Особистість: Артем Саприкін: У пошуках капіталу

Торік на ХІ церемонії Legal Awards юридичну фірму ESQUIRES було визнано «відкриттям року». Вона зарекомендувала себе як команда експертів, що спеціалізуються на розв’язанні складних правових завдань, а однією із ключових практик фірми є практика банківського, фінансового права та ринків капіталу. Про те, з якими очікуваннями бізнес входить у 2018-й, які законодавчі зміни можуть трансформувати ринок банківських та фінансових послуг, як розподілятимуться повноваження контролюючих органів, розповів партнер ЮФ ESQUIRES Артем САПРИКІН

Рік, що минув, позначився низкою законодавчих ініціатив, у тому числі й у банківському та фінансовому секторі. Зок­рема, багато сподівань покладається на законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інвесторів від зловживань на ринках капіталу» (№ 6303), яким закріплюється незалежність регулятора ринку. Тож з якими очікуваннями розпочинає рік ринок капіталу?

Співпраця України з міжнародними партнерами та кредиторами, головним з яких є Міжнародний валютний фонд (МВФ), зумовлює і вимагає проведення реформ у різних секторах економіки, у тому числі банківському та фінансовому. І якщо структурні реформи у банківському секторі на 2017 рік було майже завершено (на мій погляд, доволі успішно), то реформи на ринках капіталу наразі жваво обговорюються і перебувають у стадії активної підготовки. Детальні зобов’язання України щодо реформування ринку цінних паперів та інших небанківських установ закріплено у Меморандумі з МВФ. Забезпечення незалежності та інституційної спроможності Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) як регулятора є не тільки зобов’язанням України відповідно до меморандуму з МВФ, але й є фундаментальним положенням у Принципах Міжнародної організації комісій з ринків цінних паперів (IOSCO) [IOSCO Objectives and Principles of Securities Regulation]. За задумом НКЦПФР, саме законопроект № 6303-д має стати певним «драйвером» реформ на ринках капіталу.

Заплановані реформи на ринках капіталу повинні забезпечити максимальну прозорість, рівний доступ інвесторів до повної та об’єктивної інформації про емітентів цінних паперів та фінансових інструментів, у результаті чого інвестори матимуть можливість ухвалювати виважені та ретельно обґрунтовані інвестиційні рішення.

Угода про Асоціацію з ЄС та меморандум з МВФ вимагають від нас поступового, але впевненого наближення норм законодавства України до найкращих практик регулювання ринків капіталу. Втім, це насправді в інтересах України. Важливо розуміти, що принципи функціонування ринків капіталу не є унікальними для кожної окремої країни. Ринки капіталу вже давно стали глобальними, а принцип свободи руху капіталу є базовим. За таких умов неможливо здійснювати ефективний нагляд та регулювання в межах окремої юрисдикції, що потребує уніфікації правил та застосовуваних підходів. Отже, основною тенденцією має стати гармонізація законодавства України із законодавством інших країн на основі принципів IOSCO, якими, втім, допускається застосування певних особливостей.

Також варто очікувати на активний розвиток ринку деривативів після ухвалення законопроекту № 7055 «Про ринки капіталу та регульовані ринки», метою якого є створення можливостей для диверсифікації фінансових інструментів та встановлення цивілізованих сучасних правил їх обігу. Законопроект встановлює принципово нове правове поле для біржових та позабіржових деривативів, надає можливість професійним учасникам та інвесторам працювати як на організованих ринках, так і поза їх межами. Маємо серйозні надії, що поєднання можливостей товарних ринків, особливо ринків енергоносіїв, та ринку деривативів на них дасть серйозний пош­товх для пожвавлення та зростання ринків капіталу, а гнучкий підхід законопроекту до визначення деривативу призведе до урізноманітнення інструментів, що використовуватимуться учасниками.

Враховуючи викладене, ринок розпочинає рік зі стриманим оптимізмом, сподіваючись на плідний діалог з регулятором, який стане основою для позитивних перетворень.

 

Одне із завдань будь-якого контролюючого органу — попередити зловживання. Які інструменти матиме для цього НКЦПФР у разі прийняття законопроекту № 6303-д?

Дехто вважає, що попередження зловживань на ринках капіталу має достатньо просте вирішення: розширення повноважень регулятора, надання йому майже безумовного доступу до будь-якої інформації, а також права широко застосовувати санкції. Проте звичайне розширення повноважень НКЦПФР не є і не може бути панацеєю від потенційних зловживань на ринках капіталу. Поточна версія законопроекту № 6303-д, напрацьована робочою групою, активним учасником якої маю за честь бути, на мій погляд, є достатньо збалансованою щодо повноважень та інструментів, що надаються регулятору з метою захисту прав інвесторів, з одного боку, та щодо ефективного функціонування ринку і недопущення зайвого втручання регулятора в діяльність його учасників — з іншого. Основний акцент стосовно попередження зловживань має зміститися в бік глибокої аналітичної роботи, ефективної співпраці та постійного діалогу НКЦПФР з професійними учасниками ринку та емітентами, які здійснюють публічне розміщення цінних паперів, та у напрямі виявлення можливих перекосів ринку та запобігання їм, а не реагування на них.

Законопроект, зокрема, вводить процедуру «оцінювання» (examination), що є новелою для українського законодавства. Оцінювання має стати формою певної «дружньої» взаємодії між регулятором та учасниками фондового ринку (ринків капіталу). Робоча група дійшла згоди стосовно того, що застосування жодних санкцій за результатами оцінювання не допускається, а регулятор надаватиме лише відповідні рекомендації (план дій), хоч і обов’язковий до виконання. Проте планується, що учасник фондового ринку матиме можливість обговорювати і попередньо погоджувати такий план дій з НКЦПФР. Таким чином, оцінювання і має стати основним інструментом НКЦПФР, який дозволить останній стати справді ефективним регулятором, що розвиватиме ринок.

Широку дискусію викликало запропоноване скасування реєстрації нормативно-правових актів НКЦПФР у Міністерстві юстиції України. Проте вважаю, що робочій групі вдасться відстояти варіант законопроекту, який забезпечить можливість для регулятора не ставити набуття чинності нормативно-правовими актами у залежність від їх попередньої реєстрації, щоб дозволити НКЦПФР оперативно реагувати на негативні тенденції на ринку.

Також у разі проведення перевірок НКЦПФР матиме право отримувати інформацію, що становить банківську таємницю, та обмінюватися такою інформацією з національними регуляторами ринків цінних паперів країн — членів IOSCO, але виключно з метою державного регулювання ринку цінних паперів та/або виконання функцій НКЦПФР. Наголошу, що інформацію, яка містить банківську таємницю, НКЦПФР отримуватиме лише під час проведення перевірок, тобто тоді, коли існують обґрунтовані підстави вважати, що на ринку цінних паперів вчинено (або вчиняється) певне правопорушення.

 

Чимало дискусій викликав проект так званого закону про спліт, який передбачає розділення функцій між НБУ та НКЦПФР. Як учасники ринку ставляться до запропонованих змін?

Продовжу дискусію питанням створення єдиного інтегрованого «мегарегулятора», який би одноосібно здійснював нагляд та регулювання фінансового сектора в цілому за принципом one-stop-shopping. За приклад можуть слугувати Німеччина та Австрія. Багато експертів вважають, що майбутнє саме за інтегрованим наглядом, що дозволяє регулювати тісно пов’язані ринки як єдине ціле, застосовуючи ефективні підходи до аналізу ризиків на основі міжсекторального мік­ропруденційного та макропруденційного нагляду. З моєї точки зору, якщо ми хочемо досягти дійсно ефективного нагляду і регулювання фінансових ринків, створення єдиного інтегрованого регулятора є лише питанням часу.

Проте наразі створення «мегарегулятора» є доволі кардинальним і фактично неймовірним кроком для України, оскільки функціонально НБУ, НКЦПФР і Нац­комфінпослуг до цього ще не готові. Але уже навіть розподіл функцій Нацкомфінпослуг між НБУ та НКЦПФР є позитивним кроком уперед у консолідації та підвищенні ефективності нагляду над фінансовим сектором.

Законопроектом «про спліт» передбачається, що пов­новаження з регулювання та нагляду над страховими та лізинговими компаніями, кредитними спілками й іншими небанківськими кредиторами, кредитними бюро, ломбардами та іншими фінансовими установами перей­дуть до НБУ; а над недержавними пенсійними фондами, емітентами іпотечних сертифікатів, фондами фінансування будівництва та агентствами нерухомості — до НКЦПФР. Зазначений розподіл повноважень є цілком логічним з огляду на суб’єкти регулювання та функціонал відповідних регуляторів.

Зазначу, що зменшення кількості регуляторів завжди сприймається бізнесом позитивно, оскільки це однозначно призводить до уніфікації підходів і правил регулювання діяльності на відповідних ринках.

 

Які перепони гальмують розвиток вітчизняного фондового ринку зараз?

Дозволю собі неюридичну відповідь на це запитання. На мій погляд, у першу чергу розвиток фондового ринку гальмує стан української економіки.

На жаль, в Україні наразі незначна кількість надійних позичальників з хорошою кредитною історією, які могли б здійснити публічні розміщення боргових цінних паперів. Що стосується ринку акцій, то поки ми не бачимо якоїсь істотної кількості емітентів, акції яких перебувають чи можуть пропонуватися до публічного обігу.

Переконаний, що лише з економічним пожвавленням і зростанням українські емітенти потребуватимуть коштів для розширення та модернізації, що мало би спричинити їх вихід із публічними пропозиціями, принаймні боргових цінних паперів.

Але економічне зростання неможливе без довіри до інститутів, інструментів, держави, зрештою, один до одного. Під час підготовки до інтерв’ю натрапив на вислів Френсіса Фукуями про важливість довіри: «Один із найважливіших уроків, який ми можемо винести із вивчення економічного життя, це те, що добробут нації, як і її здатність конкурувати, пояснюється єдиною поширеною характеристикою: рівнем довіри, що притаманний суспільству».

 

Який ваш прогноз щодо розвитку українського фондового ринку у 2018 році?

Повернуся до теми економічного пожвавлення. У разі якщо економіка України зростатиме поточними темпами, особливого позитиву на ринку ми не очікуємо. А тому змушені будемо присвятити більше часу теоретичним аспектам функціонування ринків капіталу. На нашу думку, у разі кволого економічного зростання надії на пожвавлення ринку переважно будуть пов’язані з ринком товарних деривативів.

 

Чи радите ви іноземним клієнтам вкладати кошти в українську економіку?

Так, звичайно. Ми і самі здійснюємо інвестиції в дрібний (сподіваюся, поки що) бізнес в Україні, бо віримо, що, врешті-решт, матимемо нагоду не тільки говорити про значний потенціал української економіки, але й спос­терігати її сталий і потужний розвиток. Саме економічний розвиток створює потребу в залученні додаткового капіталу. Я зараз перечитую мемуари Джона Девісона Рокфеллера, першого офіційного доларового мільярдера, і вкотре відзначаю, що саме стрімкий розвиток ­економіки США у XIX сторіччі став передумовою розвитку спочатку ринків акцій та боргових цінних паперів, а потім і диверсифікації фінансових інструментів.

ESQUIRES — насамперед українська юридична фірма. Чим більшою є економічна активність в Україні, тим більше можливостей для нас професійно зростати та розвиватися і, як наслідок, отримувати справедливу винагороду за свою працю.

 

І наостанок, як оцінюєте процес гармонізації українського законодавства із законодавством ЄС стосовно банків та фінансів?

Як і в будь-якій справі, завжди є спокуса говорити про те, що «можна було б швидше й ефективніше». У банківській сфері процес гармонізації законодавства України з європейським є постійним та певною мірою успішним. Трохи повільніше справи йдуть із гармонізацією законодавства щодо ринків капіталу, але, як ми вже зазначали, очікується, що 2018 рік має стати переломним, і принципи функціонування та правила регулювання українських ринків капіталу в суттєвих аспектах не відрізнятимуться від принципів і правил ЄС.

Щоправда, є один нюанс: законодавство ЄС, як і будь-яке законодавство, не є сталим, адже з плином часу та розвитком економічних відносин зазнає змін і сам об’єкт регулювання. Тому і гармонізація законодавства України з європейським теж є певною ever lasting story. Тобто, щоб наші ринки були конкурентоспроможними щодо ринків інших країн, важливо на регуляторному рівні вчасно й адекватно реагувати на світові тенденції та зміни.

Сучасною світовою тенденцією є застосування регуляторами «професійного судження» (professional judgment), коли нормативно-правові акти встановлюють загальні принципи і вимоги та наділяють відповідного регулятора правом на власний розсуд оцінювати певні обставини, пов’язані з виконанням ним своїх функцій, у тому числі, щодо надання певних погоджень чи притягнення до відповідальності. Тобто регулятор має можливість керуватися суттю, а не формою. Цей процес перекликається з принципами незалежності та інституційної спроможності регуляторів фінансових ринків, чого вже формально добився НБУ і має на меті НКЦПФР. Але широке застосування «професійного судження» потребує наявності серйозного рівня довіри між регулятором та учасниками фінансового ринку і професійності самих регуляторів. І це вже є наступним етапом гармонізації.

На завершення бажаю нам усім якомога швидше розпочати етап гармонізації законодавства, коли ми активно дискутуватимемо про широке впровадження у законодавство України застосування регуляторами (НБУ та НКЦПФР) «професійного судження».