Post Scriptum: Пакт про ненапад

Габріел АСЛАНЯН,
радник ЮФ Asters

19 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про фінансову реструктуризацію». До цього, наприкінці 2015 року, було запроваджено зміни до податкового законодавства, які передбачають податкові стимули для сторін фінансової реструктуризації за однойменним законом. Затвердження цих нововведень спрямоване на запровадження у вітчизняному законодавстві загальновідомих у світі сучасних механізмів фінансової реструктуризації та покликане усунути наявні регуляторні перешкоди для зменшення банками у своїх кредитних портфелях частки проблемних кредитів, скорочення банківських резервів за такими операціями та, відповідно, сприяти спрямуванню вивільнених коштів на кредитування реального сектора економіки.

Досвід численних попередніх проектів реструктуризації засвідчив відсутність у вітчизняному правовому полі юридично обов’язкових договірних інструментів, які гарантували б дотримання кредиторами та боржниками своєрідного пакту про ненапад до моменту остаточного узгодження або відхилення умов реструктуризації. Зокрема, йдеться про утримання кредиторами від ініціювання судових та інших проваджень за своїми вимогами до боржника, а з боку боржника — гарантій, що він не намагатиметься, несподівано для кредиторів, розпочати провадження щодо банкрутства. Крім іншого, ця обставина здебільшого виключала одночасну участь у реструктуризації декількох кредиторів, які зазвичай мають різні бачення остаточної мети та швидкості руху до неї. Зрештою, навіть за погоджених умов реструктуризації жодна зі сторін не могла бути впевнена в їх обов’язковості до внесення відповідних змін у наявні договори фінансування та забезпечення. Отже, не дивно, що дотепер фінансова реструктуризація в Україні базувалася винятково на добрій волі та послідовності сторін процесу.

Особливістю нового закону, відмінною від звичної процедури банкрутства, є те, що залучені кредитори, які беруть участь у процедурі фінансової реструктуризації, надають свою згоду на її початок. Також до суттєвих переваг закону про реструктуризацію треба віднести автоматичне запровадження мораторію стосовно вимог залучених до процедури кредиторів та всіх пов’язаних осіб боржника. Причому якщо дію мораторію припинено більшістю кредиторів, боржник та один або декілька залучених кредиторів мають право укласти між собою так званий договір про відстрочку, який встановлює умови та обсяг заборони на вчинення кредиторами дій щодо примусового задоволення їхніх вимог у судовому або позасудовому порядку. До запровадження нового закону такі договірні механізми унеможливлювалися імперативними нормами інших актів законодавства.

Процедура вважається завершеною після одностайного затвердження плану реструктуризації залученими кредиторами. Умови плану реструктуризації є обов’язковими для всіх залучених кредиторів та мають переважну силу над положеннями будь-яких договорів, укладених між залученими кредиторами та боржником, поручителями та майновими поручителями боржника, вимоги за якими були включені до плану реструктуризації. Необхідно за­уважити, що такий підхід до вирішення питання реструктуризації фінансової заборгованості раніше в Україні не застосовувався.

Зважаючи на інноваційність закону про реструктуризацію, його впровадження вимагає виконання органами влади певної підготовчої роботи. Зокрема, наразі триває формування передбачених новим законом органів реструктуризації та підготовка положень про їхню діяльність. На стадії розробки або затвердження перебувають нормативні вимоги до формальної документації, яка повинна використовуватися в рамках процедури (зокрема, таких як заява про реструктуризацію, звіт незалежного експерта тощо).

Водночас поки обережні учасники ринку очікують активного впровадження нового закону «згори» та появи успішних пілотних проектів реструктуризації, найбільш цілеспрямовані вже долучилися до активної підготовки та переговорів з кредиторами задля максимально оперативної реалізації своїх реструктуризаційних планів. Це природно завдяки очевидним перевагам нового закону над попереднім законодавством. Враховуючи нагальну необхідність багатьох підприємств у реструктуризації, успішних пілотних проектів на базі нового закону, вірогідно, можна очікувати вже в сере­дині поточного року за умови, що встановлені відповідно до закону процедури не будуть занадто складні і не перешкоджатимуть досягненню його мети.