Професія: Детективна історія

Запровадження інституту приватних детективів створює додаткові можливості для допомоги правоохоронним органам у розшуку активів та виявленні фактів порушень прав інтелектуальної власності

2017 рік уже став важливим для втілення в життя легалізації приватної детективної діяльності в Україні, оскільки на початку квітня цього року ми стали свідками запровадження парламентом відповідних законодавчих змін у нормативному регулюванні цього інституту. Так, 13 квітня 2017 року Верховною Радою України було прийнято у другому читанні проект Закону України № 3726 «Про приватну детективну (розшукову) діяльність» (Закон).

Безперечно, одним із головних аргументів на користь ухвалення цього Закону став той факт, що пос­луги з детективної діяльності в Україні надаються неофіційно вже тривалий період часу, а тому відповідні нововведення мають вивести приватну детективну діяльність справді на новий рівень.

Прийняття Закону має на меті створення якісного нормативно-правового фундаменту для встановлення ефективного законодавчого регулювання детективної (розшукової) діяльності, яка виступає одним із дієвих інструментів забезпечення конституційних гарантій людини і громадянина на захист своїх законних прав та інтересів, а також визначення прав та обов’язків приватних детективів, їх об’єднань та детективних агентств.

Запровадження приватної детективної діяльності може стати більш ефективним інструментом для підвищення законності та порядку в Україні, оскільки приватні детективи матимуть додатковий стимул у вигляді винагороди від клієнтів, тоді як державні правоохоронці такої можливості не мають.

Треба зауважити, що досвід інших країн, зокрема країн ЄС (Австрія, Бельгія, Іспанія, Італія, Литва тощо), в яких така приватна діяльність врегульована на законодавчому рівні, демонструє той факт, що функціонування інституту приватних детективів значно підвищує сукупну відповідальність всієї правоохоронної системи. Крім цього, з прийняттям парламенту відповідного профільного Закону детективи тепер офіційно можуть здійснювати діяльність з розшуку активів, а також виявляти факти порушень прав інтелектуальної власності тощо.

Варто також наголосити на тому, що наявність або відсутність спеціального закону, що регулює детективну діяльність, може мати різні наслідки. У Великій Британії та Німеччині спеціального закону про приватних детективів парламентами не було запроваджено, а в США їхня діяльність регулюється законами кожного штату, а отже статус приватного детектива може змінюватися.

 

Поняття «приватний детектив»

Відповідно до положень статті 1 цього Закону, приватний детектив визначається як фізична особа — підприємець, яка здійснює приватну детективну (розшукову) діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Детективом може бути громадянин України, який досяг 21 року, володіє державною мовою, має вищу юридичну освіту або стаж роботи в оперативних підрозділах чи органах досудового розслідування не менш ніж три роки, пройшов відповідне навчання з метою здійснення приватної детективної (розшукової) діяльності та отримав у встановленому законом порядку свідоцтво про право на зайняття приватною детективною (розшуковою) діяльністю.

Необхідно також зауважити, що приватний детектив не може бути службовою чи посадовою особою органів державної влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних чи судових органів влади.

Отже, відповідно до положень цього Закону, приватна детективна (розшукова) діяльність є дозволеною органами Національної поліції України підприємницькою діяльністю приватних детективів або об’єднань приватних детективів щодо надання замовникам на платній договірній основі детективних послуг з метою захисту їхніх законних прав та інте­ресів на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

 

Законодавче регулювання

Положення Закону регламентують правові аспекти приватної детективної (розшукової) діяльності. Відповідно до статті 1 Закону, детективна діяльність розглядається як один із шляхів забезпечення конституційних гарантій захисту законних прав та інтересів людини і громадянина і передбачає оплату послуг та фактичних витрат на їх надання.

У Законі також міститься визначення понять «приватний детектив» і «приватна детективна діяльності», а також «договір про надання детективних (розшукових) послуг» і «клієнт», який отримує такі послуги.

Крім того, цей Закон передбачає наявність детективних агентств, що мають форму юридичних осіб, для яких детективна діяльність виступає основною. Відповідно до положень статті 6 Закону, такі організації створюються за участю одного або декількох приватних детективів і діють на підставі статуту. Разом із тим ця норма передбачає той факт, що засновники і учасники такого агентства можуть бути тільки приватними детективами.

Окремо треба згадати про інститут самоврядування приватного детектива, що передбачає можливість вирішувати самостійно питання організації детективної (розшукової) діяльності в порядку, встановленому цим Законом. Така можливість сформульована у формі гарантії невід’ємного права приватного детектива на таке самоврядування.

Треба також зазначити, що Закон визначає правові основи, за якими мають бути оформлені свідоцтва про право на зайняття детективною діяльністю, функціонування детективів та їх об’єднань, а також яким чином буде вестися реєстр приватних детективів.

Стаття 7 Закону передбачає обов’язкове ліцензування приватних детективів, отримання ними свідоцтв про право на зайняття детективною діяльністю від органів Національної поліції.

Отже, органи Національної поліції України здійснюватимуть видачу свідоцтв про право ведення приватної детективної діяльності безстроково на платній основі протягом десяти днів від дня подачі документів на надання такого документа.

Одночасно зі свідоцтвом заявникам видаватимуть посвідчення приватного детектива, зразок якого затверджується, відповідно, Національною поліцією України. Проте варто наголосити на тому, що подіб­на процедура не дозволить займатися розшуком великому колу осіб, враховуючи, що Закон містить істотні обмеження щодо заняття детективною діяльністю.

Потрібно відзначити, що приватний розшук Закон зараховує до видів незалежної професійної діяльності. Проте якщо йдеться не про приватне детективне агентство, а про фізичну особу, його статус як суб’єкта зазначеної діяльності не передбачає обов’язкової реєстрації як фізичної особи — підприємця (як і у разі, наприклад, з адвокатом, який також отримує свідоцтво про право на зайняття своєю професійною діяльністю).

 

Визначення детективних послуг

Стаття 11 Закону встановлює цілі детективної діяльності і перелік пос­луг, які надають приватні детективи. Так, вони можуть займатися пошуком зниклих людей і майна, збирати у встановлених законом межах інформацію, шукати боржників, а також допомагати з пошуком і фіксацією інформації для сторони, яка бере участь у кримінальному, цивільному, адміністративному або господарському процесі. Однак при цьому перелік детективних послуг містить пункт «інші детективні послуги, не заборонені законодавством».

З метою законодавчо закріпити надання детективних послуг приватним детективам надається ряд прав і на них покладається ряд обов’язків, що регламентується статтями 12 та 13 Закону.

Зокрема, приватні детективи можуть звертатися із запитами до органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб та службовців, а також до підприємств, установ, організацій та об’єднань.

Більше того, детектив може звернутися із запитом і до фізичної особи, але тільки за її згодою. Для розгляду запиту приватного детектива органам місцевого самоврядування або державної влади Законом ­відводиться п’ять робочих днів з дня отримання відповідного запиту.

У питаннях, які мають безпосереднє відношення до професійної діяльності, приватні детективи можуть також ознайомлюватися з документами і матеріалами на підприємствах, в установах і організаціях (крім тих, які містять інформацію з обмеженим доступом). У цьому випаду процедури згоди або відмови вже не передбачено. Водночас огляд або вивчення матеріалів, предметів, документів має здійснюватися за згодою їх власників, законних користувачів або представників власників. Зазначені права чітко регламентуються у різних положеннях статті 12 Закону.

 

Співпраця з правоохоронними органами

Однією із доволі очевидних колізій, яку може створити прийняття цього Закону, є взаємодія представників правоохоронних органів і приватних детективів. Безперечно, частина послуг, які перераховані в Законі, належать до приватної сфери, і співробітники правоохоронних органів не матимуть до цього жодного відношення (за умови, якщо не буде вчинено правопорушення).

Наприклад, це включає послуги детективів з пошуку, виявлення і фіксації фактів незаконного використання прав інтелектуальної власності, які належать клієнту, а також випадків недобросовісної конкуренції, перелік яких міститься в пункті 2 абзацу 4 статті 11 Закону.

Проте послуги з пошуку осіб, місце розташування яких невідоме, та уточнення причин і обставин їхнього зникнення (пункт 4 абзацу 4 статті 11 Закону), безперечно, можуть перетинатися з діяльністю правоохоронних органів. Для таких випадків законодавець передбачив ряд положень, що дозволяють розме­жувати діяльність приватних детективів і правоохоронних структур.

Зокрема, стаття 4 Закону чітко встановлює, що дія законів, які регулюють правовий статус працівників правоохоронних органів, не поширюється на суб’єктів приватної детективної діяльності. Детектив не може проводити оперативно-розшукові заходи, віднесені Законом до вик­лючної компетенції оперативних підрозділів, передбачені статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність».

Варто зауважити, що стаття 14 Закону передбачає обов’язок приватного детектива невідкладно повідомляти про факти вчинення правопорушень, які він виявив у процесі своєї діяльності, і надавати, відповідно, всю підтверджену інформацію правоохоронним органам.

Згідно з нормами цієї ж статті, приватні детективи можуть допомагати правоохоронним органам у запобіганні, виявленні, припиненні або розкритті злочинів, переслідуванні осіб, які порушили закон, пошуку зниклих осіб або охорони громадського порядку, а також надавати інші послуги, не заборонені законодавством, у тому числі на договірних підставах. Однак це не має порушувати зобов’язання детектива за договором, який він уклав з клієнтом.

Таким чином, приватний детектив не може переймати на себе функції правоохоронних органів, але може діяти паралельно з ними, надавати їм допомогу і навіть надавати послуги на основі окремо укладених договорів.

 

Висновки

Проаналізувавши питання законодавчих змін до регулювання детективної діяльності в Україні в цілому, варто наголосити на прогресивному характері затвердженого парламентом Закону України «Про приватну детективну (розшукову) діяльність». Впровадження інституту приватних детективів може стати вагомим кроком на шляху до гармонізації національного законодавства з європейським, оскільки у більшості країн ЄС відповідні спеціальні закони, що регулюють детективну діяльність на законодавчому рівні, діють уже доволі давно.

Проте без вирішення питання реалізації на практиці окремих положень Закону та усунення відповідних колізій шляхом прийняття парламентом відповідних поправок до Закону сьогодні дуже проблематично зробити законодавчу врегульованість діяльності приватних детективів релевантною міжнародним стандартам у цій сфері.

Підсумовуючи, необхідно зауважити, що приватні детективи можуть значно допомогти своїм клієнтам, зважаючи на низький рівень підготовки працівників органів внутрішніх справ, а також високий рівень завантаженості справами державної правоохоронної системи на ­сьогодні.

Більше того, з введенням інституту приватних детективів створюються додаткові можливості для допомоги правоохоронним органам у їхній діяльності, зокрема підвищення ефективності розшуку викрадених активів. Варто також наголосити на тому, що дуже важливо, щоб після легалізації детективи працювали винятково в рамках законності та не виходили за межі українського правового поля.