Особистість: Ламаючи стереотипи

Максим СИСОЄНКО

Відома китайська мудрість про те, що складні часи — це насамперед можливості, для засновників ЮК A.S.A Group втілилась у 2014 році, коли компанія вийшла на вітчизняний ринок юридичних послуг. Цей крок дав змогу партнерам гучно заявити про себе, адже їхні найсміливіші ідеї знайшли своє втілення саме в A.S.A Group.

Про те, чим компанія відрізняється від решти гравців юридичного ринку, чому вона ламає стереотипи у підходах до судових спорів та які очікування сьогодні покладаються на судову реформу — розповіли генеральний директор юридичної компанії Оксана Дорошенко та старший партнер Євген Артюхов

Відома китайська мудрість про те, що складні часи — це насамперед можливості, для засновників ЮК A.S.A Group втілилась у 2014 році, коли компанія вийшла на вітчизняний ринок юридичних послуг. Цей крок дав змогу партнерам гучно заявити про себе, адже їхні найсміливіші ідеї знайшли своє втілення саме в A.S.A Group.

Про те, чим компанія відрізняється від решти гравців юридичного ринку, чому вона ламає стереотипи у підходах до судових спорів та які очікування сьогодні покладаються на судову реформу — розповіли генеральний директор юридичної компанії Оксана Дорошенко
та старший партнер Євген Артюхов

 

Як виникла ідея створення A.S.A Group? На яких напрямах спеціалізується компанія?

Оксана ДОРОШЕНКО (О.Д.): A.S.A Group виникла понад три роки тому, коли я прийняла рішення змінити партнерів у бізнесі. До моменту створення A.S.A Group 15 років працювала партнером в юридичній компанії, але настав момент, коли з іншим партнером наші погляди на подальший розвиток розійшлися. І це не було легким рішенням. Сидячі в латинському кафе, я малювала на серветці різні назви і побачила «ASA». Назва компанії є абревіатурою, яка складається з прізвищ трьох партнерів, а приставка Group з’явилася тому, що наші амбіції і стратегічні цілі йдуть у майбутнє, що дає змогу створювати окремі напрями. При прийнятті рішення про партнерство ключову роль зіграв наш третій партнер Ігор Стовік — людина з бізнесу, принципи якого мені дуже близькі.

Наша компанія займається адміністративною практикою з різними категоріями державних органів, здійснюємо супровід господарських процесів. Обсяги податкової практики не змінюються, і наш захист бізнесу дозволяє йому розвиватися й надалі.

Окремий напрям — митні спори. Наші фахівці накопичили чималий досвід вирішення завдань у фінансовому секторі, страховому, аграрному, будівельно-девелоперському тощо.

Євген АРТЮХОВ (Є.А.): На час створення A.S.A Group, я вже мав 10-річний досвід роботи в юридичному бізнесі, в тому числі великий досвід судового захисту клієнтів. Отримав унікальний досвід співпраці з європейськими колегами в рамках асоціації Eurojuris International, в українському осередку якої певний час займав посаду виконавчого директора. Була можливість порівняти підходи і цінність які надають юридичні радники своїм клієнтам в Європі та в Україні. Було багато ідей та планів, які пізніше знайшли своє втілення A.S.A Group.

 

Більшість юридичних компаній декларують аналогічну експертизу. Чим ви відрізняєтесь від інших?

Є.А.: Так-то воно так, всі ми адепти однієї богині Феміди, але маємо різні підходи. Особливо це стає помітно в складних, нестандартних справах, де нема напрацьованої практики. Наприклад, 2014 рік, страхувальник в зоні АТО втрачає декілька десятків автомобілів, застрахованих нашим клієнтом. На той момент не було будь якої практики в подібних справах, ніхто не хотів формувати позицію і знімати зі страхових компаній відповідальність, тому що це могло породити певні наслідки соціального характеру. Ми мали визначитися, яким чином аргументувати свою позицію. Рішення, яке було на поверхні – доводити що склалися форс-мажорні обставини. Але ми були вимушені його відкинути з багатьох причин, не тільки тому, що на той момент не було відповідного підтвердження ТПП. Ми пішли шляхом обґрунтування, що ситуація, що склалася взагалі не є страховою подією, передбаченою договором страхування. На той момент така позиція у багатьох викликала нерозуміння та супротив.

Але сьогодні, в 2016му році ми бачимо рішення Верховного суду, в якому відображена саме наша позиція. Наш клієнт міг піти більш конформістським шляхом і програти – як то сталося з іншими. Ми показали йому всі наслідки та переконали в необхідності нестандартного кроку – і виявилися праві. В цьому, мабуть, і є наш особливий підхід – дивитися на широке коло наслідків юридичної позиції що ми вибираємо.

О.Д.: І в цій, і в багатьох інших справах ми не спиралися на чинну практику, а по суті, створювали прецеденти. Наша бізнес-стратегія полягає не в тому, щоб не брати провальних справ, а знайти рішення, за яким наш клієнт таки виграє. Можливо саме тому у нас 86% доходу формують постійні клієнти. Можна стверджувати, що 100% нової практики, тобто завдань де ми ще не мали досвіду до нас приходили від постійних клієнтів. Це, мабуть, найкраща ілюстрація нашого підходу — не триматися стереотипів, прийнятих в системі.

 

Заява про те, що ви створюєте прецеденти та ламаєте стереотипи, звучить доволі сміливо!

Є.А.: Ні, якщо вже говорити про зміну системи, то ми нашими справами її не ламаємо, скоріше повертаємо до здорового глузду. Наприклад, сьогодні існує тренд на ура-патріотичний захист державних інтересів будь-яких судових кейсів, в яких так чи інакше представлений горезвісний «державний інтерес».

За три роки практики у нас накопичився цілий портфель таких справ. Одним із яскравих прикладів є справа, в якій ми захищали інтереси українського банку. Предмет кейса полягав у такому: наш клієнт уклав договір своп-кредитування з іншим банком. Це відбувалося в той момент, коли НБУ почав вичищати ринок і банки масово виводилися з ринку.

Наш клієнт належним чином виконав свої зо­бов’я­зання, а до банку-контрагента в цей час було введено тимчасову адміністрацію. Згідно з чинним законодавством, залік зустрічних однорідних вимог з банком, в якому введено тимчасову адміністрацію, заборонено. Це означає, що коли до цього банку увійшла тимчасова адміністрація, ми не мали права забрати свої кошти. Вони звернулися до нас з позовом про стягнення тієї суми, яку ми їм направили. По суті справи ми б зафіксували серйозні збитки, адже йшлося про суму близько 1 мільйон доларів. І якби ми належним чином не представили позицію і не захистили клієнта, то він теж став би неплатоспроможним. Тому постало питання про виживання банку. Ми ж, готуючи правову позицію, розуміли, що судова практика проти нас. Це було пов’язано з тим, що зобов’язання банків, в яких було введено тимчасову адміністрацію, переймає на себе держава. Але в таких банках існувала політична складова: кому винні, все прощаємо, а своє не віддаємо. Тож виник ризик того, що «живі» банки могли посипатися, як доміно. Конструкція норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (пункт 4 частини 5 статті 36) дозволяла нам зробити залік, бо вона забороняла залік однорідних зустрічних вимог, якщо це перешкоджає інтересам інших кредиторів. Потім «якщо» з цього пункту прибрали. Не знаю, пов’язано це з нашим кейсом чи ні, але зміну в норму Цивільного кодексу України було внесено після того, як рішення у нашій справі набуло чинності. Ця практика залишилася унікальною, позаяк вона йшла всупереч існуючій на той момент.

 

Як вирішуєте кадрове питання, адже всім добре відомий той факт, що кількість юристів збільшується, а їх якість падає?

О.Д.: Для мене поки існує єдиний шлях — це прийом на роботу юриста як помічника. Ми беремо здобувачів з другого курсу вишів і даємо практичні знання, тож юристи виростають у компанії. Директори департаментів, які приходять до нас уже з досвідом, з практикою з інших галузей бізнесу, вчаться разом із нами створювати послугу для клієнтів, бо відповідальність і робота з клієнтами — це окремі управлінські кейси, які ми прищеплюємо всередині компанії. Ми навчаємо, даємо мотивацію, просуваємо і, таким чином, ростемо разом із ними.

Окремо варто зазначити, що клієнти просять здійснювати їм підбір у штат юриста. В основному це людина в компанії, яка відповідає за профільний супровід всередині бізнесу. Це є завданням, яке не має ідеального вирішення, після підбору такого юриста ми і далі контролюємо якість та продовжуємо його навчати під клієнта і його потреби.

Є.А.: З кадрами все, на жаль, дуже сумно. Проблема в тому, що сьогодні якісну юридичну освіту дає п’ят-шість вишів України. Проте знайти якісного фахівця, готового до елементарних завдань, архіскладно. Головний недолік вітчизняної освіти — це відсутність прикладних практичних знань у студентів, які випускаються з вишу. Відповідно, випускники у більшості своїй є теоретиками. Щоб розв’язати проблему кадрового голоду, потрібно оновлювати програму навчання, потрібні викладачі-практики, потрібні юридичні клініки при вишах.

Вирішуючи проблему пошуку фахівців, ми віддаємо перевагу насамперед тим студентам, яких ми бачимо, з якими працюємо. Потенціал людини стає зрозумілим, коли спілкуєшся с нею багаторазово. Але стажерами на практику багатьох не візьмеш. Тому треба йти до вузу, працювати зі студентами там. Цей свого часу стало однією з причин початку моєї викладацької кар’єри. Зараз спілкування зі студентами стало певним джерелом натхнення.

 

Якій формі оплати юридичних послуг віддають перевагу ваші клієнти?

О.Д.: Ми не позиціонуємо як окрему практику абонентське обслуговування, але воно у нас є, розвивається, адже ринок — складний, практика змінюється, клієнти прагнуть отримувати найліпші рішення, і наш досвід дозволяє робити експертизу, яка призводить до рішень, необхідних для власників бізнесу. Наша компанія формує практику, виходячи з потреб ринку. Ми знаємо бізнес клієнта, вивчаємо його, і він нам довіряє.

Цього року нам запропонували виступити партнером у проведенні конференції «Аутсорсинг на фінансовому ринку». Цього слова ще бояться використовувати, але менталітет змінюється, про це свідчить також і наша практика.

 

Сьогодні ми спостерігаємо за реформуванням судової системи. Які ваші очікування від цього процесу?

Є.А.: Це — комплексне питання. Є дві тези щодо нашого розуміння суті і тих процесів, які супроводжують її реалізацію. По-перше, необхідність реформування судової системи, безумовно, давно на часі. Проте зараз багато рішень в державі приймаються, виходячи з певної політичної доцільності або запитів суспільства, але при цьому не беруться до уваги специфічні професійні питання. Це якраз той приклад, коли за всіма параметрами судову реформу проводити необхідно. По-друге, як реалізовувати ті новації, які в межах цієї судової реформи були прийняті в червні цього року. На мій погляд, реалізація реформи кульгає на обидві ноги.

Дуже болюче кадрове питання, адже суспільству було нав’язано думку, що судовий корпус повністю, а це близько восьми тисяч суддів, корумпований, тому треба всіх повністю міняти. Цей процес почав реалізовуватися, і ми сьогодні бачимо, як судді сотнями звільняються з посад. З моєї точки зору, це неправильно і непрофесійно, бо переатестація, яка зараз відбулася, показала, що з професіоналізмом не все так погано.

Але такий хід заміни кадрового складу судів усіх юрисдикцій уже призводить до того, що сьогодні в судах касаційних інстанцій накопичується величезна кількість справ, розгляд яких затягнеться на кілька років. Ця ­ситуація схожа на ту, коли в 2005 році створювався ­Вищий адміністративний суд України, коли через неякісно прописані процедури та деякі суперечки справи, що надійшли до ВАСУ в 2005 році, пролежали до 2010 року.

Зараз ми можемо дійти до колапсу, бо судді касаційних інстанцій не розглядають справи в тому режимі, на який вони вийшли в останні роки. Це призводить до того, що реальний сектор економіки — бізнес, — відстоюючи свої інтереси і звертаючись до судового способу захисту своїх інтересів, не може поставити крапку в тому чи іншому питанні.

Не зовсім зрозумілою є ситуація з Вищою радою правосуддя — до моменту вступу в силу змін не буде врегульовано статус цього органу, який вирішуватиме питання дисциплінарної відповідальності, призначення на посади тощо.

Також реформою передбачається створення двох спеціалізованих судів — Вищого касаційного суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду. У чому конфлікт? У тому, що кадровий склад оновлюватиметься за рахунок адвокатів, прокурорів, науковців та нинішніх суддів. Як юрист я не розумію, яким чином, працюючи у Вищому антикорупційному суді, умовний здобувач на посаду судді з прокурорського середовища виноситиме виправдувальні вироки у разі, якщо обставини справи і зібрані докази свідчитимуть про невинуватість людини. Не може такого бути!

Окреме питання – це настрій, психологічний клімат у суддівському корпусі. В суспільстві культивується думка про огульну корумпованість, продажність суддів. І багато чесних, заслужених суддів зовсім справедливо почувають себе ображеними. Ми вже не раз спостерігали поведінку на кшталт «італійського страйку».

 

Зараз чимало суддів почуваються скривдженими, але ж питання полягає у викоренені корупції як явища.

Є.А.: Знаю особисто колег, які беруть участь у розробці змін в межах Конституційної комісії щодо судової реформи при Президентові України, це люди шановані, відомі в юридичному бізнесі. Вважаю, що проблема насамперед у горезвісній політичній доцільності. Такі глобальні системні зміни не робляться за такий короткий проміжок часу.

Основне питання — це питання кадрове, а основний запит реформи — викорінення корупції. Де набрати необхідну кількість нових суддів, з незаплямованою репутацією? І куди подінуться люсстровані судді? Вони не змінять свою сферу діяльності, не зникнуть з системи! Запропоновані зміни мало чим можуть зарадити, оскільки резерв складатиметься з людей, які вже не один рік є учасниками системи, серед них є «токсичні», глибоко заражені вірусом корупції. І немає різниці, з якої сторони юридичного процесу вони були раніше і будуть виступати.

Раціональним, з моєї точки зору, була б побудова системи ротації кадрів, яке передбачало б зміну дислокації судді в регіоні після закінчення певного терміну. Причому на початку своєї каденції суддя не повинен знати, куди поїде через, скажімо, півроку. Така новація не дозволила б суддям накопичувати неформальні зв’язки, не давати обрости корупційним «мохом». Звісно, система ротації буде вимагати значних витрат, але від корупції країна вже втрачає набагато більше.

Другим позитивним наслідком такої ротації була б автоматична люстрація, оскільки людина, яка на сьогодні добре живе, навряд би погодилася на такі радикальні зміни в своєму розміреному способі життя. Тому ця новація принесла б справді бажаний результат у заявленої боротьбі з корупцією.

 

Робота юриста постійно вимагає інтелектуальних зусиль. Як «прокачуєте» мозок? Чи є якісь спеціальні вправи?

Є.А.: Інтенсивне робоче навантаження — ось де «прокачування» мозку! У нашій роботі завжди стільки невідомого, що різні тригонометричні рівняння відпочивають порівняно з судовими справами. Займаючись, наприклад, податковими питаннями або підготовкою доказової бази для правового супроводу в суді, доводиться стільки цифр та інформації тримати в голові, що мозок працює на повну. Будь-яка справа — це виклик кмітливості, знанням та ерудиції юриста. Доводиться включати всі розумові засіки, щоб дійти до перемоги. Мозок працює 24 години на добу.

О.Д.: Протягом двох років ми формуємо команду «юрист-продавець», це дуже «прокачує» мозок, особливо коли факт виконання плану відрізняється від плану. Для мене не має значення, де я знаходжусь, бо мозок працює над ідеями для бізнесу 24 години на добу.