Проза життя: Правила життя Олексія Резнікова

 

Олексій Резніков — відомий український правник, політик та спортсмен. Період його активної юридичної діяльності припадає на 1991—2014 роки. У 2010 році World’s Leading Litigation Lawyers Guide визнає пана Резнікова одним із найкращих судових адвокатів в Україні. У червні 2014 року його обрано депутатом Київської міської ради VII скликання, а згодом — заступником міського голови — секретарем міської ради. Через два роки Олексій Юрійович — заступник голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень. І ще один надважливий факт його біографії — пан Резніков є майстром спорту України з автоспорту. Який же із здобутків очолює професійний залік Олексія Резнікова?

 

 

Основне правило мого життя — прокидатись з посмішкою, після пробудження випивати воду з лимоном та проходити щонайменше сім кілометрів у будь-яку погоду. А ще обов’язково щось читати у ранкові години чи перед сном.

Вінцем професійної кар’єри для мене стане лапідарний напис на камені: «він багато чому навчив і з ним було не нудно».

Громадсько-політична діяльність бореться з юриспруден­цією у мені. І при цьому на новому поприщі я маю переваги саме завдяки юридичним навичкам.

У професійній кар’єрі потрясінням для мене став указ Президента України Віктора Ющенка щодо скасування указу про створення адміністративного суду. Таким обнулінням суду юристи його адміністрації вирішили завдання позбутися судової справи проти Президента. Вважаю це злочином проти професії.

Кожен має право на помилку. І цьому праву кореспондує обов’язок визнавати таку помилку та виправляти.

Я переконаний, що всі конфлікти у світі відбуваються через погану комунікацію та непорозуміння. Народ, більше спілкуйтеся!

Досвід дає тільки усвідомлення простих істин. Якщо мене не розуміють чи не погоджуються зі мною, це не означає, що навпроти дурні. Це свідчить тільки про те, що я не знайшов потрібних слів для переконання.

Недарма кажуть, що лише дурні не змінюють своїх рішень. Гнучкість розуму і пластичність рухів — це ключові компоненти моделі виживання. Чим швидше усвідомлюєш помилковість рішення, тим швидше генеруєш нові варіанти.

Мене обурює зухвалість, нахабність і зрада. І це моя слабка сторона. У відповідь я можу стати вельми нестриманим.

Із віком я зрозумів, що життя тільки починається. До цього був підготовчий етап дорослішання.

Невід’ємним атрибутом успішної людини є стан задоволення від своєї діяльності. Досягнення задоволення особистого — наше головне завдання на Землі. Ми народжені для щастя.

Я відпочиваю душею, коли занурююся із головою у читання або здобуваю нові навички. А ще віднедавна на концертах органної музики.

У спорті головне — мати, вибачте за тавтологію, спортивну злість. Але не на суперника злитися, ні. А вміти зціпити зуби і перемогти себе самого. Така перемога — найважча. Саме вона і приводить до п’єдесталу.

У молоді роки я ніколи не подумав би, що так сумуватиму за батьками. Потрібно цінувати зараз і сьогодні тих, хто поряд. І не соромитися говорити про свою любов до них.

Мене надихають виступи ораторів на TED Talks. Вони народжують нові ідеї у мені самому. Наш мозок — це цілий Всесвіт. І ми в ньому — Творці. Можливо, в цьому і полягає божественний дар людині.

У житті я шкодую лише про те, що не вивчив в юні роки анг­лійської до рівня вільного володіння. Але це не привід відмовитися вчити її тепер.

Нобелівську премію вручив би одному з видатних коміків. Уміння сміятися відрізняє нас від тварин. Сміх творить добро у цьому світі. Але не плутайте з глузуванням. Людина без почуття гумору — робот.

Книга, яку я можу перечитувати безліч разів, мені не відома. Дуже люблю читати. І позбавляти себе задоволення відкрити нову книгу я не хочу. Утім, курйозно те, що фільми переглядаю багаторазово з величезним задоволенням. Наприклад, усі роботи Ельдара Рязанова. Це ж просто свято якесь!

Найчастіше у моєму автомобілі звучить джаз або аудіокниги. Виявляється, за кермом також можна «читати». Ну, або ж, знову-таки, промови TED Talks.

У Львові я радив би відвідати вежу міської Ратуші, а в Києві — оглядовий майданчик монумента «Батьківщина-мати». Це хоч трохи наблизить до тих, хто стрибав з парашутом. Бачити місто і птахів, що пролітають під ногами, дуже забавно.

Друзі знають, що у моєму будинку не потрібно запитувати дозволу, щоб відкрити холодильник. Без дозволу можна брати в ньому все і класти туди також усе.

Ніколи не дозволю собі жаліти себе і сумувати. Себе потрібно просто любити. Любов до себе — найбільш взаємна.

На безлюдний острів я взяв би книгу «Мистецтво виживання», ніж і подругу.

Якби я народився не в Україні, все одно став би адвокатом. А потім приїхав би туристом до України. І, цілком ймовірно, залишився б. Але що точно, так це те, що одружився б з українкою.

Моя улюблена цитата Кличка: «Поки я не був мером, я так любив сніг! А зараз почав сніг ненавидіти».

Усе буде добре тоді, коли ти навчишся посміхатися в будь-якій ситуації. Проблем не існує. Є просто завдання. Їх потрібно вирішувати з посмішкою.