№5 Травень 2017 року → До справи

Тема: Новий підхід

Себастьян Нів,
case manager Raedas Consulting

У світі, де активи відповідачів структуровані досвідченими фінансовими консультантами і розкидані по країнах з різними правовими системами, стає дедалі важче забезпечити виконання арбітражних та судових рішень. Це особливо актуально як в Україні, так і в інших країнах СНД, де існують величезні бар’єри для традиційного відстеження активів. Потрібен новий підхід.

Відповідь полягає в більш тісній взаємодії між правниками та експертами, а також в освіті експертів у галузі правових механізмів, які можуть розблоковувати інформацію, яку традиційні інструменти збору інформації не можуть зібрати. На жаль, більшість експертних фірм мають лише поверхове розуміння цих механізмів.

Суть проблеми в тому, що встановлення фактичного власника багатьох видів активів стає все більш важкою справою. Прагнення бізнесменів з країн СНД використовувати номінантів, трасти або компанії, зареєстровані в офшорах, створює ситуації, що видаються непереборними бар’єрами. Традиційно експерти можуть пробувати ідентифікувати власника, використовуючи інформацію з відкритих джерел, спостереження, інтерв’ю та свідчення, але, за винятком знаходження «внутрішнього» джерела, єдиний інший можливий варіант — це звернення до суду за отриманням наказу про розкриття інформації.

Експерти та правники, якщо працюють у тісній співпраці, здатні подолати такі проблеми. Але для цього потрібно вийти за рамки класичної моделі «приватного детектива», згідно з якою правники запитують дані, а експерти їх отримують. Сьогодні один консультант повинен розуміти можливості іншого, і вони мають разом розробляти стратегію. У встановленні фактичних власників поєднання експертного продукту і судового процесу може бути використане для досягнення значного результату.

Два інструменти розкриття інформації, які демонструють необхідність тісної співпраці між експертами та правниками — це «наказ суду в справі «Норвіч Фармакал» (Norwich Pharmacal Order, NPO) в країнах анг­лійського загального права і «розділ 1782» в Сполучених Штатах Америки.

NPO — прецедент, встановлений у 1974 році, — як правило, подається у відношенні третіх сторін, таких як фінансові інститути, ріелторські компанії, аудиторські фірми тощо, які володіють інформацією, що може допомогти пролити світло на профілі активів прихованих власників. Вони особливо корисні, коли звичайні накази про розкриття інформації неможливі; вони навіть виявляються потужними важелями в офшорних юрисдикціях. NPO є унікальним серед наказів про розкриття інформації в тому, що його можна застосовувати на будь-якій стадії судового процесу, і він успішно використовувався в низці спорів, пов’язаних з викриттям і вилученням незаконних коштів, що надходять з країн СНД.

Однак, щоб добитися успіху, справа повинна мати переконливі докази того, що третя сторона є або співучасником, або ненавмисно залучена до злочину і що вона володіє відповідною інформацією. Тягар доказування лягає на плечі експертів, без яких NPO не може бути ­наданий.

Розділ 1782 (параграф 1782) також забезпечує широке і сприятливе розкриття в США для підтримки судового процесу за кордоном. Наказ використовується для того, щоб федеральні окружні суди могли змусити свідків дати покази і зібрати речові докази — від корпоративних документів до банківських записів і навіть зразків ДНК. Він має додаткову перевагу застосування в США, де існують одночасно сприятливі умови для правозастосування та зв’язки багатонаціональних корпорацій і заможних клієнтів. Мало яка велика компанія може уникнути проведення своїх операцій у доларах США.

Проте тут знову експерт повинен визначити можливість зробити натяк на зв’язок із США, а потім зібрати достатню кількість даних для підтримки своєї заяви. Якщо він або вона не знає про такі механізми чи правники не підкажуть, де їм їх шукати, цінна можливість може бути втрачена. Там, де це можна зробити, параграф 1782 є інноваційною стратегією у виявленні пов’язаних сторін і видів діяльності в таких юрисдикціях, які досі булі невідомі.

Аби подібні механізми стали ефективними, правники та експерти повинні працювати тісніше разом, а експерти мають ще навчитися визначати можливості. Лише об’єднавши традиційні методи розслідування та судовий процес, ми, ймовірно, зуміємо не відстати від структур комерційного світу, які стають дедалі складнішими.