Судова практика: Роботи з реєстром

Андрій КРАВЧУК, старший юрист ESQUIRES, адвокат

Сьогодні багато користувачів, серед яких не тільки юристи, щодня звертаються до інформації, що міститься у відкритих державних реєстрах. В ідеалі робота з реєстрами має бути ефективною, тобто досягнуті результати мають відповідати затраченим ресурсам, та результативною — відповідність результатів очікуванням. Але при роботі з державними реєстрами з часу їх відкриття і дотепер виникають проблеми, що впливає як на ефективність, так і на результативність роботи. Більшість таких проблем мають технічний характер.

Доступ до державних реєстрів здійснюється через Кабінет електронних сервісів. По-перше, якщо при реєстрації у КЕС використовується лише ідентифікаційний податковий код особи, то вже для доступу до реєстру речових прав додатково система запитує серію і номер паспорта. При цьому особи, які отримали паспорт у формі ID-картки, не зможуть отримати доступ, оскільки стандартні серію та номер паспорта (які вимагаються при реєстрації) замінив цифровий код.

Перевірка «я не робот» (або CAPTCHA), яка сьогодні здійснюється при пошуку інформації, наприклад у ЄДР (а також тимчасово вводилася у реєстр судових рішень), також є проб­лемою. Фактично, адміністратор реєстрів забезпечує захист інформації за рахунок робочого часу користувача на численні підтвердження того, що він не робот.

Реєстр речових прав на нерухоме майно найчастіше відповідає «спробуйте пізніше», при цьому жодних повідомлень про регламентні роботи та їх тривалість немає.

Позитивним є те, що інформаційна довідка за запитом до реєстру речових прав приходить на електронну пошту користувача КЕС. Вважаємо за необхідне запровадити такий сервіс і в роботі з реєстром юридичних осіб.

Користувачам, які здійснюють численні запити до ЄДР (перевірка компаній із складної корпоративної структури), система може запропонувати здійснити пошуковий запит пізніше, начебто у зв’язку з великою кількістю запитів. Звичайно, це недопустимо, коли дедлайни підступають, а державний реєстр усе ще відмовляється здійснювати пошук інформації. Виникає запитання: хто визначає надмірність кількості таких інформаційних запитів? Доводиться змінювати машину для роботи чи вдаватись до інших методів.

Наведені недоліки мають, на нашу думку, технічний характер і потребують удосконалення з боку адміністратора таких реєстрів для забезпечення ефективного і результативного користування ними.

Ми переконані, що доступ до державних реєстрів має бути вільним, адже мета їх створення — забезпечення доступу населення до такої інформації, як, наприклад, відомостей щодо юридичних осіб, резонансних судових справ, обтяжень нерухомого майна тощо. Варто наголосити, що запровадження перевірок на підтвердження того, що «я не робот», жодним чином не впливає на можливість вільного доступу до інформації, що міститься у державних реєстрах. Система CAPTCHA є лише додатковим механізмом захисту даних реєстрів.

Звісно, можна надзвичайно довго дискутувати з приводу того, наскільки зручною є ця система. Так, іноді навіть після неодноразового правильного обрання ідентифікаторів (як-то автівки, їжа, вивіски магазинів тощо) CAPTCHA з’являється знову і знову. Це, в свою чергу, знову ж таки призводить до неможливості оперативно ознайомитися з певною інформацією.

На наше переконання, доступ можна ускладнювати системою CAPTCHA («я не робот»), якщо цього справді вимагають заходи безпеки та захисту інформації. І все ж таки вважаємо за доцільне запропонувати поліпшити цю систему, аби зробити її більш зручною (або, як зараз кажуть, user-friendly). Наприк­лад, намагаючись отримати інформацію про юридичну особу в ЄДР, перевірка «я не робот» може здійснюватися не при кожному пошуковому запиті, а при першому і при наступному кожному сотому (оскільки боти зазвичай здійснюють тисячі запитів у секунду).

Олена ПЕРЦОВА, керівник судової практики Pavlenko Legal Group

Як і для більшості адвокатів, Єдиний державний реєстр судових рішень для мене — найвагоміший.

По-перше, він є єдиним безкоштовним джерелом судової практики та проміжної інформації стосовно конк­ретної справи. І хоча в своїй роботі я надаю перевагу зручним платним програмам, Реєстр судових рішень іноді буває незамінним.

По-друге, цей Реєстр узагалі є акумуляцією всіх судових рішень, винесених на території України, адже внесенню до нього в обов’язковому порядку підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі. Крім того, саме з цього Реєстру інформація в подальшому передається до тих самих платних програм, працювати з якими набагато легше та швидше.

По-третє, Реєстр уже «прив’язаний» до нового ресурсу «Стан розгляду справ» на сайті судової влади України. Останній узагалі важко переоцінити, оскільки його поява значно полегшила доступ і юристів, і громадян до інформації про рух судових справ, а також звільнила від необхідності годинами чекати відповіді на дзвінки до телефонних інформаційних центрів судів.

Якщо ж говорити про недоліки Реєстру, то вони, на погляд більшості практикуючих юристів, є очевидними: повільність роботи у зв’язку з надмірним завантаженням, відсутність можливості конкретизувати критерії пошуку в уже знайдених документах, а останнім часом — і необхідність постійного підтвердження того, що з реєстром працює «не робот».

На моє глибоке переконання, доступ до всіх державних ре­єстрів має бути вільним.

Інше питання, який обсяг інформації має надаватися безкош­товно? Тут маю погодитись із «Соломоновим рішенням», яке свого часу було прийняте урядом: частина загальнодоступної інформації має надаватися безкоштовно, але якщо хочеш отримати детальну інформацію — плати. При цьому зауважу, що в переважній більшості йдеться про досить прийнятну плату. Наприклад, електронний витяг з вичерпною інформацію про конкретне ТОВ в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань на сьогодні коштує 60 гривень. Для скептиків нагадаю, що лише кілька років тому цей витяг також був платним, але для його отримання потрібно було йти до державного реєстратора і простояти в черзі декілька годин. Зараз же ту саму інформацію можна відстежувати в режимі реального часу і роздрукувати за лічені хвилини.

Якщо ж говорити про складність роботи з реєстрами, то її фактично немає — в своїй переважній більшості всі реєстри дуже прості. Однак погоджусь із колегами, що необхідність постійно доводити комп’ютеру свою «людяність» уже відверто дратує — коли декілька годин працюєш з реєстром, доводиться сотні разів проходити квест на кшталт «знайди десять негренят та їх автівки». Разом із тим, якщо адміністратори реєстрів запровадили таку функцію, то вона, вочевидь, була вимушеним кроком. Хочеться вірити, що в майбутньому будуть придумані більш безболісні способи боротьби із «роботами», а нам не доведеться витрачати час та нерви на зайві кліки комп’ютерною мишкою.

Андрій ЯНЧУК, юрист МЮФ Kinstellar

Найчастіше ми використовуєм Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДР судових рішень). Цей реєстр — доволі зручний у користуванні, проте є аспекти роботи, які варто поліпшити. Наприклад, у роботі з ЄДР судових рішень пошукові результати не завжди відповідають пошуковим словам або ці результати містять багато нерелевантних результатів. Відповідно, отримавши багато таких результатів, для пошуку потрібної судової практики вимагається більше часу. Крім того, ЄДР судових рішень у розділі «Категорія справи» містить таку категорію, як «Інші спори», замість яких адміністратор реєстру може розширити коло справ, що виокремлені у певну категорію. Також у ЄДР судових рішень варто додати опцію вибору рішень за критерієм задоволення позовних вимог або відмови у задоволенні позовних вимог, а також додати пошук за окремими категоріями ухвал судів (про забезпечення позову, про призначення експертизи, про зупинення провадження тощо). Наразі є можливість шукати подібні ухвали, використовуючи для цього графу «Пошук за контекстом». На нашу думку, інформація в ЄДР судових рішень оновлюється достатньо оперативно.

Вхід у державний реєстр має бути вільним, а підтвердження того, що користувач є фізичною особою (або реєстр передбачає процедуру реєстрації тощо), ми розглядаємо як технічний аспект, який не обмежує права користувачів у доступі до ре­єстру. Іншим питанням доступу до будь-якого реєстру є плата за користування. Ми розглядаємо, що доступ до державного реєстру може бути платним за умови, що платні послуги у реєстрі матимуть практичну цінність для користувачів і забезпечення функціонування цих послуг вимагає вкладення додаткових ресурсів адміністратором реєстру.

Володимир ЄНІЧ, адвокат судового департаменту АО AVER LEX

Напевно, нікого не здивую, назвавши такими реєстрами основну трійку: Єдиний державний реєстр судових рішень; Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань — два безкоштовних ресурси з відкритим доступом; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно — зі спеціальним доступом.

Для тих, хто працював з цими ресурсами з моменту початку їх функціонування, поточний рівень можливостей та якості роботи цих сервісів є доволі високим порівняно з версіями п’ятирічної давності. Однак це ще не такий високий рівень, як у іноземних аналогів.

Особисто мені судовий реєстр видається доволі архаїчним, з незручним та неточним пошуком інформації. Натомість реєстр юридичних осіб містить доволі якісний функціонал, з яким зручно працювати.

Окремо виділю питання своєчасного оновлення інформації. Наприклад, реєстр речових прав або юридичних осіб систематично оновлюється — відомості вносяться фактично в онлайн-режимі. І це є значним досягненням, особливо якщо згадати, що в минулому проведення реєстраційної дії стосовно підприємства або реєстрації права власності потрібно було чекати декілька днів.

Проте виникають труднощі із судовим реєстром у контексті нових правил проведення реєстраційних дій. Враховуючи, що державний реєстратор має звіряти текст поданого на реєстрацію рішення з текстом, розміщеним у реєстрі, дуже хотілося б, аби відповідні судові рішення з’являлися у мережі не пізніше, ніж через день або й одразу після складення повного тексту відповідного судового рішення.

Крім вищезазначених, суттєвою проблемою є неповність реєстру речових прав на нерухоме майно. Парадокс у тому, що Міністерство юстиції України запровадило цей реєстр як доволі якісну систему миттєвої і достатньо доступної реєстрації прав, але питання подальшого наповнення бази даними відповідних органів, що обліковували права на земельні ділянки та БТІ, навіть не постає у порядку денному.

Очевидно, що боротьба Мін’юсту за скорочення строків реєстрації з декількох днів до декількох хвилин видається гротескно на фоні нерозв’язуваної проблеми того, що для ре­єстрації певних прав необхідно брати, скажімо, довідку БТІ.

Чи повинен вхід у державний реєстр бути вільним? Питання до певної міри вирішене: ті реєстри, які наразі відкрито — судовий, реєстр юридичних осіб (частково, але у найголовнішій частині), реєстри ДФС або реєстр інформації стосовно акціонерних компаній, — будуть відкритими і надалі, і така позиція видається обґрунтованою — наявність подібної відкритої інформації дає змогу малому та середньому бізнесу вирішувати свої базові питання, на кшталт перевірки добросовісності контрагента.

Наявність/відсутність CAPTCHA та інших подібних верифікаційних сервісів фактично проблем не створює: якщо це необхідно для унеможливлення певних видів атак на ресурси та забезпечення їх належного функціонування, то з таким підходом можна погодитися.

Треба відзначити, що основна інформація, необхідна для роботи юриста, в цілому є, тому можна говорити про удосконалення наявних ресурсів та їх ефективніше наповнення. Реєстр прав власності обов’язково має бути доповнений даними до 2011 року. Точно більш функціональним міг би бути судовий реєстр та деякі менш запитувані реєстри, наприклад реєстр прав на винаходи та знаки для товарів та послуг.

Здається, найближчим часом буде вирішене питання щодо відкриття баз даних митниці. Можливо, доцільним було б відкриття принаймні для адвокатів даних щодо судимостей.

Подобається ідея, що впроваджується на сайті danimist.org.ua стосовно систематизації на одному ресурсі різноманітних даних. Можливо, такий ресурс міг би включати і рішення органів місцевого самоврядування, які містяться на значній кількості різноманітних ресурсів та потребують систематизації.