Особистість: Віденська справа

Пристосування до нових умов ведення бізнесу може бути різним: хтось позбувається ризикованих напрямів і зосереджується винятково на прибуткових, а хтось навпаки — розширює практики, слідуючи за клієнтом. І хоча цей крок подеколи вимушений, саме так вчинила ЮФ «Лавринович і Партнери», зміцнивши свій західний напрям. Чому Австрія приваблює український бізнес, якої допомоги потребують тамтешні українські клієнти та які завдання постають перед юрфірмою зараз, розповів керуючий партнер ЮФ «Лавринович і Партнери» Максим ЛАВРИНОВИЧ

Пане Максиме, рік тому ЮФ «Лавринович і Партнери» відкрила офіс у Відні. Чим зумовлене таке розширення географії та чому саме Австрія?

Насправді наша робота в Австрії розпочалася ще 2013 року, але презентацію цього напряму ми зробили торік у посольстві України в Австрії під час святкування Дня незалежності України, тож ця подія співпала з важливою для нашої країни датою. Ми об’єднали зусилля з шанованою австрійською ЮФ BRANDSTETTER, BAURECHT, PRITZ & PARTNER (BPPA), про що і оголосили.

Є дуже багато причин, чому ми обрали Австрію. Одна з них — географічна близькість, адже Австрія ближче до України, ніж Велика Британія, Франція чи США. Але, звичайно ж, причина номер один — це українці, які роб­лять бізнес у цій країні. Українські бізнесмени уподобали Австрію через те, що вона має німецький порядок, але менталітет австрійців ближчий до слов’янського: вони нас добре розуміють і з ними легко працювати.

В Австрії також чимало українського капіталу. Не можна називати всіх емігрантами, але й представників українського бізнесу, котрі мешкають там з родинами, чимало.

Відомо, що Австрія є, мабуть, найбільш стабільною з точки зору макроекономічних показників країною Західної Європи, і, якщо звернутися до історії останніх ста років, то вона мала найбільшу економічну стабільність, тамтешні ринки ніколи не падали, демонструючи стабільність або зростання. Можливо, тому український бізнес і полюбив цю країну. До того ж Австрія має юридичні складові, які допомагають українським підприємцям легально структурувати свою міжнародну діяльність саме через австрійську юрисдикцію.

 

Які проекти супроводжує віденський офіс?

У нас багато проектів, в основному це, звичайно ж, супровід інвестицій в Австрію — саме українських інвестицій, які заходять не лише з України, адже вони можуть мати походження і з Сейшелів, Белізу або з Британських Віргінських островів, другий напрям — структурування міжнародного бізнесу.

Упродовж останніх трьох років багато хто розчарувався у безпеці ведення бізнесу в Україні, оскільки сьогодні немає гарантій збереження своїх коштів, а люди, вичікуючи, поки щось у нашій країні зміниться, хочуть мати, по-перше, прибуток, а по-друге, впевненість, що їхні кош­ти надійно захищені законом.

Сьогодні тримати гроші на офшорних рахунках уже небезпечно, адже світ змінюється у бік деофшоризації, тож користуватися коштами з офшорних рахунків стає не просто проблематичним, а іноді навіть неможливим. Це — одна із причин, чому бізнесмени поспішають легалізувати та інвестувати свої кошти у проекти, які можуть приносити прибуток доти, доки не з’явиться можливість для реінвестицій в Україну.

Тож на першому місці у нас два напрями: інвестиції в комерційну австрійську нерухомість, яка має прибутковість у середньому 5—7 % річних (що є доволі високим показником для Західної Європи), і другий напрям — структурування бізнесу через австрійські холдингові компанії. Так, після створення бізнесу на території ­Австрії кошти нерідко йдуть далі в Україну, але використання юрисдикції Австрії дає їм максимальний правовий захист.

Ми також допомагаємо у питаннях збереження кош­тів та відкриття рахунків у надійних австрійських банках. У подальшому ці кошти стають інвестиціями в різні напрями бізнесу, які є в Західній Європі, але діяльність здійснюється саме з Австрії.

 

Як оцінюєте рівень конкуренції на австрійському ринку юридичних послуг?

Конкуренції тут майже немає. У цій країні все настільки спокійно, стабільно і прогнозовано, що говорити про конкуренцію на ринку юридичних послуг не доводиться.

Ми показуємо нашим партнерам з австрійського офісу, як ми працюємо в Україні — наполегливо, долаючи безліч перепон. Австрійські ж юридичні фірми спокійно виконують ту роботу, яка сама до них приходить. Конкуренція не відчувається ще й через те, що доступ до професії в Австрії дуже обмежений, адже випускники юридичних вишів там не можуть одразу чи навіть під час навчання працювати на ринку юридичних послуг, як у нашій країні.

 

Зміни у партнерському складі також зумовлені тим, що Австрія тепер окремий напрям?

Не лише через це, адже у нас з’явились ще нові напрями та практики. Але що стосується австрійського офісу, варто зазначити, що ним керує наш партнер Домінік ­Баурехт, який постійно перебуває у Відні. Мені також дуже часто доводиться бувати в Австрії в інтересах наших клієнтів. Тому я не сказав би, що в нашій фірмі щось кардинально змінилося, радше додалося.

Серед інших новинок — практика приватних клієнтів, яку очолює радник фірми Олександр Онуфрієнко, можна сказати, гуру української юриспруденції. Також ми відкрили напрям з реструктуризації боргів, яким займатиметься Олена Галігузова, яка до цього протягом дев’яти років успішно вирішувала подібні завдання у Bank BNP Paribas.

Отже, ми збільшуємо склад фірми через те, що в Україні з’являються нові напрями.

Хтось вважає навпаки, що в Україні більше немає цікавих царин, багато хто скорочує, оптимізує свій ­юридичний бізнес. Я ж вважаю, що в таких умовах при будь-яких катаклізмах треба вміти знайти те, що дає нам час, яким би він смутним та невизначеним не був.

Саме серед цих нових можливостей ми і знайшли ­Австрію — напрям, який рятує українських бізнесменів від негараздів в Україні. Дехто іноді говорить, що не дуже патріотично виводити гроші з України, на що я завжди відповідаю, що якраз навпаки: справжні патріоти — це ті, хто допомагає зберегти кошти, а не залишити їх на розкрадання і пограбування. Зберегти для того, щоб потім вони працювали на Україну.

 

В Україні багато говорять про те, що великі іноземні інвестиції в українську економіку — питання часу. Що підказує ваш досвід з цього приводу?

Певний романтизм щодо іноземних інвестицій в Україну в мене вже пройшов. У 2014—2015 роках ми витратили дуже багато часу, коштів, сил та енергії на те, щоб провести безліч спеціальних бізнес-заходів за кордоном: разом із МЗС України ми проводили ряд конференцій Ukraine Just Business у різних країнах Європи, де презентували Україну як нове вікно для інвестицій та заробітку, але щоразу іноземні інвестори нам ставили питання, які змушували мене потихеньку дійти думки, що закликати інвестувати в Україну — не на часі.

Коли люди розповідають про проблеми, які у них з’явилися після 2014 року на митниці, про проблеми з майном, яке у них просто відбирають, про те, що їм забороняють виводити власні кошти з країни, то запал згасає, позаяк іноземному інвестору наша країна наразі нічого гарантувати не може.

Не менш прикро дивитися на те, як українські посадовці розповідають про інвестиційну привабливість і закликають інвестувати, а ми, працюючи з кількома західними посольствами, постійно отримуємо від них запити з приводу того, що у когось забрали бізнес, змінили керівників підприємства або власників нерухомості, банально не дозволили вивести кошти за кордон — кошти, які вони заробили, власну інвестицію, попри наявність міжнародних та двосторонніх договорів.

Мовчу вже про ті шалені втрати, які інвестори по­несли у зв’язку з політичними та економічними пертурбаціями за останні три роки.

 

Швидкоплинність змін у законодавстві також не додає країні привабливості…

Це найменша з існуючих проблем! Хоча й вона, звичайно, всіх дивує, адже щоранку ми прокидаємося в країні з новим законодавством. Мій ранок починається з того, що я переглядаю зміни до законодавства за вчорашній день. Щодня витрачаю півтори години на те, щоб дізнатися про зміни у законах та підзаконних актах. Усі знають, наприклад, що, попри заборону вносити зміни в податкове законодавство, воно все одно змінюється. Те саме стосується багатьох інших напрямів.

 

Навіть у такі нелегкі часи українські юрфірми намагаються відкривати представництва в інших країнах, але зворотного руху ми майже не спостерігаємо.

Звісно, бо українські юрфірми за кордоном заробляють подекуди більше, ніж в Україні. Знаю це від багатьох колег, які там працюють. Річ у тім, що європейський клієнт звик до того, що юристам потрібно платити, йому не варто пояснювати, що таке погодинні ставки, він не говоритиме про те, що зміг би й сам досягти результату, і не торгуватиметься за кожну копійку вже після того, як послуга надана.

В Україні юридичним фірмам зараз дещо складніше. До 2014 року клієнти платили гонорари, і погодинні ставки були поширеним явищем, це було зрозуміло для клієнта, бо ми, юристи, можна сказати, «дисциплінували» його платити за звичними тарифами. Після 2014 року бізнес скоротився у кілька разів, відповідно, бажання та можливості платити гонорари юристам за існуючими тарифами також зменшились. Тому ті, хто може собі це дозволити, йдуть на ринки Західної Європи.

Чому тут не відкриваються іноземні представництва? А як може ризикувати своєю репутацією західна юридична компанія, якщо її керівництво розуміє, що у країні є ризики, насамперед корупційні? Візьмемо судові справі — корупційні ризики не просто обійти, будь-які контакти з державними контролюючими органами — так само. Для чого тоді тут працювати іноземним юридичним радникам — писати меморандуми? Так, раніше їх замовляли і на це був попит, але сьогодні це вже мало кому цікаво.

 

Але хтось просто позначає територію, щоб отримати прибуток у майбутньому.

Так, звісно, багато хто з міжнародних гравців залишилися в Україні. І вони молодці! Вважаю, що вони прийняли правильне рішення, бо, навіть уникаючи корупційних ризиків, юристи можуть працювати і надавати якісні послуги. А юридичні компанії, які лише збираються йти в Україну, все одно тут працюють — через своїх представників. Ми, в свою чергу, маємо великий досвід роботи з найбільшими міжнародними юридичними фірмами, представляючи інтереси їхніх клієнтів в Україні.

 

Нещодавно ваша фірма приєдналась до міжнародної юридичної спільноти The Lawyer Network. Що дає участь у цій мережі?

Будь-яка юридична спільнота — це позитив. А тим більше якщо вона є величезною і включає понад півтисячі юридичних фірм з близько ста країн світу. Для нас плюсом є насамперед те, що, звертаючись в інші юрисдикції, де у нас є клієнтські запити, ми знаємо, що у нас є надійний перевірений партнер, з яким ми можемо працювати.

Так само партнери з інших країн знають, що в Україні є ЮФ «Лавринович і Партнери», куди вони також можуть надсилати запити з приводу локальних питань, які можуть виникати в їхніх клієнтів.

Ми працювали з багатьма юридичними мережами, але сьогодні зупинились саме на The Lawyer Network. «Лавринович і Партнери» — єдина юридична фірма з України, яка, зокрема, представляє конкурентне право в цій мережі.

Чи виправдав рік, що минає, ваші сподівання з огляду на цілі та завдання, які стояли перед юрфірмою?

Це питання, швидше, риторичне... Ми будуємо плани на кілька років вперед, але якщо говорити про внутрішні відчуття, то не зовсім виправдались очікування від державної політики з приводу інвесторів — ми розраховували, що 2016-й стане роком, коли в Україну підуть іноземні інвестиції. Згадаймо 2004—2005 роки, коли разом із приходом іноземного капіталу почалося зростання економіки, збільшення погодинних ставок у юристів, збільшення кількості клієнтів. Цього не сталося, більше того, ті законодавчі зміни, які призвели до втрати контролю над правом власності, віддалили цей крок. Тому говорити про те, що очікування виправдалися, доцільно лише з точки зору іноземного напряму — австрійського, оскільки світовий тренд з деофшоризації прискорив притік нових клієнтів, які хотіли б завести свої капітали в комфортну юрисдикцію, пройти всі комплаєнс-перевірки і отримати чисті легальні кошти на рахунках у законодавчо виваженій країні, якою є Австрія. Цей напрям перевищив наші очікування у 2016 році.

Стосовно 2017 року, є розуміння того, що держава не зможе за один рік усе змінити і зробити так, щоб інвестори сюди побігли. Але принаймні є надія, що вдасться залатати законодавчі дірки і тим самим гарантувати право власності та захист інвестицій.

Нам дуже цього хотілося б, бо ми вже скучили за новими іноземними клієнтами. Згадую ті золоті часи, коли я щотижня підписував комплаєнс-форми при реєстрації нових клієнтів: з двох-трьох потенційних клієнтів обов’язково один-два були іноземні. Хотілося б, звичайно, щоб ці часи повернулися. Не знаю, чи буде це у 2017 році, але рано чи пізно це станеться. А поки ми концентруємося на наших локальних клієнтах в Україні і на тих практиках, які їх цікавлять. Ми розвиваємо напрям з реструктуризації боргів, практику приватних клієнтів і, звичайно ж, Австрію — той потужний напрям, який зараз набирає величезних обертів. Продовжуємо працювати, залучати туди інвестиції і маю надію, що невдовзі будемо і звідти залучати інвестиції в Україну.

Сподіваюся також, що ми збільшимо нашу співпрацю і з Македонією — маленькою, але інвестиційно привабливою країною, яка може стати замінником відомих офшорів. З точки зору податків — це одна з найбільш цікавих країн Європи. Щоправда, певна політична нестабільність підкоригувала наші плани з приводу роботи і залучення клієнтів, але я очікую, що у 2017 році цей напрям запрацює так само потужно, як і Австрія.

Український бізнес заробив до 2014 року, і тепер усе, що він встиг зберегти і не втратити, ми допоможемо правильно розмістити.