Тема: Прибуткова кампанія

Максим ЗІНЧЕНКО,
керівник юридичної служби ТОВ «ЕНЕРДЖІ ГМБХ»

Найбільший інтерес у фінансовій моделі юридичної компанії полягає у формулі розподілення прибутку між партнерами та нарахування заробітної плати найманим юристам

Як розподіляються гроші між партнерами та співробітниками юридичної фірми — саме це є одним із найважливіших питань, які поставали, постають та будуть поставати перед різними юристами, котрі створили власний бізнес, і тими, які йдуть найманими працівниками.

 

Розподіл за принципом

Розподілення прибутку між партнерами має декілька фундаментальних принципів, якими керуються більшість юридичних компаній.

Так, принцип тривалості роботи партнера достатньо простий: чим довше партнер працює в юридичній компанії, тим вищий коефіцієнт трудової участі застосовується до визначення його доходу, який має отримати такий партнер. Звичайно, цей принцип застосовується тільки в тих компаніях, які сформулювали його з моменту створення і вже еволюційним шляхом запровадили його в роботу, щороку змінюючи розмір доходу кожного з партнерів.

Принцип виробничої участі партнера, який також можна назвати eat what you kill (отримай те, що заробив). Він полягає у тому, що кожен партнер отримує певний відсоток від того проекту, який він супроводжував і фактично заробив кошти від власної трудової участі у його реалізації. Звичайно, такий відсоток має бути значно більшим, ніж опосередкована участь у компанії як старшого чи керуючого партнера. Однак, крім виключно юридичних проектів клієнтів, є і безпосередня участь партнера в роботі, яку неможливо виміряти грошима чи годинами, наприк­лад адміністративне навантаження, робота з персоналом, проведення семінарів/презентацій та інших заходів публічного характеру тощо.

Принцип особистої участі партнера полягає в оцінці результатів партнера залежно від його активної позиції в розвитку юридичної компанії. При цьому при визначенні розміру бонусу не використовуються складні математичні формули чи методики з фінансовим показником кожного із партнерів, а досліджуються насамперед професійні якості, загальний вклад у розвиток юридичної компанії, створення нових юридичних практик чи вдосконалення вже існуючих, розвиток співробітників компанії, участь у підвищенні загального ділового іміджу як бізнес-моделі в цілому, так і окремого напряму юридичної практики.

Як правило, бюджет кожної юридичної компанії формується, виходячи з прогнозів по рівню можливих доходів та витрат, при цьому враховуються показники минулого року, стан справ у компанії та макроекономічна ситуація. Розмір доходу кожного з партнерів визначається, виходячи з попередніх показників. За таким принципом з планованого прибутку кожного з партнерів виділяється 70 %, які рівними частинами виплачуватимуться йому у формі заробітної плати щомісячно протягом календарного року. Залишок у розмірі 30 % від планованого прибутку розглядається як премія, яка буде виплачена за результатами календарного року. Розмір цієї виплати коригуватиметься як у бік збільшення, так і в бік зменшення, що буде остаточно визначатися фактичними фінансовими результатами роботи.

У будь-якому випадку при оцінці ефективності партнера ­враховуються показники його роботи за останні три роки, щоб виключити ризик ­некоректної оцінки, пов’язаної з тим, що перший чи останній рік роботи міг бути нетипово провальним для партнера в силу тих чи інших обставин, у тому числі й об’єктивних ­причин.

 

Зарплата найманим юристам

Виплата заробітної плати най­маним адвокатам/юристам, як правило, складається з двох частин: фіксована щомісячна ставка та премія. Розмір щомісячної ставки не змінюється протягом року, а премія може мати квартальний характер та річний бонус за результатами всього календарного року.

Щомісячна ставка визначається залежно від досвіду роботи та якості роботи юриста/адвоката, трудового стажу в компанії та загальної ситуації на ринку праці. Фактично, якщо юридична компанія бажає постійно мати у своєму штаті висококваліфікованих фахівців, то повинна здійснювати періодичний моніторинг і підвищувати розмір заробітної плати (ставки) на 10—15 % більше, ніж середня оплата праці на ринку серед відповідних фахівців.

Для оптимального розрахунку кількості робочих годин на одного найманого юриста/адвоката доцільно брати за основу 1 800 годин на рік, що дорівнює 225 робочим дням, що вважатиметься нормою виробітку/трудової участі, яку працівник має ефективно використати при роботі з клієнтом чи над проектом клієнта.

Найбільш талановитих та працьовитих юристів доцільно заохочувати додатковими бонусами/преміями у випадку збільшення кількості їх трудової участі за кожні додаткові 125 годин на рік до визначеної норми 1 800 годин.

За таких обставин досить важливим та потрібним механізмом конт­ролю робочого часу, продуктивності роботи юриста і формування рахунків клієнтам є запровадження білінгової системи, яка фіксує час роботи юриста, що виставляється клієнтам до оплати за визначеною фіксованою ставкою.

Розмір ставки залежить від певних критеріїв: статус адвоката/партнера/молодшого партнера/старшого партнера/керуючого партнера, дос­від роботи, юридична спеціалізація, характер роботи, що виконується, відомість фірми, регіональні особ­ливості ринку юридичних послуг тощо.

Білінгові години — це час, який юрист витратив на виконання певного доручення клієнта або консультування самого клієнта, а також зуст­річі, телефоні розмови, складання листів, у тому числі електронною пош­тою, проведення моніторингу щодо питань проекту, участь у судових засіданнях, складання звітів тощо. Фактично весь час, що був витрачений на завдання клієнта, має відображатися у відповідній системі контролю, що потім буде основою для формування рахунку на оплату юридичних послуг. Як правило, в договорі з клієнтом обговорюється мінімальний період часу, який виставляється до оплати, наприклад — 0,1 години (6 хвилин); 0,25 години — (15 хвилин); 0,5 години (30 хвилин). Додатково в процесі обліку часу, який витрачено для виконання доручення клієнта, враховуються супутні часові витрати: час у відрядженні, час у дорозі, час очікування транспорту, час очікування судового засідання тощо. Зазвичай такі часові «очікування» оплачуються за певним коефіцієнтом — зазвичай 50 % від вартості часу роботи юриста (при загальному розрахунку восьмигодинного робочого дня).

Таким чином, білінг — це система обліку наданих послуг, їх тарифікації та виставлення рахунків для оплати. У сучасних реаліях для білінгу використовуються автоматизовані системи (спеціальне програмне забезпечення) в сукупності зі стандартизованими бізнес-процесами. З одного боку, ця система має конт­ролювати кількість витраченого часу на клієнта, виставлені рахунки на оплату, фактично оплачені рахунки, а з іншого — вона визначає загальну кількість затраченого часу юриста/адвоката на виконання доручення/завдання клієнта і фактично оплаченого часу, формуючи таким чином показник продуктивності кожного співробітника.

У нинішніх реаліях більшість клієнтів обирають оплату за фіксованою абонентською платою та додатково відсоток за досягнутий результат. Тобто фактично відбувається перехід на оплату за заздалегідь відомим варіантом — визначена щомісячна оплата (фіксована) та відсоток (визначений від досягнутого результату), що надає можливість клієнту планувати свої витрати і більш передбачувано формувати витратну частину в оплаті юридичних послуг. Для більш оптимального співвідношення витраченого часу та оплати по фіксованій щомісячній сумі має бути встановлений максимальний ліміт кількості часу, що витрачається протягом місяця на проект клієнта, з метою визначення найбільш оптимального економічного ефекту між кількістю людино-години та сумою щомісячної абонентської плати.