Інтерв’ю: Прес банкрутства

Цього року законодавство про банкрутство зазнало суттєвих змін, відповідно, змінюється і судова практика. Як останні законодавчі новації впливають на правовідносини у сфері банкрутства, розповів радник ЮФ Trusted Advisors Дмитро АБРАМЕНКО

З чим насамперед пов’язані звернення клієнтів у процесі банкрутства сьогодні? Які особливості можете відзначити у практиці 2016 року?

У реаліях сьогодення на судових процесах банкрутства все більше концентрується кінцевий етап конфлікту кредиторів та бізнес-структур. Банкрутство — це наразі фактично єдиний спосіб для врегулювання інтересів усіх сторін шляхом реструктуризації або фактичного продажу активів підприємства.

Однак, попри той факт, що судова процедура банкрутства, як ніколи, отримала свою первинну мету, назвати цей процес ефективним вкрай важко, оскільки є багато протиріч та проблемних питань.

Говорячи про найбільш суперечливі моменти, вважаю за необхідне виокремити такі: визнання недійсним правочинів/спростування майнових дій боржника в процедурі банкрутства; порядок проведення та організації аукціонів з продажу майна боржника; реалізація судових рішень про визнання прав власності на об’єкти нерухомого майна шляхом звернення до реєстраційної служби, незважаючи на відкриту процедуру банкрутства; нова редакція про автоматизовану систему відбору арбітражних керуючих.

 

Як ви оцінюєте Закон України «Про фінансову реструктуризацію» на практиці? Чи є цей інструмент дієвою альтернативою процедурі банкрутства?

Закон України «Про фінансову реструктуризацію» від 14 червня 2016 року № 1414-VIII набув чинності 19 жовтня 2016 року. Основна його мета — допомогти вижити українським компаніям, які вже не спроможні виконувати свої кредитні зобов’язання і опинилися на межі банк­рутства.

По суті, йдеться про процедуру, альтернативну санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, яка передбачена в статті 6 Закону про банкрутство. На практиці для боржника початок процедури фінансової реструктуризації — це можливість домогтися того, щоб суд зупинив провадження у справі про банкрутство, якщо заяву про банкрутство на той момент уже було подано.

Крім того, це можливість скористатися перевагами введення мораторію. У рамках такого мораторію забороняється звертати стягнення на майно боржника, виконувати вимоги кредиторів, нараховувати неустойку або інші фінансові санкції. Щоправда, дія мораторію поширюватиметься тільки на залучених кредиторів.

Ще один позитивний момент у тому, що законопроект передбачає особливий податковий режим при оподаткуванні ряду операцій, пов’язаних з проведенням процедури. Водночас ступінь готовності законопроекту до застосування в українському правовому полі ще далекий від ідеального.

 

Чи виправдали загалом законодавчі новації цього року сподівання юристів? З якими змінами пов’язуєте перспективи практики банкрутства у наступному році?

Так, протягом року всі чекали на прийняття змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ці проекти Закону України про внесення змін до деяких законів України з питань банкрутства (щодо забезпечення європейських стандартів у сфері відновлення платоспроможності боржника та спрощення умов ведення бізнесу в Україні) № 3163 від 22 вересня 2015 року та проект Закону «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо підвищення ефективності процедур банкрутства)» № 3132 від 17 вересня 2015 року до порядку денного Верховної Ради України включалися протягом року близько 18 разів, проте лише у вересні ці проекти були частково розглянуті та відправлені на повторне перше читання. Відтак, усі, хто чекав на такі зміни цього року, напевно, їх уже не побачать. Хоча положення цих законів суттєво вплинули б на формування судової практики у справах про банкрутство та зробили б процес більш прозорим.

Що ж стосується майбутніх перспектив практики банкрутства, вірогідно, кількість процедур банкрутства в наступному році буде збільшуватися, оскільки економічне становище країни наразі є досить нестабільним. Прий­няття законодавцем ряду запропонованих змін може зробити процедури банкрутства більш ефективними, зокрема скорочення прав зборів комітету кредиторів та забезпечених кредиторів допоможе скоротити час на оскарження прийнятих рішень та, можливо, нарешті призведе до дотримання строків, передбачених законом на всіх стадіях банкрутства (розпорядження майном боржника, ліквідації та санації).

Перспективним було б прийняття Закону про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом від 14 липня 2015 року № 2353а, це б відкрило новий так званий інститут банкрутства — банкрутство фізичних осіб. Наразі цей законопроект є досить доречним, оскільки понад 80 банків були віднесені постановами НБУ до категорії неплатоспроможних. Говорити про реструктуризацію кредитів фізичних осіб з іпотечним покриттям наразі є безперспективним, а тому запровадження цього інституту банкрутства фізичних осіб надало б можливість боржникам — фізичним особами розрахуватися з боргами та почати все з чистого листа. А ось з економічної точки зору ця процедура надала б можливість очистити баланси неплатоспроможних банків від неліквідної заборгованості.

 

Які нововведення в процедурі банкрутства ви відзначили б?

Останніми суттєвими змінами до законодавства про банкрутство було внесення доповнення положення до Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про Закон про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме — що всі майнові вимоги до боржника розглядаються лише в межах провадження у справі про банкрутство такого боржника. Таке введення є досить значним, позаяк надасть суду, який розглядає справу про банкрутство, ширше розуміння стосовно пасиву боржника на поточний момент. Такий механізм призведе до акумулювання всіх процесів стосовно боржника в одному процесі, що є досить важливим аспектом для повноти процедури банкрутства. Проте з точки зору судового процесу це ще більше навантажує справу про банкрутство боржника. Проблема полягає як у невизначеності процесуального статусу позивачів у контексті Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», так і в порядку набуття законної сили таким рішенням у межах справи про банкрутство та рядом інших процесуальних питань.

Ще однією новелою стало затвердження Вищим господарським судом України нового Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство. Це положення передбачає ряд змінених критеріїв з відбору арбітражних керуючих у справах про банкрутство, зокрема запровадження повного автоматичного призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство, обмеження кількості справ, у яких може брати участь арбіт­ражний керуючий, скасування апеляційних округів тощо.

Основною та суттєвою зміною є запровадження обов’язкового застосування автоматизованої системи при призначенні арбітражних керуючих, навіть при відмові арбітражного керуючого від участі. Проте з моменту набуття чинності цим положенням жодного арбітражного керуючого із застосуванням цього положення не було призначено. На мою думку, нова редакція положення конфліктує зі статтею 114 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема щодо права суду самостійного, без застосування автоматизованої системи, призначати арбіт­ражних керуючих, яких відповідно до цього Положення (пункт 23) може бути призначено навіть без заяви на участь у справі, без перевірки конфлікту інтересів тощо.

Також досить суперечливою за останній рік є практика щодо права на оскарження призначення арбітражного керуючого, скасування результатів аукціонів, визнання вимог до майнового поручителя при ліквідації основного боржника. Протягом року Верховним Судом України було винесено ряд рішень, якими встановлено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є визначений перелік ухвал та постанов, які підлягають касаційному оскарженню, проте Вищий господарський суд України продовжує розглядати касаційні скарги, відступаючи від правових висновків Верховного Суду України.

Так, наприклад, постановою Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року визначено, що касаційне оскарження результатів аукціону, визнання його недійсним не передбачене статтею 8 Закону, а тому ці питання можуть бути переглянуті лише судами апеляційної інстанції. Проте Вищий господарський суд України у своїй постанові від 25 жовтня 2016 року у справі № 915/684/14 відійшов від вис­новку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 903/623/13, мотивуючи такий відхід тим, що визнання результатів аукціону можливе з підстав, передбачених статтями 215, 213 Цивільного кодексу України, а тому суди зобов’язані надавати передбачене статтею 129 Конструкції України гарантоване право на апеляційне та касаційне оскарження.

 

Як судова реформа впливає на судочинство у практиці банкрутства?

Наразі оцінити вплив судової реформи на практику банкрутства непросто. Єдиною проблемою є збільшення кількості справ про банкрутство та зменшення кількості суддів, які розглядають такі справи, що по факту призводить до ситуації, коли розгляд при оскарженні прийнятих ухвал чи постанов у межах справи про банкрутство затягується до року.

Так, наприклад, у супроводі нашої компанії перебуває понад 20 справ про банкрутство, ухвали та постанови в яких зазвичай оскаржуються банками при відмові у визнанні вимог чи з інших питань, справи постійно перебувають в апеляційних чи касаційних судах, що призводить до порушення строків процедур банкрутства.

Такі дії суттєво впливають на саму процедуру банкрутства, оскільки, наприклад, за час оскарження може бути знищено майно боржника, виведені активи чи вчинятися будь-які інші незаконні дії, які призводять до втрати активів боржника, а за час оскарження ані кредитори, ані арбітражний керуючий не можуть навіть спробувати вжити через суд заходів забезпечення.