Реєстраційний процес: Антирейдерське захоплення

Інесса МИХАЛЬЧЕНКО,
керівник проектів Gryphon Legal

Анастасія СКАКУН,
юрист Gryphon Legal

Чому «антирейдерський» закон ускладнив процедуру проведення реєстраційних дій та збільшив фінансове навантаження на власників бізнесу

Із метою стимулювання розвитку бізнесу та підняття позицій України в рейтингу Doing Business декілька років тому наша держава взяла курс на дерегуляцію бізнес-процесів. Одним із найяскравіших прикладів ре­алізації цього курсу на законодавчому рівні стали зміни від січня 2016 року, внесені до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань».

Зазначеними змінами нотаріусам надано повноваження здійснювати державну реєстрацію бізнесу, зменшено кількість документів та процедур, необхідних для проведення ре­єстраційних дій, скасовано обов’язок проставляння печатки державного реєстратора на установчих документах суб’єкта господарювання, введено принцип екстериторіальності державної реєстрації (тобто, без прив’язки до місцезнаходження компанії) та можливість подачі документів в електронній формі.

У свою чергу, спрощена процедура створення та перереєстрації бізнесу не тільки відкрила нові можливості власникам та потенційним інвесторам компаній, але й надала додаткові механізми та шляхи рейдерських захоплень діючих підприємств.

 

Нотаріальна монополія

Ліквідувати рейдерські схеми, що найбільш широко застосовувались останнім часом, покликаний Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності», який набув чинності 2 листопада 2016 року («антирейдерський» закон).

Однак одночасно із введенням додаткових механізмів захисту бізнесу, права власності, економічних інтересів інвесторів, а також зменшення ризиків незаконного заволодіння майном цей Закон фактично встановлює монополію нотаріусів на вчинення переважної більшості ре­єстраційних дій.

Зокрема, відтепер практично жодна дія, спрямована на перере­єстрацію бізнесу (зміна засновників, місцезнаходження, внесення інших змін до установчих документів юридичної особи), не може бути здійснена без участі нотаріуса.

А саме — нотаріально мають бути посвідчені підписи засновників (учасників) юридичної особи, уповноважених ними осіб або голови та секретаря загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами) на таких документах:

— протоколах загальних зборів (рішеннях засновника) юрособи, що подаються для державної реєстрації змін відомостей про юрособу;

— статутах та інших установчих документах юрособи. Ця вимога не поширюється на первинну реєстрацію юрособи;

— передавальному акті (у разі злиття, приєднання, перетворення юрособи);

— розподільчому балансі (у разі поділу або виділу);

— заяві учасника про вихід зі складу засновників юрособи.

Зазначені вимоги не поширюються на державні органи та органи місцевого самоврядування. При цьому громадські об’єднання та благодійні організації зобов’язані нотаріально посвідчувати підписи своїх учасників лише за наявності такої вимоги в їхніх установчих документах.

Нотаріальному посвідченню також підлягає заява особи про вихід зі складу засновників товариства з обмеженою відповідальністю. При цьому таке рішення набуває чинності тільки через три місяці після її подання товариству.

Разом із цим «антирейдерським законом» обмежено дію принципу екстериторіальності: відтепер державна реєстрація підприємств та фізичних осіб — підприємців повинна проводитися державними реєстраторами або нотаріусами за місцем знаходження юридичної чи фізичної особи в рамках області, АР Крим, а також міст Києва та Севастополя. Тобто державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, яка знаходиться в м. Києві, відтепер можливо здійснити винятково у держреєстраторів або нотаріусів столиці. Зазначена вимога не поширюється на державну реєстрацію, що здійснюється на підставі документів, поданих в електронній формі.

Також, за бажанням заявника, на паперовій виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб державний реєстратор повинен проставити свій підпис та печатку.

Нововведенням також є те, що з дня впровадження необхідного програмного забезпечення, але не пізніше 31 березня 2017 року, державні реєстратори та нотаріуси зобов’язані будуть при доступі до державних реєстрів, держателем яких є Мін’юст, використовувати захищені носії особистих ключів.

 

Реєстраційні ускладнення

На практиці ж прийняття «антирейдерського» закону ускладнило процедуру проведення реєстраційних дій та збільшило фінансове навантаження на власників бізнесу, оскільки, крім державного мита за здійснення державної реєстрації, додатково необхідно буде оплатити пос­луги нотаріуса.

Також додаткові витрати виникають, коли з тих чи інших причин підприємець не встиг провести реєстраційну дію протягом встановлених законом трьох робочих днів із дати прий­няття відповідного рішення (протоколу). У цьому випадку необхідно буде повторно посвідчувати підписи всіх уповноважених осіб у нотаріуса.

Окрім додаткових фінансових затрат, на практиці перед суб’єктами господарювання постала низка правових проблем.

По-перше, державні реєстратори, відмовляють у здійсненні державної реєстрації змін до установчих документів на підставі протоколу, підписаного головою та секретарем загальних зборів, навіть якщо вони нотаріально посвідчені. Додатково вони вимагають, щоб нотаріус у посвідчувальному написі вказав, що повноваження голови та секретаря зборів нотаріусом перевірено. Нотаріуси, у свою чергу, повідомляють, що такий напис вони можуть здійснити лише в тому випадку, якщо вони безпосередньо будуть особисто присутні на загальних зборах такого товариства.

Відповідно, у цьому випадку залишається два виходи: або щоразу запрошувати нотаріуса на загальні збори, або підписувати протокол самими учасниками (що є більш затратно у разі, якщо учасників більш ніж двоє).

Зазначені аспекти підштовхують до того, що проведення реєстраційної дії у нотаріуса є більш зручним, ніж у державного реєстратора, оскільки нотаріус за додаткову плату допомагає в підготовці реєстраційних документів та гарантує результат, а державний реєстратор — ні.

По-друге, значне розширення повноважень нотаріусів у сфері ре­єстраційних дій часто призводить до ситуації, коли нотаріуси вимагають внесення змін до порядку викладення інформації в реєстраційних документах, що, у свою чергу, не завжди збігається з «баченнями» державних реєстраторів та представників інших державних органів.

По-третє, хоча «антирейдерським » законом і передбачено, що обмеження принципу екстериторіальності не поширюється на реєстраційні дії, що здійснюються на підставі електронних заяв, однак сервіс подачі документів в електрон­ному вигляді на сьогодні так і не запрацював.

Таким чином, прийнятий «антирейдерський» закон не тільки скасовує прийняті раніше зміни щодо дерегуляції бізнесу, але й встановлює додаткові вимоги до проведення ре­єстраційних дій та організації бізнесу в цілому. Наскільки вони є ефективними та необхідними на цьому етапі розвитку українського бізнесу, покаже час.