Особистість: Евристичний метод

Юридична фірма Evris з’явилася на ринку юридичних послуг лише цього року, але дуже стрімко увірвалася до когорти провідних в Україні. І хоча раніше вона мала іншу назву і була бутиковою, сьогодні це багатопрофільна юридична компанія з великими амбіціями та новим змістом. Про професійні апетити компанії, її подальший розвиток, очікування та перспективи вітчизняного юридичного ринку «УЮ» розповів керуючий партнер ЮФ Evris Андрій ДОВБЕНКО

Цього року ваша компанія зазнала кардинальних перетворень: було проведено ребрендинг, з’явились нові практики, збільшився штат юристів. Чим викликані такі значні зміни?

Насамперед компанія отримала нову якість, перейшовши з квазілітігейшн бутика до фірми з усіма повноцінними практиками. Сьогодні в Evris сформовано чотири практики — корпоративне право та M&A, податкове право, банківське та фінансове право, вирішення спорів. Ці практики мають своїх керівників, пул клієнтів та активно розвиваються.

Якщо коротко зупинитися на кожній з них, то найпершою виокремлю судову практику, яка увійшла до ключових в Україні за кількістю угод, клієнтів тощо. Щодо корпоративного права та M&A, про них менше чутно, але й тут є великі угоди, над однією з них якраз працюємо. У банківському секторі теж нещодавно закінчили великий проект для одного великого банку. Податкова практика також поглиблюється, протягом року були певні спори, реструктуризації тощо.

Варто зазначити, що зараз дуже популярний напрям фінансових технологій. Активно його розвиваємо, зок­рема зусиллями Сергія Паперника. У компанії також з’явився хороший фахівець з альтернативної енергетики — Анастасія Поппель, це ще один перспективний нап­рям для України.

Наш задум полягає у тому, щоб кожна практика розвивалася самостійно. Зараз, за великим рахунком, маємо чотири фірми в одній. З іншого боку, з часом додаватимуться інші напрями, але всі вони мають бути об’єднані спільною ідеологією. Тому не можна говорити тільки про ребрендинг, Evris — це нова фірма з новим змістом. Так, ми попрацювали з хорошими маркетологами і дизайнерами, вони дуже якісно все зробили. Але перш за все в своїй довгостроковій стратегії ми дивимося на талант і вважаємо, що зараз час не стандартних рішень, а нових, оригінальних, потрібно постійно розвиватися, перебувати в новому інформаційному полі.

Сьогодні світ має багато ідей, він швидко змінюється, до нього потрібно відповідним чином пристосовуватися, і саме у знанні й застосуванні талантів вбачаємо подальший розвиток Evris.

 

Одним із ключових напрямів компанії є захист інвесторів в Україні. Якої допомоги вони потребують сьогодні, з якими труднощами стикаються?

Інвестори потребують допомоги у декількох аспектах. Найперше, що потрібно інвесторам, — повірити в цю країну. А для того, щоб це відбулося, необхідне розуміння правил гри, в тому числі в правовому полі. Для цього їм потрібні консультанти, які пояснять, що навіть там, де якісь правила не зовсім зрозумілі або не зовсім звичні, все одно існують цивілізовані шляхи досягнення результату.

Зрозуміло, що всі ці речі теж передбачають певне структурування в іноземних юрисдикціях, бо українське право, оскільки воно походить з радянського, об’єктивно не завжди досягає мети захисту інтересів інвесторів. По-перше, немає всіх необхідних інструментів для цього, а по-друге, наша система, насамперед правоохоронна та судова, досі викликає чимало питань.

Але водночас у країні відбуваються кардинальні зміни. Нещодавно було обрано Голову нового Верховного Суду, кандидатура нова і дуже достойна для судової системи. Тому юристи пов’язують з цим обранням великий оптимізм. Нові процесуальні кодекси теж дуже якісні, вони не ідеальні, але все ж таки це нові правила, які зроблять процес більш інтелектуальним, що теж важливо з точки зору зменшення простору для маніпуляцій. Але перше питання за правозастосуванням, правосвідомістю всіх учасників процесу. Якщо ми хочемо, щоб інвестори були в Україні, ми повинні створювати відповідні умови. Звичайно, кожен консультант намагається створити для своїх клієнтів комфортні умови, але завдання всієї юридичної спільноти — створювати такі умови спільними зусиллями, бо це призведе до припливу іноземних інвесторів, припливу грошей у країну, збільшення кількості клієнтів.

 

Який зараз баланс у компанії між іноземними клієнтами та українськими?

Іноземців об’єктивно стало менше, і не факт, що найближчим часом їх побільшає. Тому те, що ми віддаємо перевагу українським, швидше, вимушений крок. Але, звичайно, іноземні інвестори цікаві тим, що вони приносять свої цивілізовані правила гри та стандарти, які формують належним чином і українську правову систему, і функціонування економіки.

 

Про які наслідки жорсткого регулювання банківського і фінансового сектора можна говорити сьогодні?

Вважаю, що час жорсткого регулювання вже минув. Майже всіх учасників відрегулювали, можливо, хтось і уникнув караючого меча, але зараз настає час не регулювання, а стимулювання. Усе каміння розкидали, прийшов час збирати. Уряд повинен орієнтуватися на підтримку реального сектора, насамперед, через банківський сектор, оскільки банківський сектор — це передусім інструмент. Зокрема, в країні важливо відновити кредитування, і, якщо взяти до уваги банківські форуми та інші профільні заходи, то всі говорять про те, яким чином відновити кредитування, як зробити так, щоб банки нарешті могли повноцінно працювати. Банки потрібно позбавити невластивих їм функцій, не придушувати їх, не забувати, що банки — це теж бізнес, який повинен приносити прибуток. А вони приносять прибуток, якщо нормально розвиваються, кредитують, відповідно, стимулюють економіку країни.

Тому наслідки ми бачимо, запроваджені міри багато в чому були правильними. Зрозуміло, що неможливо жити в якомусь паралельному світі нескінченних інсайдерських кредитів, коли банки є не окремим бізнесом, а частиною якогось великого бізнесу і по суті інструментом. Але це явище в країні, вважаю, подолали. Водночас великих українських системних банків майже не залишилося, втрималися або іноземні, або державні. Зараз час відновлювати банківський сектор за новими цивілізованими правилами, стимулювати його тощо.

 

Яким чином діяльність контролюючих органів корелюється з прагненням держави створювати сприятливі умови для інвестиційної діяльності?

Контролюючі органи, безумовно, потрібні. Але питання в іншому: чому в Україні так багато правил? Якщо зараз все дерегулювати з непрацюючою правоохоронною системою (сподіваємося, судова працюватиме краще), це буде великою проблемою.

Водночас правоохоронні або інші контролюючі органи, по-перше, не повинні займатися вимаганням, по-друге, вони не можуть виступати інструментом тиску в корпоративних війнах, по-третє, ми повинні переходити від принципів контролю до принципу декларації. Бізнес не варто постійно перевіряти, потрібно завжди виходити з принципу сумлінності, але він повинен співвідноситися з невідворотністю покарання. Якщо бізнесу вірять, він постійно здає свої звіти, декларує, що він погоджується з правилами гри, тільки тоді його з певною періодичністю мають перевіряти, звісно, не беручи до уваги екстраординарні випадки, санкціоновані судом. І, звичайно, якщо є якесь порушення, має слідувати невідворотне покарання. Але кількість перевірок потрібно однозначно зменшувати, а права контролюючих органів — звужувати.

Можливо, у нас з’явиться фінансова розвідка, де аналітики працюватимуть з документами, а не приходитимуть «у гості», виступаючи інструментом тиску на бізнес з певними цілями.

 

Нацбанк теж повинен насамперед допомагати, а не ­карати…

Питання в тому, які основні претензії він має до гравців ринку. Непрозора структура власності, непрозорі фінансові операції, інсайдерські кредити. Щодо перших двох аспектів — тут дуже багато дискреції, яку об’єктивно потрібно обмежувати. В нашій судовій системі, наприк­лад, є така давня проблема, як обмеження дискреції судів порівняно з дотриманням процедури. У світовій практиці деякі справи слухаються по сім-дев’ять років, а у нас є чіткі обмеження, наприклад два місяці, інакше буде порушено термін. Та одна річ якесь стягнення, а інша — корпоративний спір, який потребує набагато більше часу для розгляду. Суддя ніяк не може вплинути на терміни розгляду — повинна бути дискреція. Але з якихось причин недовіри до суддів це питання жорстко зарегульоване. А от діяльність НБУ, навпаки, потрібно зарегулювати, тобто у нього має бути менше дискреції, бо це хоч і орган, але по суті це банк, навіть якщо він емітує гроші. В НБУ мають бути контрольні функції, але вони не повинні бути занадто волюнтаристськими. Тож до цього питання треба підходити дуже обережно та виважено.

 

З одного боку, повинна бути дискреція, а з іншого — судам можуть закидати неоднакове правозастосування…

Закидати можуть все, що завгодно. Це питання вже постфактум, для цього є апеляційна та касаційна інстанції, які скасовують рішення першої інстанції. Узагалі вважаю, що до касації справа має доходити лише в разі неоднакового правозастосування. Але обмежувати суддю термінами, щоб корпоративний спір розглядати за два місяці, це абсурд! Ми стежили за багатьма корпоративними спорами, саме тому власники структурують володіння українськими активами в правовому полі. Тобто в Україні діє якась обмежена структура, а всі складні юридичні конструкції існують, скажімо, в Англії. Або сторони складають угоду на Кіпрі за англійським правом. Чому? Бо в іншому випадку доведеться перебувати не тільки в українському правовому полі, яке не зовсім пристосоване, а ще й стикатися із судом.

Менше дискреції має бути в кримінальному праві, де вирішується доля людини і де є чіткий час доведення. У сфері комерційних, господарських взаємовідносин, нав­паки, дискрецію потрібно розширювати.

 

Які ще напрями у фірмі будете розвивати?

Розвиватимемо насамперед альтернативну енергетику та IP. Найближчим часом до нас приєднається ­талановитий фахівець з IP та IТ, поки не розкриватиму, хто це, але це буде нова повноцінна практика.

Збираємося активно розвивати напрям енергетики, в тому числі альтернативної. Як жартують юристи, зараз в Україні є три речі, якими всі займаються: сільське господарство, альтернативна енергетика та біткойни. У сільському господарстві у нас експертизи і клієнтів вистачає, залишилося підтягнути інші два напрями.

Історія з біткойном дуже цікава, швидше, навіть філософська. Скажімо, на початку ХХ сторіччя ніхто не розумів, що таке нафта і чому вона так швидко зростає в ціні. Але при цьому Рокфеллер зорієнтувався і заробив 300 мільярдів доларів.

Фінансові технології за своєю суттю це економіка анархізму, коли виробники якихось благ безпосередньо обмінюються товарами і послугами без посередника у вигляді держави або будь-якої монетарної системи. Що і досягається технологією блокчейн, і якщо біткойн переможе, це означатиме знищення держави як такої. Але якщо не буде держав, хто контролюватиме ядерну зброю, чи можна буде купити ядерну бомбу за біткойни? За замовчуванням усе може бути, бо такою є ідея біткойну. Та переконаний, буде спроба держави все врегулювати, можливо, це навіть призведе до об’єднання держав з метою підім’яти криптовалюту, адже одна держава навряд чи зможе впоратися.

Ці процеси — не нові, вони мають свою ідеологію, і питання в тому, наскільки далеко вони підуть. Наведу такий приклад: у 1974 році Тойота представила повністю керамічний автомобіль. Розробники припустили, що до 1980 року всі машини будуть керамічні. Але, як ми бачимо, очікування концерну не виправдались. Тож фінтех з його філософією дещо непередбачуваний, але дуже перспективний напрям в юриспруденції.

 

З огляду на переформатування судової влади в країні, низки змін у процесуальному законодавстві тощо, який ваш прог­ноз стосовно розвитку юридичних послуг в Україні у нас­тупному році?

Юристи більше цінуватимуться. Навіть нові процесуальні кодекси передбачають більше інтелектуальної праці. Це означає, що юристів певною мірою стане менше, бо не всі доведуть свою ефективність, але їм більше платитимуть і більше замовлятимуть послуг.

Щодо ботів у юридичній професії, то це певне перебільшення. Адже з появою конвеєра інженери нікуди не зникли. І якщо якісь речі можна автоматизувати, це потрібно робити.

Але завжди знайдеться місце для креативу. Є такий жарт: що таке хороша угода? Це така угода, де обидві сторони впевнені, що обдурили одна одну. Тобто якщо в ідеальному світі багатства розподілятимуться рівномірно, це буде утопія. Натомість людська натура не передбачає утопій, людина не хоче отримувати по заслузі, вона завжди прагне більшого, через що і виникають конфліктні ситуації. Поки економіка неідеальна, є місце для юриспруденції. Так само, якщо людина стане ідеальною, юриспруденція втратить сенс. Але передумов для цього немає, тому у юристів буде ще дуже багато роботи.