергу. Тому убезпечення одне — чітко і послідовно у своїй роботі із захисту клієнта відстоювати Закон. Інакше буде охлократія — влада натовпу, в якій Закону і державі як суспільному інститут немає місця.

Чиї інтереси я ніколи не представляв би? Це дуже прос­то: я і адвокати нашої компанії не здійснюємо захист за статевими злочинами — подібних дій ми, як чоловіки, не розуміємо, нам гидко. І друге неофіційне табу — це справи, пов’язані з наркотиками.

 

Забути про асоціації

В’ячеслав КОХЛЯКОВ,

адвокат, партнер АФ «Династія» (м. Дніпро)

Стратегія захисту клієнта з негативною репутацією справді має деякі особливості. Якщо певна особа набула негативної репутації, через що її й осуджують або переслідують, то не зайвим було б показати (нагадати) суспільству й позитивні результати її праці або ролі у певній сфері суспільних відносин, оскільки все добре швидко забувається на фоні негативу. Було б неправильно вважати, що правоохоронні органи та прокуратура завжди діють безпомилково та бездоганно. Тому адвокат під час захисту інтересів клієнта має забути про негативні асоціації його клієнта у спільноті та, вступаючи в процес, виконувати всі юридичні та етичні обов’язки, покладені на нього профільним законодавством, або задуматись про зміну професійної діяльності.

У моїй практиці в компанії були різноманітні клієнти, яких по-різному називали — від вбивць та шахраїв до корупціонерів та розтратників бюджету. Однак суспільна думка постійно змінюється, коли стають відомі певні обставини кримінального або іншого правопорушення. Такі обставини висвітлюються, коли адвокат їх виявляє та доводить до відома суду для юридичної оцінки в інте­ресах клієнта. Це можливо, коли адвокат «живе» справою свого клієнта та професійно виконує обов’язки. Тому одним із напрямів роботи адвоката є співпраця із засобами масової інформації, оскільки це основний механізм, який формує у людей як негативний, так і позитивний імідж про особу.

Чи є категорії осіб, інтереси яких я ніколи не представляв? Це як запитати працівника МНС, чи є категорія осіб, яких би він ніколи не рятував. Такої категорії осіб немає, але у адвоката може бути певна категорія справ (галузей права), досвіду ведення яких у нього немає або якщо доручення клієнта та/або засоби його осягнення є протиправними. Такі обставини можуть слугувати підставою для відмови адвоката від представлення інтересів клієнта.

 

Зважити ризики

Денис ОВЧАРОВ,

адвокат, партнер практики безпеки бізнесу АО Juscutum

Зазвичай так складається, що в адвоката з кримінальних справ більшість клієнтів мають негативну репутацію. А як ще може бути, якщо людина підозрюється у скоєнні злочину? Масла у вогонь підливають і ЗМІ, які здебільшого прагнуть сенсації, не вдаючись до подробиць й інколи навіть не знаючи матеріалів справи. Саме через правову необізнаність журналістів і з’являються новини на кшталт: «Суддя незаконно відпустив злочинця під домашній арешт». ЗМІ мають великий вплив, який можна використовувати як з виховною, так і з руйнівною метою.

В українському суспільстві, на жаль, уже стало нормою асоціювати адвоката з клієнтом. І це насправді є проблемою, адже пересічні громадяни часто вважають, що адвокат завжди стовідсотково погоджується з клієнтом і є, швидше, його другом, а не представником. Розв’язання цієї проблеми можливе лише через підвищення правосвідомості та обізнаності з особливостями роботи адвоката. У цьому випадку не допоможуть ані фільми, ані книжки, ані неодноразові висловлювання публічної позиції адвокатського суспільства. Усе це не створює жодного реального уявлення про роботу адвоката і неприпустимість ототожнення адвоката з клієнтом.

Адвокат може лише власною поведінкою знизити рівень агресії суспільства. Наприклад, не відвідувати ток-шоу та інші розважальні програми, де «перемивають кістки» клієнту, а не цікавляться правовою позицією. Адвокати частково самі винні у ситуації, що склалась. Потрібно менш емоційно висловлювати свою позицію перед ЗМІ. Клієнт — не член родини. Захищати клієнта в суді однозначно не дорівнює тому, щоб захищати його у Facebook.

Кожен з адвокатів повинен оцінювати ризики, що може понести його компанія, починаючи роботу з клієнтом. Відповідно, репутація його самого і його компанії має свою ціну. Оголошуючи розмір гонорару, адвокат має включити в нього і репутаційні ризики компанії. Його зав­дання — враховувати не тільки існуючий стан справ, а й можливі ризики у майбутньому. Відповідно, якщо репутаційний ризик перевищує можливий профіт, що може бути отриманий від роботи з клієнтом, то варто від такої співпраці відмовитися.

 

Юрист як лікар

Роман РИБАЧУК,

старший юрист ЮК Prove Group

Цікаво, що питання захисту клієнта з негативною репутацією піднесене до рангу проблематики і є дискусійним тільки в нашій країні і на теренах країн колишнього Радянського Союзу. У країнах же англосаксонської системи права питання представництва клієнтів, що мають негативний образ в очах суспільства, не віднесене навіть до ряду тих питань, що вирішуються в межах прийняття рішення про надання правової допомоги клієнту.

По-перше, я пов’язую це з тим, що саме по собі англійське право не дає можливості віднести це питання до розряду дискусійних, адже в країнах — прихильниках такої правової системи безкомпромісно домінує верховенство права та нормативна «зарегульованість» етичних питань, що не дозволяють ні юристам відмовляти у захисті з причин «проблемності» клієнта, ні суспільству асоціювати представника з підозрюваним у скоєнні певного злочину.

По-друге, це правова свідомість, освіченість та поінформованість населення з питань правового захисту та власних прав. Поясню, майже кожен пересічний громадянин тих країн, що використовують вищезазначену систему права, дуже добре орієнтується якщо не в самому законі, то хоча б у переліку своїх прав. А саме це і дає змогу суспільству сприймати юриста чи адвоката як «лікаря зі швидкої медичної допомоги», його викликають у ситуаціях, коли людина потребує захисту від жорен державного апарату, що здатен «розчавити» особу та навіть зруйнувати їй життя у разі, якщо станеться юридична помилка, яку саме і покликаний попередити той «лікар», вибачте, юрист (!), якого викликають люди, що опинилися у скрутному становищі.

По-третє, це робота юриста, захисника у справі, з медіа. Ця тенденція тільки набирає обертів у нашій та сусідніх країнах. Юристи тільки починають усвідомлювати, наскільки важливо донести до соціуму неупереджену, об’єктивну картину, що відбувається за дверима зали судових засідань, подати ситуацію структуровано, чітко окресливши ролі у судовому засіданні. Особисто я не розумію побоювань юристів давати коментарі пресі після судових засідань. Мало того, я вважаю це грубою помилкою і однією з причин виникнення негативної репутації клієнта. Саме роз’яснення, простою та зрозумілою, неюридичною мовою, тих обставин, що відбувалися у судовому процесі, покликані не допустити двозначного трактування обставин та застерегти ЗМІ і споживачів інформації від «завчасних висновків», не забуваючи нагадати, про конституційний принцип, який є правом всіх і кожного — не вважатися винуватим, поки вина не доведена і рішення суду не набуло законної сили!

У свою чергу, не треба забувати, що, окрім захисту і представництва в суді у справі, юрист просто-таки зобов’язаний піклуватися і про репутацію клієнта, навіть якщо репутація вже асоціюється з негативом. Так, на прик­ладі частини 4 статті 62 Конституції України, а саме: «У разі скасування вироку суду як неправосудного держава відшкодовує матеріальну і моральну шкоду, завдану безпідставним засудженням», законодавець передбачив легальне припущення, що навіть суд і той може помилятись і «навішувати ярлики», не кажучи про можливість хибної думки суспільства, що ґрунтується на інформації, поданій засобами масової інформації. І завданням юриста у цьому випадку буде очистити спаплюжене ім’я особи.

У той же час юрист має публічно позиціонувати себе тим елементом у судовій системі, що покликаний запобігти порушенню прав підзахисного і не допустити, щоб особа, у винуватості якої є сумніви, потрапила за ґрати через порушення правил «гри» стороною обвинувачення.

Поняття іміджу та репутації компанії є винятково поняттям нематеріальним і об’єктивним виразом іміджу вис­тупає «віртуальний портрет» компанії в інформаційному просторі, тож логічно, що і методика захисту такої репутації буде основана саме на впливі на зазначений інформаційний простір.

Враховуючи наведене вище, для захисту іміджу та репутації юридичної компанії/адвоката/юриста можна запропонувати такі кроки.

По-перше, позиція ініціатора заповнення інформаційного простору. Типовою помилкою у цьому питанні є пасивна поведінка представників, здебільшого позиція «реактивна» — позиція відповіді на обставини або на вже сформульовану публічну думку. Правильною ж буде позиція ініціатора подачі інформації, компанія сама має починати давати інформацію. До таких заходів належить: підготовка прес-релізу для преси, публічна заява представників про вступ у справу.

По-друге, позиція інформатора — першочерговим джерелом інформації для ЗМІ має бути представник — увесь рух у справі, зміни, новини мають негайно бути передані журналістам, з відповідними коментарями та роз’ясненнями представника.

По-третє, позиція арбітра. Увесь обсяг інформації у справі має бути прокоментований представниками, з чітко окресленою публічною та юридичною позицією, з правильно розставленими акцентами, а саме: адвокат є контролером з недопущення того, щоб особа потрапила за ґрати, якщо її вина не доведена, або обвинувачення, керуючись особистими мотивами, намагається, як кажуть, усіма можливими і неможливими, законними і незаконними способами довести вину підозрюваного, і роль адвоката тут — проконтролювати, щоб ці доводи були винятково законними.

Резюмуючи вищезазначене, вважаю, що відмова клієнту у правовій допомозі з мотивів його негативної репутації є неетичною і суперечить нормам моралі. Продов­жуючи обрану мною порівняльну лінію з лікарем, прошу уявити, що лікарі відмовлялися б від оперування або лікування хворих з огляду на ризик потенційної шкоди їхній репутації, чи можна було б знайти цьому виправдання?