Є питання: Механізм редакції

Ірина ПАВЛЮК,
молодший юрист PLP Law Group

Чому механізм фінансової реструктуризації стане важливим інструментом вирішення питання проблемної заборгованості

19 жовтня 2016 року набуває чинності Закон України «Про фінансову реструктуризацію» (Закон), який покликаний подолати негативні нас­лідки в економіці, спричинені фінансовою кризою. Цей Закон розроб­лено за участю експертів Світового банку і Європейського банку реконструкції та розвитку з урахуванням міжнародних стандартів та світового досвіду проведення фінансової реструктуризації.

Закон передбачає, що юридична особа — суб’єкт підприємницької діяльності, який має заборгованість хоча б перед однією фінансовою установою, що не є пов’язаною з боржником особою, має право на участь у процедурі фінансової реструктуризації у разі, коли він перебуває у критичному фінансовому становищі, а його господарська діяльність може бути визнана перспективною. Варто зазначити, що перспективність господарської діяльності боржника підтверджується звітом про проведення огляду фінансово-господарської діяльності.

 

Реструктуризаційний цикл

У процедурі фінансової реструктуризації мають право брати участь фінансові установи, які є кредиторами боржника. Інші кредитори мають право брати участь у процедурі фінансової реструктуризації, якщо в такій процедурі бере участь принаймні одна фінансова установа, що не є пов’язаною з боржником особою, проте будь-який пов’язаний з боржником кредитор не матиме права голосу під час проведення процедури.

Процедура добровільної фінансової реструктуризації проводитиметься у позасудовому порядку, а саме — шляхом проведення переговорів між боржником та кредиторами щодо реструктуризації грошового зобов’язання. Ініціатором цієї процедури є сам боржник, проте щодо нього не має бути порушене провадження у справі про банкрутство, він не може перебувати у стані досудової санації.

Щоб розпочати процедуру фінансової реструктуризації, боржник повинен подати письмову заяву про реструктуризацію до секретаріату — адміністративного органу, який здійснює технічну підтримку процедури. До заяви додаються документи, що підтверджують згоду однієї чи кількох фінансових установ на участь у процедурі (жоден із таких кредиторів не може бути пов’язаною з боржником особою, всім таким кредиторам має сукупно належати щонайменше 50 відсотків від загальної суми вимог фінансових установ до боржника, за винятком вимог пов’язаних осіб).

Після отримання заяви про рест­руктуризацію, яка відповідає всім вимогам, секретаріат не пізніше, ніж протягом наступного робочого дня приймає рішення про початок проведення процедури фінансової рест­руктуризації.

У разі якщо на момент початку фінансової реструктуризації до господарського суду подано заяву про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, ­кредитор та боржник мають право до порушення провадження у справі подати клопотання про зупинення процедури банкрутства.

З дня початку фінансової реструктуризації вводиться мораторій, який діє протягом 90 днів з можливістю подальшої пролонгації ще на 90 днів. На час дії мораторію забороняються будь-які заходи залучених кредиторів та всіх пов’язаних з боржником осіб із примусового звернення стягнення. Протягом дії мораторію не застосовуються фінансові санкції за невиконання зобов’язань та зупиняється перебіг позовної давності.

Процедура фінансової реструктуризації вважатиметься завершеною у випадку настання однієї з подій: підписання плану реструктуризації; надання експертом звіту, яким не підтверджується перспективність господарської діяльності боржка; відкликання боржником заяви про реструктуризацію; у разі якщо переговори з приводу реструктуризації були припинені без досягнення мети та після закінчення ­180-денного строку, наданого для проведення процедури реструктуризації. Цей перелік є вичерпним.

Закон належить до тимчасових нормативно-правових актів, оскільки має діяти протягом трьох років з дня набуття ним чинності. Тому як у боржників, так і у кредиторів виникають сумніви з приводу його ефективності. Насправді, тимчасовий характер Закону спрямований на вирішення нагальних питань, спричинених кризою, та заохочення сторін до розв’язання проблем, пов’язаних з погашенням існуючих заборгованостей. У разі якщо Закон діятиме на постійній основі — у сторін будуть відсутні стимули для швидкого вирішення питань заборгованості, тому, відповідно, не будуть досягнуті основні його цілі, а саме — підтримка стабільності фінансової системи.

Ще одне питання, яке непокоїть боржників та кредиторів, — це те, що в Законі чітко не передбачено, яка заборгованість суб’єкта господарювання підлягає фінансовій реструктуризації. Однак, проаналізувавши його норми, ми можемо дійти вис­новку, що будь-яка заборгованість може бути реструктуризована, лише обов’язково має включати заборгованість перед залученими кредиторами, якими є фінансові установи та кредитори боржника (хоча б один із кредиторів).

Є побоювання, що закріплений у Законі механізм реструктуризації може бути використаний недобросовісними боржниками на власну користь з метою недопущення або затягування процесу реалізації свого майна за борги. Такому боржнику достатньо буде взяти кредит у будь-якому банку чи іншій фінансовій установі у розмірі не менш ніж 50 % всіх раніше отриманих кредитів та отримати згоду даного банку виступити як залучений кредитор у процедурі фінансової реструктуризації. Після чого у боржника буде 180 днів, протягом яких не буде порушене провадження у справі про його банк­рутство, а його майно не буде реалізоване в рахунок погашення заборгованості. При цьому інші, не залучені кредитори, маючи на руках судове рішення про стягнення заборгованості, не зможуть реалізувати майно боржника або порушити справу про його банкрутство.

 

Прогресивне явище

Незважаючи на те, що Закон має положення, якими можуть скористатися недобросовісні особи, його прийняття є прогресивним явищем для української економіки. Для ефективної реалізації законодавчих положень важливо, зокрема, розробити чіткий та послідовний план дій, налагодити конструктивний діалог між кредиторами та боржником. Цілком позитивною є можливість застосування процедури фінансової реструктуризації до активів боржника як на території України, так і за її межами, оскільки є чимало кредитних договорів, укладених з іноземними кредиторами. Таке положення свідчить про реальний намір законодавця сприяти врегулюванню заборгованості.

За словами заступника голови Національного банку України Владислава Рашкована, прийняття цього документа — великий здобуток для реформування фінансового сектора країни. «Створення добровільного механізму фінансової реструктуризації боргів підприємств прописане у меморандумі співпраці України з Міжнародним валютним фондом та є однією з цілей Комплексної програми розвитку фінансового сектора України до 2020 року. Тож ми стали на крок ближчими до прискорення одужання економіки та вирішення питання проблемних кредитів у банківському секторі», — йдеться у повідомленні прес-служби НБУ.

У свою чергу, ми висловлюємо сподівання, що механізм фінансової реструктуризації стане важливим інструментом вирішення питання проблемної заборгованості, допоможе оздоровити банківську систему, надасть змогу банкам зменшити кількість проблемних кредитів, а грошові кошти спрямувати на відновлення кредитування та стимулювання економіки і, звичайно ж, сприяти відновленню платоспроможності боржника.