Процесуальне право: Шанс на правосуддя

Віталій ТИМЧУК,
адвокат АФ «Грамацький і Партнери»

Можливість оскарження судових рішень у випадку відмови ВАСУ відкрити касаційне провадження з підстав необґрунтованості поданої касаційної скарги підтверджується практикою ВСУ

Кожен професійний юрист, який зай­мається активною судовою практикою в адміністративному судочинстві, мав гіркий досвід отримання специфічного виду ухвали Вищого адміністративного суду України (ВАСУ), якою суд касаційної інстанції з легкої руки повертає скаржнику касаційну скаргу.

Йдеться про надані пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України повноваження для ВАСУ відмовити скаржнику у відкритті касаційного провадження на тій підставі, що подана касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи судом.

Очевидним, як прості фундаментальні закони природи, є той факт, що на стадії вирішення ВАСУ питання про відкриття касаційного провадження (у тотальній більшості категорій адміністративних справ) просто неможливо однозначно встановити, чи є обґрунтованою отримана касаційна скарга. Для таких висновків касаційному суду як мінімум необхідно вивчити матеріали справи та проаналізувати позицію всіх сторін касаційного провадження.

По суті, законодавче формулювання підстави для відмови у відкритті касаційного провадження, зазначене у пункті 5 частини 5 статті 214 КАС України, викликає як мінімум подив, як максимум — неабияке здивування та запитання про те, чому така норма взагалі існує в тексті КАС України, адже вона надає процесуальне право ВАСУ, використовуючи «букву закону», відмовити у відкритті будь-якого касаційного провадження та позбавити сторону права на касаційний розгляд справи в цілому.

На особисту думку автора, існування пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України є законодавчою підставою для зловживань ВАСУ при відкритті касаційного провадження і позбавлення будь-якої особи закріпленого конституційного права на касаційне оскарження і розгляд її справи.

 

Типові помилки скаржників

Детально проаналізувавши останні тенденції судової практики з Єдиного державного судового реєстру України, мій подив викликала наявність непоодиноких випадків процесуально неправильних дій скаржників у випадку відмови ВАСУ у відкритті касаційного провадження за первинною касаційною скаргою. Такі дії скаржників зводяться до безпосереднього оскарження ухвали ВАСУ про відмову у відкритті касаційного провадження або подачі повторної касаційної скарги у тій же справі.

Наголошую, що ані оскарження ухвали ВАСУ про відмову у відкритті касаційного провадження, ані подача повторної касаційної скарги у справі не є правильним процесуальним рішенням у такій ситуації. До того ж подібні дії скаржників суперечать приписам КАС України і чинній практиці Верховного Суду України (ВСУ).

У випадку оскарження ухвали ВАСУ (прийнятої на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України) до ВСУ фактично відсутні законодавчі підстави для такого оскарження, адже касаційний суд використовує надане йому процесуальне право приймати такий вид ухвал.

Щодо подачі повторної касаційної скарги, то треба підкреслити, що іноді ВАСУ, нехтуючи приписами КАС України, все ж таки відкриває касаційне провадження за такою скаргою, незважаючи на наявність ухвали касаційного суду про відмову у відкритті провадження за раніше поданою скаргою у тому ж касаційному провадженні.

Треба наголосити, що повторна подача касаційної скарги в провадженні, в якому є наявна ухвала ВАСУ про відмову у відкритті провадження згідно з пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України, є процесуальною помилкою, яка може бути підставою для скасування подальшого рішення ВАСУ.

Зазначений факт підтверджується позицією ВСУ. Зокрема, у постанові від 19 грудня 2014 року у справі № 21-532а14 ВСУ дійшов висновку, що «суд касаційної інстанції, відкриваючи касаційне провадження за скаргою відповідача та вирішуючи спір по суті, за наявності ухвали ВАСУ про відмову відповідачу у відкритті касаційного провадження, залишив поза увагою пункт 1 статті 6 Конвенції стосовно «права на справедливий суд».

Таким чином, подача до ВАСУ повторної касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження у цій же справі суперечить судовій практиці Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що зауважено позитивною судовою практикою ВСУ.

 

Підтверджено практикою

Тож як бути у такому випадку? Як процесуально правильно здійснити подальшу судову боротьбу і вийти з «процесуального капкана», в який ВАСУ відправляє скаржника, безпідставно відмовляючи у відкритті касаційного провадження?

Правильним правовим рішенням для скаржника у разі відмови ВАСУ у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України є подача заяви до ВСУ про перегляд судових рішень, що оскаржуються у справі.

Можливість оскарження судових рішень у конкретній справі, залишених без змін ухвалою касаційного суду про відмову у відкритті провадження, прямо випливає з положень статей 235—244 КАС України та підтверджується практикою ВСУ.

Серед іншого, таку можливість чітко підтверджує ВСУ у постанові від 31 березня 2015 року у справі № 21-612а14. У цій справі ВСУ зазначив, що ВАСУ, відмовивши у відкритті касаційного провадження скаржнику на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України, «безпідставно погодився з висновком суду апеляційної інстанції» та «допустив неправильне застосування норм матеріального права».

Відтак, подаючи заяву до ВСУ про перегляд судових рішень у конк­ретній справі, де наявна ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 5 статті 214 КАС України, скаржник діятиме процесуально правильно і такі дії відповідатимуть приписам КАС України та нададуть можливість подальшої судової боротьби.