№6 Червень 2017 року → До справи

Особистість: Правий за законом

Очищення української банківської системи, наслідком якого стало скорочення банків удвоє, позначилося і на відносинах між кредиторами та боржниками. На які поступки готові йти банківські установи, чому колекторська діяльність залишається поза правовим полем, як громадські організації можуть посприяти наведенню ладу в цій сфері, «УЮ» розповів засновник та президент юридичної компанії «Дмитро Головко та Партнери» Дмитро ГОЛОВКО

Пане Дмитре, одним із основних напрямів діяльності вашої компанії є захист боржників. Чи змінилися за останній рік запити клієнтів та якої саме допомоги вони потребують зараз?

Запити клієнтів у цій сфері, звичайно, зазнають змін. Якщо раніше клієнти були зосереджені на захисті свого заставного майна і намагалися будь-яким чином затягувати судові процеси щодо стягнення боргу через відсутність коштів та можливостей домовитися з банками чи іншими кредитно-фінансовими установами на вигідних для себе умовах, то за останній рік ситуація змінилася. По-перше, в деяких галузях економіки спостерігається зростання, відповідно у людей з’явилися кошти, а по-друге, після тривалих років нескінченних судових процесів банки почали більш лояльно і гнучко підходити до вирішення проблемних питань боржників і надавати значні дисконти. На сьогодні запит боржників на надання послуг щодо перемовин з банками та кредитно-фінансовими установами досить високий, інакше кажучи, і клієнти можуть, і банки хочуть. Тому із судової площини, в якій ми майже постійно знаходилися, поступово переходимо до площини перемовин, це стосується і фізичних, і юридичних осіб.

 

На які компроміси йдуть банківські установи, що залишилися на ринку, у відносинах з боржниками?

Не можу сказати, що це є трендом, але чимало банків готові списувати значний відсоток від заборгованості, який може сягати 70 %, готові взагалі не розглядати загальний розмір боргу, а здійснювати погашення боргу, виходячи винятково з ринкової вартості предмета застави і надаючи клієнту ще й певний дисконт. Наприклад, якщо у клієнта борг сягає 200 тисяч доларів, а ринкова вартість предмета застави складає 80 тисяч доларів, то він може домовитися з банком про реалізацію цього предмета застави чи на пряме погашення грошових коштів у розмірі 50 тисяч, тобто клієнт із заставної вартості залишає собі 30 тисяч «живих» грошей. І такі випадки непоодинокі.

 

Ви маєте досвід роботи в банку, як це допомагає вже в юридичній практиці захищати інтереси боржників, дивитися з іншого боку?

На вирішенні питань клієнтів це ніяк не позначається, лише надає розуміння того, що працівники банківських установ мають нульову зацікавленість і мотивацію — це особи, які лише відпрацьовують свою заробітну плату і жодним чином не зацікавлені у тому, щоб доносити до свого керівництва реальну ситуацію по кредиту клієнта.

Доводиться витрачати багато часу, щоб знайти в банківських установах адекватних людей, які реально оцінять ситуацію, зрозуміють, що іншого шляху отримати кошти банк просто не має, адже вартість предмета застави може бути на якийсь відсоток менша, ніж пропонує клієнт, але, щоб стягнути цю заставу, треба пройти юридичним шляхом не один рік. Проте, стягнувши заставу, банк може отримати значно менші кошти, ніж пропонує клієнт, адже якщо реалізація здійснюватиметься через систему торгів СЕТАМ державною виконавчою службою, банк може отримати близько 40 % від реальної ринкової вартості. Якщо ж банк намагатиметься реалізувати якимось іншим чином, клієнт може блокувати його дії на будь-якому етапі — оскаржувати, вимагати скасування через суди тощо.

Тому здоровий глузд потроху бере верх. Банки могли б показувати значно більшу ефективність роботи загалом і фінансових показників зокрема, якби їхні працівники були більш мотивованими та лояльними.

Проблема полягає у тому, що кожну ситуацію потрібно розглядати окремо, бо у кожного боржника своя історія. А банки цього не роблять, бо правління банку спускає якусь програму для працівників, і вони не можуть відхилитися від неї ні вліво, ні вправо. Відверто кажучи, ці програми — повна маячня, вони нецікаві клієнту взагалі! Якщо в банківській установі є талановитий менеджер, котрий попри всю цю бюрократичну тяганину знаходить адекватних працівників, які виносять ­індивідуальні ­заявки боржників на розгляд кредитного комітету, то після погодження комітетом такої заявки проблема розв’язується. Якщо ж такої людини в банку немає, то подібні питання не вирішуються роками.

 

Наскільки системною є проблема неоднакового застосування судами норм матеріального права при вирішенні спорів між боржниками та кредиторами?

Стосовно банківських позовів, судова система у своїх застосуваннях стандартна. Якщо розглядати позовні заяви щодо стягнення заборгованості, то якщо боржник не займає активну позицію, не ініціює проведення судово-бухгалтерської експертизи розрахунку боргу, не ставить під сумнів ті чи інші документи, які надавалися банком, не надає свій альтернативний розрахунок, не порушує питання щодо незаконності нарахування розміру пені чи відсотків, то банки доволі швидко отримують судові рішення на свою користь. Тому судитися з банками можна, але це потрібно робити активно і з розумом, тобто аналізувати документацію, знаходити помилки та слабкі місця.

 

Які очікування покладаєте на судову реформу, яка зараз відбувається в Україні?

Якихось глобальних надій та сподівань немає, бо боргове законодавство не змінюється і ставлення до нього зрозуміле: якщо особа отримала кредитні кошти, вона повинна їх повернути. Боржники та їхні поручителі відповідають за кредитні кошти своїм майном і, відповідно, судові рішення приймаються щодо стягнення цих коштів. Інше питання — стягнення застави, бо у заставі може перебувати житло, в якому зареєстровані та проживають діти, люди пенсійного віку, інваліди, це вже предмет іншого судового розгляду. Більше сподівань покладаю на те, що рано чи пізно законодавець прийме спеціальний закон, яким врегулює відносини боржників та кредиторів, де будуть прописані всі права та обов’язки однієї та іншої сторони. Щоб не було таких ситуацій, коли банки займаються маніпулюванням: наприклад, людина має борг у розмірі 1 млн грн, а банк подає позов на 10 млн, бо нарахував пені та відсотків на 9 млн грн. Звісно, це суперечить здоровому глузду і має бути якимось чином врегульоване, навіть якщо банк включає в договір подібні пункти. Ми знаємо, що необізнана в праві людина може не прочитати або щось не зрозуміти і підписати такий договір. Можливість нараховувати космічні розміри пені та відсотків законодавець повинен врегулювати, і в законі має бути закріплено, що відсоткова ставка не повинна перевищувати певну межу, штрафні санкції та пені не можуть перевищувати певний розмір, нараховуватися більше визначеного строку тощо. Якщо цього немає, то ми стикатимемося із серйозними зловживаннями з боку фінансових установ, які можуть маніпулювати необізнаністю громадян. Неприпустимо, коли за борг у 30 тис. грн людина може втратити житло, бо банк зробив з цієї суми 500 тис. грн, а суд задовольнив вимоги банку. Це несправедливо, і в цьому питанні потрібно наводити лад. Але це питання не до судів, бо вони виходять із загального законодавства та договору, а до законодавця, який повинен прий­няти спеціальний закон.

 

Торік ви заснували громадську організацію «Правовий сектор», яка займається правозахисною діяльністю боржників. Про які результати роботи організації можете розповісти?

Наша організація є винятково правозахисною, її зав­дання — захист прав громадян. Звісно, ми прив’язали діяльність громадської організації до ЮФ «Дмитро Голов­ко та Партнери», бо без чіткого розуміння прав громадян і реальної можливості їх відстоювати законним шляхом робити це неможливо. І слоган нашої організації — «Правий за законом» — це уособлює. Ми захищаємо права, закріплені законом, щоб здійснювати громадський тиск на органи, які повинні захищати або принаймні дотримуватися прав громадян, але цього не роблять.

Ми комбінуємо діяльність громадської організації з діяльністю юридичної компанії і, на мою думку, досить ефективно здійснюємо місію, яку на себе взяли: в судах, в державних чи місцевих органах з будь-яких питань.

 

Хто саме звертається за допомогою?

Звертаються будь-які особи: це і бабусі, які просять вплинути на «Київенерго» після отримання рахунків щодо сплати за опалення та гарячу воду, це і студенти, права яких порушуються в університетах, це і позичальники кредитних коштів, особи, які контактують з державними адміністраціями. Тобто спектр нашої діяльності охоплює всі сфери життєдіяльності людини, коли вона стикається з ситуацією, в межах якої її право порушене.

 

Які ще напрями вважаєте пріоритетними для юрфірми?

Один із основних напрямів юридичної фірми — діяльність у сфері кредитно-фінансових послуг, але й колекторських також, адже на сьогодні банки масово передають право вимоги іншим факторинговим компаніям, які люблять називати себе «колекторськими» та чинити на боржників ще більший тиск. Нам відомі випадки протиправних дій, тому з цим явищем потрібно боротися. Антиколекторська діяльність є одним із стовпів нашої компанії, причому в цій практиці маємо найбільше клієнтів.

Але на сьогодні надаємо послуги в будь-якій сфері права, тобто займаємося і податковими спорами, і сімейними справами, і реєстрацією тощо. Ці напрями для нас не є основними, але ми допомагаємо нашим клієнтам усувати проблемні питання, тож штат працівників юридичної фірми збільшується.

Також надаємо адвокатські послуги, співпрацюємо з адвокатами, деякі наші працівники теж уже отримують адвокатські посвідчення.

Поки не ставимо перед собою завдання займатися кримінальними справами, але дуже багато клієнтів хочуть, щоб ми такі послуги надавали. Хоча ми їм так і говоримо: краще йдіть до того, хто у цій сфері спеціалізується, але вони не хочуть і таким чином сприяють тому, щоб ми рухалися вперед та удосконалювалися. Тому не можу сказати, що для нас якийсь напрям є більш або менш пріоритетним, прагнемо розвиватися поступово та гармонійно.

 

Повертаючись до діяльності колекторських компаній, яка належним чином не врегульована, тому й викликає багато питань. Який ви бачите вихід із цієї ситуації?

Діяльність колекторів узагалі не врегульована, юридично їх в Україні немає, бо немає такого терміна. Компанії, які видають себе за колекторські, за статутними документами є фінансово-факторинговими компаніями, які здійснюють діяльність на ринку фінансових послуг, мають ліцензію, будучи якимось ТОВ. Вони самі називають себе колекторами і активно просувають цей термін у суспільство, бо він має на меті налякати людей.

Немає розуміння, що саме вони можуть робити, фактично такі компанії займаються тим самим, що й банки: якщо особа їм винна, колектори можуть надіслати листа, в якому ввічливо нагадати про борг, і якщо особа не реагує — звернутися до суду. А здійснювати якийсь тиск на особу, робити дзвінки, надсилати sms, приїжджати додому — це все ноу-хау, яке не має жодного відношення до правового поля. Але вони його використовують, бо за це немає відповідальності, бо неможливо притягнути особу на підставі лише того, що працівник факторингово-колекторської компанії приїхав об 11 годині вечора до боржника додому і вимагає сплати коштів, бо його начебто виселять з квартири, не маючи при цьому жодних рішень суду. Але якщо особа звернеться до поліції, в діях колекторів не буде складу злочину. Саме тому відповідальність працівників колекторських установ повинна бути прописана на законодавчому рівні. Має бути створений орган, який контролюватиме діяльність таких організацій і до якого особа може звертатися зі скаргами, а у разі правопорушень цей орган застосує до таких установ відповідні штрафні санкції, аж до позбавлення ліцензії.

 

Які завдання стоять перед компанією на найближчий час?

Завдання — амбітні, зараз ми займаємося реєстрацією антиколекторської асоціації, до якої хочемо запросити всіх, хто активно працює у сфері кредитно-фінансових послуг. Це можуть бути юридичні компанії, адвокатські об’єднання, приватні юристи чи адвокати, громадські організації — всі, хто займаються цією проблематикою та захистом прав боржників. Хочемо вивести цю проблему на загальнодержавний рівень і, зрештою, домогтися прийняття спеціального закону.

Щодо інших напрямів, то тут завдання одне: здійснювати постійний якісний розвиток послуг, підвищувати рівень працівників. Намагаємося розширювати штат гармонійно, зважаючи на замовлення у тій чи іншій сфері. Ми дуже ретельно підходимо до формування команди, для нас важливими є не лише професійні навички, а й особисті якості людини, бо всередині компанії ми створюємо комфортний клімат, щоб люди співпрацювали та були єдиною командою, що, власне, і відбувається. Тому в пріоритеті — збільшення штату, відкриття інших офісів. На сьогодні приміщення нашого офісу не вирізняється пишністю, що жодним чином не впливає на якість роботи. Вважаю, що дорогий офіс є елементом пафосу, від якого немає зиску для наших клієнтів, а лише збільшує вартість послуг за рахунок витрат утримання більш дорогого приміщення. Але у нас є пропозиції щодо відкриття нових офісів, наші партнери хочуть працювати під нашими брендами в інших містах України. Ми розглядаємо ці пропозиції і з оптимізмом дивимось у майбутнє.