№4 Квітень 2017 року → До справи

Проблема: Від входу до вигоди

Ігор ЛІЩИШИН,
юрист МЮК ALEXANDROV & PARTNERS

Для кого залучення інвестицій є вигіднішим: держави чи інвестора?

В економічній науці є правило цик­лічності економіки, згідно з яким за кризовим падінням завжди слідує зростання. Останнім часом в українському інформаційному просторі все частіше з’являються повідомлення експертів, власників бізнесу і топ-менеджерів великих корпорацій про те, що найнебезпечніша фаза в економіці України вже пройшла. Відповідно постає питання: кому ж за таких обставин вигідніші інвестиції: Україні чи інвестору?

Важливість інвестицій для України на цьому етапі важко переоцінити — приклади розвитку іноземних держав показують, що одним із ключових критеріїв успішного зростання економіки після кризи є безпосередня участь держави в створенні сприятливого інвестиційного клімату. Зокрема, Туреччина зробила акцент на розвитку державно-приватного партнерства, що дало їй змогу за десять років втроє збільшити власний внутрішній валовий продукт та здійснити справжній прорив у раніше нерозвинених галузях економіки.

Чи потрібно Україні слідувати вищенаведеному прикладу та робити ставку на створенні прозорого бізнес-середовища для забезпечення зростання економічних показників держави? Очевидно, що у державі, яка за ­декілька останніх років стала лідером рейтингу найбідніших держав Європи, випередивши Молдову та Білорусь з показником добробуту пересічного громадянина в півтори тисячі доларів США, тоді коли статок середньостатистичного швейцарця складає понад 500 тисяч доларів США, інвестиції є єдиним економічним інструментом, який може забезпечити кардинальну зміну курсу економічного розвитку держави.

Щоправда, поліпшення позицій України в рейтингу Doing Business, який є дуже важливим критерієм оцінки інвестиційного клімату держави, на три позиції за 2016 рік — з 83-ї на 80-ту — не можна назвати тим прогресом, якого вимагають від української влади реалії світового бізнес-середовища.

 

Позитивні зрушення


Очевидно, що військові дії на Сході України та складний фінансовий стан держави дещо стримують темпи залучення інвестицій, але тішить те, що, попри негативні чинники, Україною все ж таки обрано ізраїльську модель економічного розвитку. Саме Ізраїль є яскравим прикладом правильного державного управління в сфері економіки, який, попри пос­тійні військові конфлікти, є найбільш динамічним стартап-хабом у світі і за інноваційністю конкурує хіба що з Кремнієвою долиною.

Звісно, Україні потрібно докласти чимало зусиль, аби наблизитись до рівня інвестиційної привабливості Ізраїлю, проте не можна не відзначити законодавчі зміни, які відбулись у сфері дерегуляції бізнесу та спрощення залучення іноземних інвестицій за останні роки.

Зокрема, одним із найбільших зрушень свого часу став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року, яким було внесено значні зміни в порядок державної реєстрації, скорочено строки проведення реєстраційних дій, здійснено позитивні зміни в земельному законодавстві тощо.

Для іноземних інвесторів позитивну роль відіграв Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій» від 31 травня 2016 року, яким виключено норми щодо реєстрації (перереєстрації) іноземних інвестицій із Закону України «Про режим іноземного інвестування».

Змін зазнало і корпоративне законодавство України. Яскравим прик­ладом є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 7 квітня 2015 року, яким запроваджено інститут незалежних директорів, скасовано обов’язок виплачувати дивіденди через депозитарну систему, скасовано обмеження щодо максимальної кількості акціонерів приватного акціонерного товариства тощо.

Для сфери енергосервісу важливим моментом стало прийняття 4 жовтня 2016 року в першому читанні законопроекту про внесення змін до Закону України «Про запровадження нових інвестиційних можливостей, гарантування прав та законних інтересів суб’єктів підприємницької діяльності для проведення масштабної енергомодернізації» (щодо механізму закупівлі енергосервісу), який знімає обмеження щодо залучення інвесторів в енергосервіс.

Проте найбільші зрушення щодо інвестиційної привабливості відбулися в агропромисловій та містобудівній сферах. Зокрема, окрім згаданого вище Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12 лютого 2015 року, також прий­нято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дерегуляції в агропромисловому комплексі» від 8 грудня 2015 року, яким передбачено скасування значної кількості дозвільних процедур в агропромисловому секторі, в тому числі щодо оформлення водокористування чи карантинного дозволу на імпорт, скасовано державну атестацію (переатестацію) суб’єктів племінної справи у тваринництві тощо.

Кардинальні зміни в містобудівній сфері забезпечить прийнятий 17 січня 2017 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удос­коналення містобудівної діяльності», яким фактично проведено міні-реформу будівельної галузі та дерегуляцію будівельного бізнесу, зокрема скасовуються категорії складності об’єкта будівництва, а також скасовано такий дозвільний документ, як декларація. При цьому значно підвищується відповідальність забудовників за порушення при будівництві. Очікується, що вищенаведений закон України, який набуде чинності 10 червня 2017 року, допоможе суттєво підвищити рейтинг України в рейтингу Doing Business.

 

Скасування перешкод


Важливим кроком української влади назустріч інвесторам також є скасування безлічі підзаконних нормативно-правових актів (розпоряджень, інструкцій тощо), які тим чи іншим чином ускладнювали життя потенційному інвестору і зменшували його бажання вкладати кошти в українську економіку. Зок­рема, на засіданні уряду 23 листопада 2016 року скасовано 367 підзаконних нормативно-правових актів, а 10 березня 2017 року Кабінетом Міністрів України скасовано ще близько 120 нормативно-правових актів у різних сферах господарської діяльності, які негативно впливали на ведення бізнесу в Україні. Важливо відзначити, що перелік нормативно-правових актів, які були скасовані, формувався на підставі звернень та пропозицій бізнес-асоціацій та об’єднань підприємців. Серед скасованих нормативно-правових актів є, зокрема, Порядок здійснення державного нагляду в електроенергетиці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 189, Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19 лютого 2002 року № 37, тощо.

Очевидно, що за вищенаведеними змінами пильно стежать як інвестори з-за кордону, так і українські бізнесмени, які до останнього не наважувались вкладати кошти в окремі сфери української економіки. Проте, можливо, не так швидко, як хотілося б, але зміни в інвестиційному кліматі України відбуваються, на ринку з’являються нові гравці з-за кордону, що вже встигла відчути на собі компанія ALEXANDROV & PARTNERS, яка останнім часом забезпечила входження багатьох іноземних інвесторів у привабливі сфери українського ринку. Зокрема, значного розвитку за останні роки досяг один із найбільших міжнародних холдингів у сфері громадського харчування, пов­ний юридичний супровід виходу на український ринок якого забезпечили саме фахівці ALEXANDROV & PARTNERS.

 

Забезпечити зростання


Інвестування в українські бізнес-проекти іноземними інвесторами на сьогодні зосереджене на тих сферах, де можна вкладені кошти повернути в якнайкоротший термін, зокрема інвестиційним лідером за 2016 рік в агропромисловому комплексі стало виробництво соняшникової олії. Так, компанії Bunge Ukraine та Allseeds останнім часом залучили понад 400 мільйонів доларів США в сферу виробництва соняшникової олії. Що ж стосується стратегічних бізнес-проектів на перспективу, в тому числі стосовно розвитку нових галузей економіки, то рівень інвестицій у подібні проекти в Україні досить незначний. Очевидно, що українська влада спрямовує свої зусилля саме на ті сфери, в яких можна зацікавити потенційних інвесторів із зас­тосуванням мінімального бюджету, проте необхідність розвитку нових стратегічних напрямів інвестування з кожним днем стає дедалі необхіднішою. Адже, наприклад, той же агропромисловий комплекс, на якому представники влади люблять робити акцент, говорячи про значні зміни в інвесткліматі, зменшує тенденції свого зростання. Зокрема, прямі іноземні інвестиції в аграрний бізнес за минулий рік склали лише на 1,5 % більше, ніж за попередній. Зазначене відбувається і з огляду на те, що державі необхідно забезпечити позитивний інвестиційних клімат, окрім основних галузей української економіки, ще й у суміжних, у тому числі в інфраструктурі, транспортному сполученні тощо, що значно збільшило б бажання потенційного інвестора реалізовувати власні проекти на теренах України.

Тому відповідь на головне питання цієї статті про те, кому є вигіднішими інвестиції — Україні чи інвестору, — на сьогодні є начебто очевидною. Тоді як у закордонного чи вітчизняного потенційного інвестора є вибір між ринками для інвестування, для України робота над створенням надійного інвестклімату є абсолютною необхідністю. Але практика показує, в тому числі і практика супроводження іноземних інвесторів, що сміливі інвестори, які здійснили інвестиції за останній період в українську економіку, є у виграші, позаяк спромоглися в найкоротші терміни забезпечити значне зростання власних економічних показників.

Українські реалії останніх двох років вкотре підтверджують правило, що найбільш прибутковими є інвестиції, здійснені на самому початку економічного підйому.