Опитування: Сезонні турботи

Які законодавчі новинки цього парламентського сезону найбільше потішать юридичний ринок

Слово «реформа» ще не викликає оскоми хіба у народних депутатів України, адже на їхніх плечах лежить уся інституційна стабільність країни. Відверто кажучи, ця стабільність сьогодні доволі не стабільна, однак наші законодавчі титани тільки розправляють плечі.

Новий законодавчий сезон обіцяє бути насиченим. І основні зусилля, здається, буде спрямовано на реалізацію конституційної реформи, зокрема заповнення безлічі процесуальних пробілів, прийняття Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Нарівні з цим у списку очікувань варто виділити і реформу правового регулювання сфери інтелектуальної власності, і вдосконалення кримінально-процесуального порядку проведення обшуку, і врегулювання земельних питань.

Які надії юридичний бізнес покладає на нову сесію Верховної Ради України? Які закони є найбільш очікуваними? Яке з анонсованих інституційних реформувань є найбільш значущим для правової системи України в цілому та юридичного ринку зокрема? Такі запитання «УЮ» адресував представникам юридичної спільноти.

 

Сприяння бізнесу

Олена БУГАЙОВА,

юрист АФ «Династія» (м. Київ)

Сподіваюсь, що V сесія Верховної Ради України VIII скликання продовжить роботу в напрямі сприяння бізнесу, тим більше, що у цьому аспекті було анонсовано розгляд багатьох важливих законопроектів. Серед них виділю такі.

По-перше, проект Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України». Міністерство фінансів України запропонувало свою версію змін до Податкового кодексу України. Особливістю законопроекту є те, що зміни в більшості буде спрямовано на удосконалення системи адміністрування податків. Наприклад, пропонується запровадити електронний кабінет, який надасть платнику податків доступ до всієї податкової інформації та можливість комунікації з фіскальними органами.

По-друге, вирішення «земельного питання». 1 січня 2017 року закінчується дія мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення. Тому Верховна Рада України до кінця року повинна визначити долю цієї категорії земель. Як варіант, розглядається проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» Міністерства аграрної політики та продовольства України, головною ідеєю якого є продовження дії мораторію зі створенням ринку права оренди земельних ділянок.

Третім на часі є проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг)». Передбачається ряд змін, спрямованих на виведення експорту послуг з тіні шляхом спрощення процедури укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів), бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а також скасування валютного контролю для таких операцій.

По-четверте, варто виділити проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запровадження європейських стандартів захисту прав власності та економічних інтересів громадян та інвесторів». Законопроект має на меті захист прав власності від рейдерства. Наприклад, пропонується посилити адміністративну та кримінальну відповідальність суб’єктів реєстраційних дій, встановити додаткові гарантії при проведенні державної реєстрації змін про юридичну особу.

 

Інтелектуальний процес

Тарас КИСЛИЙ,

радник, керівник практики інтелектуальної власності/ТМТ ЮБ «Єгоров, Пугінскій, Афанасьєв і Партнери» (Україна)

Наприкінці вересня цього року набувають чинності законодавчі зміни системи правосуддя. Ці зміни передбачають принципи перебудови судової системи та строки, коли така перебудова повинна бути закінчена. Водночас значне коло питань має бути додатково врегульоване на законодавчому рівні, щоб оновлена система правосуддя реально запрацювала.

Для мене, як представника юридичної спільноти, що працює з інтелектуальною власністю, дуже важливим видається врегулювання роботи нового Вищого суду з питань інтелектуальної власності (ВСПІВ). Сама концепція створення такого судового органу була досить позитивно сприйнята професійною юридичною спільнотою. Однак тепер усе залежить від того, як ця концепція буде реалізована додатковими законодавчими актами, які найближчим часом має прийняти Верховна Рада України.

Зокрема, згідно з уже зміненими Конституцією та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» до ВСПІВ мають перейти повноваження щодо розгляду справ, які стосуються інтелектуальної власності. Однак залишається відкритим питання, чи це будуть абсолютно всі справи з «елементом інтелектуальної власності», включаючи кримінальні, адміністративні, господарські та цивільні, чи все ж ВСПІВ розглядатиме якусь обмежену категорію справ — наприклад, порушення прав та визнання недійними реєстрацій об’єктів інтелектуальної власності. Варіантів та комбінацій — безліч, і парламент має визначитись, який саме обрати.

Так само необхідно врегулювати питання, що станеться зі справами, підсудними ВСПІВ, які на момент його створення розглядатимуться іншими судами.

Також з концепції ВСПІВ випливає, що він, функціонуючи як суд першої інстанції, фактично «поглине» апеляційне провадження. У такому випадку законодавцю необхідно вирішити, коли рішення ВСПІВ набуватимуть чинності: тільки після закінчення строку оскарження (як тепер у судах першої інстанції) або ж одразу після проголошення (як в апеляційних судах).

Наріжним каменем реформи спорів щодо інтелектуальної власності є процес доказування. За існуючою практикою майже в усіх справах призначається судова експертиза, яка є процедурно громіздкою, а також є головною причиною астрономічних строків розгляду спорів — іноді по декілька років в одній інстанції. Зараз є шанс це змінити і піти, наприклад, за практикою міжнародних арбіт­ражних інституцій, коли кожна сторона надає висновок свого експерта, а оцінку їм дає суд.

Отже, питань щодо ВСПІВ наразі більше, ніж відповідей, які має дати Верховна Рада України на новій сесії, ймовірно, ухваливши перший в історії України процесуальний кодекс у справах інтелектуальної власності.

 

Конституційне звернення

Вольга ШЕЙКО,

юрист ЮФ Asters

Сьогодні у зв’язку з впровадженням реформ, у тому числі найважливішої — конституційної, з’являється низка нових інститутів та інституцій, які мають працювати, власне кажучи, для людини та захищати її конституційні права від посягань з боку держави. Зокрема, до таких можна віднести появу конституційної скарги. Більшість юристів вважають, що розширення таким чином повноважень Конституційного Суду України щодо звернення громадянина безпосередньо до КСУ, якщо суд застосував закон, який не відповідає Конституції, є фактично внут­рішнім аналогом Європейського суду з прав людини.

Кількість рішень Європейського суду з прав людини щодо України нарешті стала не тільки статистикою, а реальною причиною впровадження нової інституції, яка дасть змогу будь-якій особі реалізувати своє право на доступ до правосуддя. Чи є це викликом для правової системи України в цілому? Безперечно. Стосовно ж юридичного ринку, то можна зазначити, що імплементація законодавства країн ЄС змушує юристів працювати відповідальніше та створювати інноваційну практику.

Однак, чи існує в Україні культура звернення до суду, усвідомлення повноважень Конституційного Суду, знан­ня процесу звернення та розгляду? Ці питання теж важливі, адже навантаження на конституційну юрисдикцію може бути дуже великим. Крім того, не можна скидати з рахунків зловживання правом, що, на превеликий жаль, має місце в зверненні громадян до різноманітних юрисдикцій. З іншого боку, постає питання: чи не буде перегинів та колапсу як у розгляді справ, так і в конституційному контролі? Для відповіді на ці питання потрібен час. Одне можна сказати напевне — конституційне звернення стане ще одним механізмом тлумачення закону, а отже його правильного застосування у різних категоріях справ, та надасть Україні змогу підвищити свій правовий рівень як європейської держави.