Антикорупція: Знаки пріоритету

Тарас ПОШИВАНЮК,
партнер EQUITY, адвокат

 

Кожен, хто уважно стежить за суспільно-політичним життям в Україні, може з упевненістю сказати, що топові новини початку 2018 року були так чи інакше пов’язані з розслідуванням або судовим розглядом резонансних корупційних справ. Чого лише вартий документальний фільм, який було створено за результатами журналістського розслідування телеканалу «Аль Джазіра», що стосувався, у тому числі, й вироку одного із пересічних українських судів у зовсім непересічній кримінальній справі… Цей вирок став підставою для спецконфіскації на користь держави грошових коштів на суму понад 1,5 мільярда доларів США, а сам фільм викликав прискіпливу увагу найбільших світових новинних телеканалів (CNN та BBC).

Таким чином, Україна й надалі залишається в центрі уваги світової спільноти, тож від керівництва нашої держави цього року вимагатимуть ще більш дієвих кроків щодо боротьби із корупцією. Перекладаючи це «юри­дично-прикладною» мовою, роз­слі­дування корупційних злочинів стане трендом кримінальної практики № 1 у 2018 році. При цьому слід очікувати, що як органи досудового розслідування, так і адвокати, які здійснюють захист своїх клієнтів, використовуватимуть нові підходи та методи для досягнення своєї мети, звичайно, пристосовуючись до нових «правил руху», що встановлені останніми змінами до Кримінального процесуального кодексу України, які набувають чинності після 15 березня 2018 року.

 

Суспільна жага швидкості


Для українського суспільства та адвокатської спільноти зокрема од­нією із найбільш очікуваних є відповідь на риторичне запитання: «Чи будуть винесені у 2018 році вироки у справах, які САП уже передала до суду?».

При цьому, на думку майже абсолютної більшості українців, такі вироки обов’язково мають бути обвинувальними, а міра покарання обвинуваченому повинна обраховуватися десятками років ув’язнення. На сьогодні політичні опоненти діючої влади, користуючись ситуацією, публічно проголошують, що українському суспільству не потрібні цінності, які сотні тисяч наших громадян відстоювали під час Революції Гідності. Начебто верховенство права та закону, право на справедливий суд та інші «буржуазно-демократичні цінності» — не на часі. Що ж стало підставою для того, щоб такі, фактично антиконституційні, роздуми могли вільно поширюватися в ЗМІ?

Першопричиною згаданих вище негативних факторів є відсутність позитивних зрушень в економічному плані та гострий брак результатів реформування основних суспільно-політичних інституцій. Українцям потрібні швидкі зміни і, насамперед, швидке реформування судової гілки влади, чого, на жаль, теперішній владі зробити не вдалося. Як наслідок, на думку пересічного українця, перепоною в реалізації реформ є саме чиновник, менеджер, залучений державою для реалізації її управлінських функцій.

Адвокатську спільноту, навпаки, цікавить об’єктивний та неупереджений розгляд справи і винесення вироку за умови врахування усіх доказів. Досить часто за відстоювання права на справедливий суд, неупереджений розгляд справи адвокати в очах суспільства стають на один щабель з клієнтами і фактично сприймаються як співучасники злочинів, які інкримінуються їхнім клієнтам. У результаті відбувається постійний тиск на правозахисників — як моральний, так і фізичний.

Чималий внесок до негативного іміджу адвокатів, які здійснюють захист осіб, обвинувачених у скоєнні корупційних злочинів, роблять ЗМІ і, так звані, зацікавлені «представники громадськості», висвітлюючи інформацію в дещо спотвореному вигляді. До речі, таке висвітлення інформації нерідко ініційоване саме органами досудового розслідування і основною метою цих дій є ніщо інше, як вчинення тиску на захисників.

Тому, на моє переконання, одним із основних завдань адвокатської спільноти на 2018 рік є вироблення та реалізація дієвої стратегії захисту прав та інтересів адвокатів при здійсненні ними професійної діяльності. Тим паче, що така можливість реально існує, адже на сьогодні активно опрацьовується проект Закону України «Про адвокатуру».

 

Агент за кермом


Повертаючись до антикорупційної тематики, необхідно зазначити, що більшості юристів, які практикують у сфері кримінального права, процеси щодо розгляду корупційних злочинів будуть цікавими з огляду на формування нових тенденцій у судовій практиці. Особливу увагу буде приділено тому, як судами оцінюватимуться докази, здобуті стороною обвинувачення на стадії досудового розслідування при застосуванні нових способів та методів. Прикладом таких дій може слугувати залучення агента під прикриттям.

Так, НАБУ та САП стали своєрідними новаторами в зазначеній вище сфері, адже органами досудового розслідування старої формації (мається на увазі міліція, СБУ, слідчі підрозділи прокуратури) використовувалися агенти хіба що при здійсненні конт­рольних закупок при розслідуванні злочинів у сфері обігу наркотичних засобів (не братимемо до уваги агентурну сітку, яка існувала за часів Радянського Союзу і яка була створена КДБ).

Саме активна діяльність агентів НАБУ стала основним джерелом доказової бази в багатьох резонансних кримінальних провадженнях, де фігурантами виступають державні службовці найвищих рангів.

Яким чином сторона захисту намагатиметься «розбивати» доказову базу сторони обвинувачення; чи будуть визнаватися судом недопустимими докази, які містять чіткі факти вчинення корупційного злочину, проте, отримані з порушенням кримінального процесуального законодавства; чи братиметься судом до уваги висновок «приватного» експерта, що наданий стороною обвинувачення, при наявності негативної рецензії на зазначений експертний висновок, наданий державною установою на замовлення сторони захисту — відповіді на ці та багато інших запитань, сподіваюсь, ми отримаємо цього року.

 

Перекриття вулиць


Окрему увагу необхідно приділити і питанню укладення угод та звільнення від відповідальності в рамках кримінальних проваджень, що перебувають в органах досудового розслідування чи розглядаються судом. Відповідно до змін, внесених до Кримінального кодексу України, пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», встановлено не лише посилену відповідальність за вчинення корупційних злочинів, а й обмеження щодо осіб, які їх вчинили. Зокрема, такі особи не можуть бути звільнені від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, передачею особи на поруки чи у зв’язку зі зміною обстановки, їм не може бути призначене більш м’яке покарання, ніж передбачене законом. Крім того, особа, яка вчинила корупційний злочин, не може бути звільнена від покарання, навіть якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці на час розгляду справи у суді її не можна вважати суспільно небезпечною, така особа також не може бути звільнена від відбування покарання з випробуванням.

Аналогічна позиція щодо обмеження прав осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні корупційних злочинів, існує і стосовно звільнення від відповідальності на підставі угоди про визнання винуватості. Проте протягом 2016—2017 років в органах досудового розслідування вже склалася певна практика з цього приводу. Так, спочатку відбувається порушення та розслідування кримінального провадження за «корупційною статтею» з економічною складовою, зазвичай частина 5 статті 191 КК України. У такому разі органу досудового розслідування легше отримати в суді дозвіл на проведення необхідних процесуальних дій, як-то тимчасові доступи до речей та документів, обшуки чи негласні слідчі дії. За результатом здійснення бурхливої слідчої діяльності фігуранту пропонується варіант розвитку подальших подій: або направлення справи до суду з обвинувальним актом з інкримінованою «корупційною статтею», або перекваліфікація кримінального провадження за некорупційною статтею, визнання вини, відшкодування певного розміру матеріальної шкоди та подальше визначення судом міри кримінального покарання зі звільненням від його відбування на підставі статті 75 КК України.

Водночас усе ж таки є випадки затвердження угоди про визнання винуватості в корупційних кримінальних провадженнях з подальшим звільненням осіб від відбування покарання в судовій практиці. Проте такі судові рішення першої та апеляційної інстанцій не витримували юридичної критики під час касаційного перегляду у ВССУ та скасовувалися з огляду на неправильне застосування попередніми інстанціями норм кримінального процесуального законодавства. Можливо, новостворений Верховний Суд запровадить іншу судову практику з цього питання, однак, перших рішень годі очікувати раніше травня.

Таким чином, 2018 рік, зважаючи на прогнози та перспективи, гарантовано буде насиченим та цікавим для кожного правозахисника. Більше того, практика кримінального права та процесу прогнозовано зберігатиме лідируючі позиції на ринку юридичних послуг і очікувано, що особливим попитом користуватимуться послуги адвокатів, які мають значний досвід участі у кримінальних провадженнях за економічними та корупційними злочинами.