Моя компанія: «Коннов і Созановський»: 20 років одна команда

Адвокатська контора «Коннов і Созановський» у свої двадцять не потребує додаткового представлення. Утім, наша розмова з керуючим партнером компанії Олексієм Івановим сьогодні не про історію та здобутки компанії, а про юридичне та позаюридичне життя офісу, яке для клієнтів і колег зазвичай залишається «за кадром»

Пане Олексію, 20 квітня адвокатська контора «Коннов і Созановський» гучно відзначила двадцяту річницю на НСК «Олімпійський». Чим обумовлений такий амбітний вибір місця для проведення заходу — бажанням вразити гостей чи всезагальною любов’ю компанії до футболу?

Звичайно, хотілося зробити сюрприз нашим гостям — клієнтам, колегам, друзям — і показати стадіон, де відбудеться фінал ЄВРО-2012. Під час свята ми активно проводили для всіх охочих екскурсії по стадіону, включаючи фотосесії на полі, відвідини, як-то кажуть, святая святих — роздягальні, душових та приміщень, де перепочиває національна збірна. Однак насамперед при виборі місця для проведення урочистостей виходили з того, що позиціонуємо себе як єдина команда. Так називалося й наше свято: «Ми 20 років одна команда». Тож вирішили, що таке знакове в нашій країні місце, як НСК «Олімпійський», якнайкраще підійде для цієї події.

А чи має якесь відношення до футболу чи спорту загалом команда АК «Коннов і Созановський»?

Чимало наших співробітників справді активно захоп­люються спортом. Звичайно, до участі в олімпійських іграх вони не готуються, принаймні мені про це не відомо (сміється), але певні успіхи мають. Скажімо, один із наших юристів, Дмитро Січкар, активно займається марафоном. Коли людина говорить, що може здолати дистанцію в 42,2 км, — це серйозно.

Спортивне право не плануєте практикувати?

Не можу сказати, що у нас є якась активна юридична практика у сфері спорту, хоча ця спеціалізація має всі шанси стати однією з перспективних на сьогодні. Наш нестандартний вибір пов’язаний, як я вже зазначав, лише з тим, що «Олімпійський» є знаковим місцем цьогоріч. До речі, на виході ми вручали гостям подарунки також на спортивну тематику: ракетки для бадмінтону, фрисбі, гантелі і навіть бейсбольні біти.

А який найоригінальніший подарунок отримала компанія на честь свого двадцятиріччя?

Не хотілося б когось конкретно виокремлювати, адже було багато гарних подарунків. Однак мені особисто найбільше припали до душі кілька цікавих книг, зокрема досить раритетних видань, які, безумовно, стануть окрасою нашої бібліотеки. Свято минуло бурхливо, гамірно, і хочеться сподіватися, що всі залишилися задоволеними.

Схоже, на святкування завітала справді вся команда АК «Коннов і Созановський» — ще з тих часів, коли компанія мала інші назви: «Братіко», «Коннов і Кливанський».

Усі партнери, хто не був у від’їзді, вшанували свято своєю присутністю: зрозуміло, були Сергій Коннов і Сергій Созановський, Віктор Мірський, Тетяна Глуховська. Був і Олег Кливанський, перший партнер Сергія Коннова. Прилетіли й наші колеги з московського офісу та представництва на Кіпрі. Ми пишаємося тим, що наш головний офіс саме в Києві, тож і головне свято відзначали тут.

Хоч би як компанія проголошувала гасло «Ми 20 років одна команда», та всі ми знаємо, що за такий тривалий період не обійшлося й без втрат. Утім, судячи з того партнерського аншлагу, який спостерігався під час ювілею, ображених немає, контора з розумінням ставиться до амбіцій своїх співробітників і партнерів.

З людьми завжди треба розходитися, даруйте за тавтологію, по-людськи. З тими, хто пішов при мені, у мене збереглися нормальні людські взаємини. Я поважаю їхні амбіції. Безумовно, коли приходить партнер і говорить, що хоче змінити місце роботи, це завжди певна втрата, адже йде фахівець високого рівня. Звичайно, ми намагаємося з’ясувати, в чому причина дискомфорту, що не влаштовує, щоб за можливості віднайти компроміс. Але партнери, які залишали нашу компанію, — досить молоді амбітні люди, які зазвичай хотіли спробувати себе на іншому місці. Це — питання реалізації власних амбіцій, котрі важко перебити грошима або якимось ставленням.

А якщо партнер іде разом із клієнтом?

Клієнт сам обирає, з ким йому працювати. Якщо він орієнтований на якогось юриста, то не виключаю, що може піти разом із ним через близькі персональні відносити, через те, що юрист глибоко знайомий зі сферою бізнесу клієнта і знає якісь особливі нюанси, важливі для подальшого надання послуг. Якщо ж ми говоримо про великі міжнародні компанії, то значного відтоку клієнтів не відбувається.

Судячи з кількості партнерів, особливо «вирощених» всередині компанії, АК «Коннов і Созановський» дотримується досить відкритого принципу входження до партнерського складу. У чому мета та переваги такого підходу?

Я не говорив би про мету. Якщо партнери бачать професіонала на ринку, який міг би привнести щось корисне у розвиток контори, безумовно, це необхідно використовувати. Юристам потрібно давати можливість для самореалізації. Це люди досить амбітні. І атмосфера певної свободи та поваги до думки юриста формує комфортне середовище як для реалізації самого фахівця, так і для розвитку контори.

Що Ви вважаєте найбільшим успіхом фірми?

Двадцять років на ринку — це вже великий успіх. Не так багато юридичних фірм в Україні можуть ­похвалитися таким стажем успішної присутності на ринку. І визнан­ня колег, і досить високі місця в рейтингах юридичних фірм — підтвердження того, що ми в строю.

Два роки тому Вас запросили на посаду керуючого партнера почасти як кризис-менеджера. Які кризові моменти вдалося здолати, зокрема, за Вашою участю?

Одним з моїх завдань було переконати юристів і партнерів у тому, що, незважаючи на кризу, вони, як і раніше, сильні та професійні, що будь-який спад — це нові можливості. Питання в тому, щоб їх побачити. Це стосувалося і правильної побудови відносин з клієнтами, і ефективності використання часу, і оптимізації витрат, і виставлення рахунків. У ціновій політиці треба було проводити, з одного боку, гнучку політику, а з іншого — досить жорстку, щоб не дозволяти клієнтам заганяти компанію у збитковий стан. Вибудовування робочої моделі як для клієнта, так і для адвокатської контори — дуже важливий фактор, яким мені й довелося зайнятися. Клієнт має відчувати цінність від професійної експертизи юриста, але її ще й треба правильно продати.

У посткризовий період чимало компаній, ідучи назустріч клієнтам, змушені були відмовитися від застосування погодинної оплати. Чи довелося Вам іти на такі поступки і що дозволяє утримувати ціни на рівні вище середнього?

У нас далеко не найвищі ціни, я назвав би їх середніми для компаній вищого ешелону в країні. І, беручи до уваги реалії ринку, ми, однак, базуємося на погодинних ставках та на оцінці затрат нашого часу. Але трапляються ситуації, коли ми змушені обговорювати з клієнтом певну поетапність погодження бюджету. Ми розуміємо, що орієнтованість на бюджет практично всіх клієнтів пов’язана з далеко не найкращими часами у світовій економіці, не лише в українській. Треба тверезо дивитися на речі та пропонувати клієнту такі інструменти, котрі являли б собою певний компроміс між потребами клієнтів і доходністю контори.

У нас є навіть такий інструмент, як знижка за швидкий платіж. Сьогодні чимало юрфірм, що працюють з міжнародними клієнтами, стикаються з касовими розривами. Це пов’язано, насамперед, з внутрішніми політиками міжнародних компаній, згідно з якими платіж за надані послуги може здійснюватися протягом 45—60, а то й 90 днів, тоді як юрфірма несе витрати під час надання послуг, починаючи ледь не з першого дня.

Що змінилося в конторі з Вашим приходом?

Я прийшов з підходом лікаря та діяв за принципом «не нашкодь». Не можу сказати, що вніс якісь кардинальні зміни в роботу контори, однак спробував переналаштувати людей як у ставленні до роботи, так і у взаємовідносинах з клієнтом. Спробував змусити команду більше поважати себе у стосунках з клієнтом. І це неабияк важливо, адже коли клієнт відчуває, що ти себе цінуєш, до тебе зовсім інше ставлення.

Чи змінилися підходи до формування нових кадрів? Віддаєте перевагу «вирощуванню» молоді чи після низки «міграцій» вирішили брати вже готових фахівців?

І так, і так. Безумовно, краще виховувати кадри всередині компанії — вони виростають у певній корпоративній культурі, але не завжди є достатньо часу. Тому ми беремо на роботу і досвідчених юристів. Хоча завжди потрібен час, аби люди почали жити за правилами, встановленими в конторі, сповідувати культуру, яка сформована і якої дотримуються тут.

Кажуть, є у Вас така традиція, коли всім колективом можете зірватися й кудись поїхати чи навіть полетіти…

Буває й таке. На 15-річчя вся контора літала на Кіпр. Для формування командного духу ми регулярно проводимо корпоративи, і вони завжди пов’язані з виїздом. Влітку корпоратив завжди намагаємося проводити на природі, де всі могли б порухатися, відпочити, спільно провести дозвілля. Готуємо різноманітні конкурси, жарти, сценки, розігруємо призи. Колектив легкий на підйом, і ми намагаємося цю легкість підтримувати. Здорова атмосфера в колективі, коли існує взаємодопомога, неабияк сприяє і в роботі.

Схоже, у конторі встановилася традиція — щоби кожен партнер мав, окрім основної діяльності, якесь творче хобі. От і Віктор Мірський уже кілька років займається розвитком нового бізнесу в сфері кінематографа, і Тетяна Глуховська пише картини, нещодавно випустила свою колекцію одягу. А яку участь вони беруть в юридичній практиці фірми?

Де факто вони є партнерами компанії, причому співвласниками. Вони не провадять активної юридичної практики. Однак, скажімо, Тетяна Глуховська, як патентний повірений, надає необхідну допомогу в справах, де потрібна її участь. Так само й Віктор Мірський — ніколи не відмовляє конторі в експертній оцінці щодо питань кіноіндустрії.

А Ви вже стали співвласником?

Ні, у мене є певна зарплата плюс відсоток від успіху та розвитку контори. Пайовою участю це не назвеш, однак відсоток від прибутку нашими домовленостями передбачено.

Повернімося до партнерської творчості. Сергій Коннов, кажуть, марив акторською кар’єрою. Та й свою адвокатську кар’єру розпочинав із театральних підмостків, де на практиці опановував ораторське мистецтво.

Про театральні виступи Сергія Володимировича мені нічого не відомо, а от у кіно він знімається регулярно. В одному бандитському фільмі зіграв адвоката, і там йому навіть дісталося на горіхи. Його й на вулиці іноді впізнають: «Ми вас знаємо, ви актор!».

Судді так не кажуть?

О ні, судді точно знають, що Сергій Коннов — адвокат. Тим більше, він і досі практикує й часто веде справи в суді особисто, зокрема адміністративні. Крім того, він один з найбільш затребуваних арбітрів Третейського суду при Асоціації правників України.

А Сергій Созановський виступає в судах?

Він перейшов зі сфери юридичного консалтингу в галузі друкованих ЗМІ і телебачення до безпосередньої роботи в цьому бізнесі та курує діяльність однієї з найбільших в Україні кіностудій Film.UA. А до цього кілька років очолював провідний телеканал країни — «Інтер». Тож цінність його порад в юридичних питаннях, що стосуються індустрії медіа, досить велика.

А як щодо особисто Вашої віддушини? Чи варто очікувати на Ваш перехід до якоїсь не менш творчої галузі?

Про це поки що не йдеться. Я дуже люблю подорожувати і спілкуватися з різними людьми, але не планую заради мандрівок залишати юриспруденцію, принаймні поки що (сміється). Я прихильник Європи, хоча за своє життя багато подорожував: був і в Африці, і в Америці. В Африці взагалі прожив шість років. Мої батьки працювали за кордоном, я виїхав з СРСР в один рік і три місяці до Алжиру. Там ми прожили три роки, а тоді у віці дев’яти-десяти років я переїхав ще на три роки до Конго. Тож що таке Африка — знаю не з чуток.

Чому Вас навчило життя за кордоном?

Напевно, ще більше любити свою Батьківщину. Я переконаний, ніхто нас ніде не чекає, й еміграція — не мій шлях. Люблю подорожувати, але люблю й повертатися додому.

Але найголовніша моя віддушина — це моя родина, діти, з якими я залюбки проводжу увесь свій вільний час. Моїй доньці п’ятнадцять років, синові — десять.

Вони також планують піти батьківською стежкою?

Не знаю, з чим це пов’язано, але дочка вже заявила мені, що не хоче бути юристом. Вона дуже творча дівчинка і тяжіє до історії мистецтва, дизайну.

Але ж юриспруденція також не позбавлена творчих граней та цікавих історій. За двадцять років роботи контори та й особисто у Вашій практиці, мабуть, теж не обходилося без курйозних випадків?

Якщо говорити про суто юридичні курйози, то у моїй практиці був випадок, коли слідчий виніс постанову в межах кримінальної справи, арештувавши кошти на банківському рахунку одного з моїх клієнтів. А за два дні виніс іншу постанову з двома пунктами, в одному з яких зазначив, що частину цих коштів треба розблокувати, а другим пунктом — що банк повинен частину цих коштів перерахувати третій особі. Мені зателефонували з банку і попросили приїхати подивитися, бо вони такого ще не бачили… Звичайно, одразу було надіслано скаргу до прокуратури, і, наскільки мені відомо, цей слідчий більше цією справою не займався.

Якою Ви бачите компанію ще за двадцять років? Чи плануєте розширювати мережу офісів?

Планів щодо відкриття додаткових офісів на сьогодні не маємо, але якщо з’явиться активний регіон і ми вважатимемо за доцільне відкриття там офісу, ми розглянемо таку можливість. Але наразі необхідності в цьому я не бачу. Враховуючи наше членство в мережі First Law International, ми досить легко можемо допомогти нашим клієнтам у більш ніж сорока п’яти юрисдикціях.

Ми не зупиняємося на досягнутому. Двадцятиріччя — не межа, а лише підкреслення нашої стабільності, а стабільність — це, як відомо, ознака майстерності.