Судова практика: Кроки прийдешні

 

Реформа реформою, але розгляд справ у судах ніхто не скасовував, навіть попри кричущий дефіцит кадрів, швидкоплинність законодавчих змін та низький рівень довіри суспільства до судової гілки влади.

Скажемо більше: за результатами щорічного дослідження «50 провідних юридичних фірм України 2017 року» (проводиться газетою «Юридическая практика») 24 % сукупного доходу «топ-50» юридичних компаній складає саме вирішення спорів. А судова практика є у 93 % компаній, і цей показник збільшився на 4 % порівняно з минулим роком.

Юристи розповідають про тенденції «судового 2017 року» та, що важливіше, розмірковують над роком прийдешнім. Судові процеси ускладняться, відтак, кількість спорів, за прогнозами правників, зменшиться. Змінюються засади і принципи судочинства, і що з цього вийде — побачимо вже у наступному році

Які категорії спорів були найпопулярнішими цього року? Чи змінились тенденції порівняно з минулим роком? Перспективи розвитку судової практики у 2018-му

Олег КАЧМАР, радник ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», адвокат

Якщо говорити про комерційні спори, то, як і в попередні роки, поширеними залишались банківські спори (кредитні, іпотечні, спори з власниками істотної участі, з ФГВФО, з НБУ, пов’язані з виведенням неплатоспроможних банків з ринку), проте їх кількість, порівняно з минулим роком, значно зменшилась.

Приблизно така ж кількість спорів стосувалась поставки енергоносіїв.

Збільшилася кількість земельних спорів. Як і раніше, це здебільшого орендні спори — спори, пов’язані з укладанням, розірванням, виконанням, продов­женням, поновленням договорів оренди землі, визнанням договорів оренди недійсними.

Значну кількість справ у господарських судах склали справи про банкрутство та пов’язані з ними справи у спорах з майновими вимогами до боржників, спорах про визнання недійсними укладених боржниками правочинів, витребування належного боржникам майна.

Досить поширеними були спори щодо захисту права власності (визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні майном).

Кількість антимонопольних, корпоративних і страхових спорів цього року дещо зменшилась. Приблизно таку ж, як і минулого року, кількість справ розглянуто господарськими судами у спорах про захист прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Водночас збільшилась кількість спорів, пов’язаних із застосуванням природоохоронного законодавства.

Також у 2017 році з’явилось чимало спорів, пов’язаних з націоналізацією ПриватБанку.

На мою думку, кількість судових спорів у 2018 році дещо зменшиться, враховуючи ускладнення судових процесів, акцент на доказуванні, змагальності сторін у судовому процесі, високі ставки судового збору та запровадження з 2018 року адвокатської монополії в апеляційних судах, і в подальшому поступово зменшуватиметься, проте зменшення буде не різким і не суттєвим. Водночас поліпшиться «якість спорів», оскільки від сторін вимагатиметься серйозний підхід на підготовчому етапі (до подачі позову в суд) і на початковому етапі розгляду справи в суді (на стадії подання доказів). До суду передаватимуть, насамперед, складні спори, в яких вимагатиметься глибока юридична експертиза, і спори на значні суми. У будь-якому разі ринок судової практики розвиватиметься, а зміни в економіці та впроваджувані реформи лише скоригують їх структуру: збільшать кількість одних і зменшать кількість інших. Завершення податкової, земельної, банківської (виведення неплатоспроможних банків з ринку), медичної, пенсійної та інших реформ, приватизація об’єктів, швидше за все, збільшить кількість податкових і земельних спорів, та спорів, пов’язаних з проведенням тендерів і державних закупівель. Також продовжуватиме збільшуватися кількість спорів, пов’язаних з оскарженням правомірності рішень, прийнятих у процесі націоналізації ПриватБанку, оскарженням кредиторами, пов’язаними особами, власниками облігацій рішень (правочинів) щодо обміну зобов’язань ПриватБанку на акції додаткової емісії. Не виключено також, що можуть з’явитися спори щодо виплати компенсації (відшкодування) кредиторам, пов’язаним особам, держателям облігацій, у зв’язку із проведеним обміном зобов’язань ПриватБанку на акції додаткової емісії та подальшим відчуженням акцій на користь держави.

 

Чи можемо ми констатувати формування єдиної судової практики у 2017 році? Перспективи розвитку судової практики у 2018 році

Олександр ОНІЩЕНКО, партнер АО «АК «Правочин», адвокат

Про формування єдиної судової практики, яка спростила б роботу судів нижчих інстанцій, стала відповідним дороговказом для сторін спору та нарешті розвантажила судову систему, в юридичних колах не говорить хіба що ледачий. Зазначена тема є, напевно, найбільш популярною для юридичних конференцій, круглих столів, форумів тощо.

Чи насправді єдність судової практики настільки важлива?

Питання риторичне. Проте за багатьма категоріями спорів, на жаль, такої єдності з року в рік досягти не вдається, що знач­ною мірою гальмує розвиток судової системи та стимулює її подальше надмірне завантаження. Для ілюстративності наведу лише кілька прикладів, які, з моєї точки зору, віддзеркалюють глибину та гостроту проблеми.

Найперше, на що необхідно звернути увагу, це невизначеність протягом кількох останніх років проблеми розмежування розгляду спорів між юрисдикціями. Йдеться передусім про спори з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, земельні спори тощо.

По-друге, маємо суттєві зміни в підходах судів до розгляду податкових спорів, насамперед, про так звану нікчемність господарських операцій платників податків і відповідно донарахування платникам податків податкових зобов’язань із застосуванням штрафних санкцій.

За нашими спостереженнями, фіскалізація підходів судів, зокрема Верховного Суду України, до вирішення цієї категорії справ протягом останніх двох років є очевидною. У цьому контексті цікаво дослідити ґенезу висновків ВАСУ і ВСУ з початку 2011 року («ліберальні» для платників податків оглядові листи ВАСУ від 2 червня 2011 року та від 1 листопада 2011 року) до відносно «свіжої» фіскальної практики ВСУ, в якій найвища судова інстанція, зокрема, дотримується думки, що набуття законної сили вироком суду про визнання винним керівника контрагента платника податків за статтею 205 Кримінального кодексу України («Фіктивне підприємництво») унеможливлює легальність будь-яких операцій, здійснених таким контрагентом, а отже, і зняття з платника податків податкового кредиту і не врахування валових витрат (постанови ВСУ від 24 травня 2016 року та 29 липня 2016 року). Разом із цим ВСУ вкотре проігнорував раніше ним же (і не тільки ним) проголошений принцип індивідуальної відповідальності платника податків.

Як короткий висновок треба зазначити, що єдність судової практики є складовою частиною реалізації принципу верховенства права, що є вкрай необхідним для нормального функціонування судової системи та дотримання прав і свобод громадян та юридичних осіб. У цьому сенсі великі надії юридична спільнота покладає на новий склад Верховного Суду (ВС) та діяльність його Великої Палати, яка за своїм функціоналом має забезпечити однакове застосування касаційними судами норм права.

Дуже сподіваюсь, що із запуском роботи нового ВС спірні питання судової практики по широкому колу категорій справ будуть вирішені, але, насамперед, це буде пов’язано з ефективністю роботи Великої Палати. Відповідно, уніфікація судової практики сприятиме поліпшенню показників судів щодо кількості скасованих судових рішень, а також загалом зменшенню кількості позовів, стосовно перспектив яких найвища судова інстанція вже висловила свою думку. До цього потрібно додати й факт загального зменшення навантаження на судову систему внаслідок формування єдиної практики у спірних категорій спорів та встановлених новим процесуальним законодавством касаційних фільтрів.

Як тенденцію варто відзначити й зменшення кількості позовів унаслідок підвищення судового збору особливо у судах апеляційної і касаційної інстанцій. Щодо конкретних категорій справ, які будуть популярними у 2018 році, варто відзначити податкові (особливо в частині оскарження результатів перевірок та дій податкових органів щодо невідшкодування ПДВ), корпоративні (традиційно популярні в країні з постійним перерозподілом власності), трудові (імпульсу розвитку цьому напряму може надати прийняття та набуття чинності новим Трудовим кодексом України), спори з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (стабільно популярна практика останніх років зумовлена «банкопадом»). Переконаний, що не втратить своїх позицій і кримінальна практика, яка з року в рік лише додає обертів, особливо на фоні активної боротьби з корупцією та збільшення тиску держави на бізнес.

Чи змінились підходи вищих судових інституцій до розгляду справ?

Максим КОРЧАГІН, партнер ЮФ «Антіка»

Нові процесуальні кодекси суттєво змінюють судовий процес не тільки в частині порядку вчинення процесуальних дій, їх строків чи документального оформлення. Куди важливішим є те, що змінюються самі засади і принципи судочинства. Якщо раніше роль суду як арбітра у правовому конфлікті лише декларувалася і до певної міри не узгоджувалася з нормативно визначеним механізмом судової діяльності, орієнтованою на функціонал суду — слідчого, то нові правила судового процесу повністю обумовлені та системно забезпечують саме принцип змагальності сторін. Однак для їх ефективної роботи потрібні не тільки законодавчі нововведення, але й трансформація поглядів і правосвідомості суддів та адвокатів.

Дотепер у судових засіданнях можна почути, що перед судом поставлене завдання «встановити істину у справі». З огляду на це увага судів першої та апеляційної інстанцій концентрувалася не тільки на юридичній оцінці доводів сторін та поданих ними доказів, а й на збиранні відомостей про взаємовідносини між сторонами. Не в останню чергу завдяки цьому і сторони судового процесу прагматично підходили до своїх обов’язків доказування. Зокрема, до суду надавався лише «мінімально необхідний» пакет документів з розумінням того, що залежно від розвитку процесу можна буде подати додаткові докази, навіть на стадії апеляційного провадження. Як наслідок, перелік доказів, що підлягали юридичній оцінці, перебував у динаміці аж до винесення судового рішення апеляційною інстанцією.

Така ситуація була звичною, однак навряд чи може вважатися бажаною. По-перше, самі сторони постійно перебували у нап­руженні та очікуванні якихось нових «козирів» від опонентів. По-друге, нерідко суд апеляційної інстанції розглядав справи з урахуванням нових доказів, поданих сторонами, і був змушений скасовувати оскаржуване рішення, яке ґрунтувалося на інших обставинах. Це автоматично ставило під сумнів рішення суду першої інстанції з точки зору його законності та обґрунтованості, хоча по суті жодних порушень під час його ухвалення могло і не бути. По-третє, касаційні суди часто відправляли справу на новий розгляд, оскільки у справі не було встановлено тих чи інших фактичних обставин. Цей перелік можна продовжувати.

Нові засади судового процесу покликані докорінно змінити цю ситуацію. З одного боку, судді мають переосмислити свою роль у справі та сконцентруватися на фаховій юридичній оцінці поданих сторонами доказів з юридичною кваліфікацією обставин справи, встановлених на підставі поданих сторонами доказів. І якщо, наприклад, надані позивачем докази не підтверджують його позовні вимоги, суд не повинен збирати нові докази, а просто має відмовити у задоволенні позову. З іншого боку, діяльність адвоката також повинна зазнати змін, перш за все стосовно розкриття перед судом у встановлені строки всієї сукупності доказів.

Хотілося б, щоб саме ця трансформація «професійної ментальності» стала одним із орієнтирів діяльності нового Верховного Суду в частині застосування процесуальних норм.

Перспективи розвитку судової практики у 2018 році

Роман МАРЧЕНКО, старший партнер МЮФ «Ілляшев та Партнери», заслужений юрист України

На жаль, наймасштабніші спори за участю українського бізнесу і надалі розглядатимуться в іноземних судах та арбітражах. Причина тривіальна: навіть великі підприємці та олігархи не довіряють національній системі правосуддя. Як наслідок, величезна частина доходів дістається іноземним адвокатам. Звичайно, «Ілляшев та Партнери», як і інші топові українські юрфірми, постійно беруть участь у процесах в Англії, США та на Кіпрі, але лише як експерти або сo-counsel. Необхідно планомірно повертати довіру до українського правосуддя. Учасники юридичного ринку з великою надією чекають на реалізацію положень судової реформи, ініціатором якої був Президент України, а ідеологом поточного, справді правильного напряму — успішний юрист Олексій Філатов, наразі заступник Глави Адміністрації Президента України.

Величезними кроками щодо відновлення реноме національної Феміди є створення нового Верховного Суду (ВС) та поетапна переатестація суддів у всіх інстанціях і юрисдикціях. Реформа вже дає результати: вперше в історії України суддями ВС стали не лише професійні судді. Наприклад, присягу суддів ВС склали чудові адвокати — Іван Міщенко, Юрій Чумак, Ганна Вронська та інші. Бачу в цьому однозначний позитив, оскільки з’явився шанс на оздоровлення та оновлення системи правосуддя завдяки реальній еліті юридичної професії.

У 2018 році, як і в попередніх роках судова практика буде локомотивом юридичного ринку. Звичайно, клієнти намагаються мінімізувати витрати, в тому числі на послуги юристів. У цьому немає нічого дивного, адже юридичний ринок значною мірою є відображенням загальної бізнес-активності в державі. Але, на жаль, національна економіка не змогла відновитися після анексії Криму та втрати державою контролю над частиною Донецької і Луганської областей, значну частину бюджетних коштів уряд змушений і наразі виділяти на військові потреби. У той же час великий бізнес не готовий відмовитися від активного захисту своїх прав у судах та арбітражах, тобто роботи у кваліфікованих юристів не поменшає.