№3 Квітень 2018 року → До справи

Тема: Шлях до партнерства

Аліна ПЛЮЩ,
партнер Sayenko Kharenko

Юрист буде готовий до партнерства лише тоді, коли його мислення поступиться місцем мисленню майбутнього партнера — співвласника бізнесу

Нещодавно до партнерського складу юридичної фірми Sayenko Kharenko увійшли п’ять нових партнерів. Це юристи, які працювали в Sayenko Kharenko від 7 до 12 років. Зазвичай партнери юридичних фірм на питання «Як вам вдалося стати партнером?» відповідають, що просто наполегливо працювали та постійно рухалися вперед. Я вирішила трохи відійти від шаблонних відповідей і розповісти особисту історію «новоспеченого партнера».

 

Про кар’єрний шлях


Це моя друга спроба партнерства. Вперше я стала партнером юридичної фірми вісім років тому. Не можу назвати свою першу спробу дуже вдалою. Вважаю своєю основною помилкою припущення, що хороший юрист завжди стає хорошим партнером. На жаль, це не так. Тепер я розумію, що психологічно не була готова до ролі партнера. На той час у мене було десять років юридичного досвіду, але замало управлінського. Також забракло розуміння того, як функціонує юридична фірма. Тому я прийняла рішення спуститися на одну сходинку вниз і сім років тому приєдналася до Sayenko Kharenko в якості радника.

За ці роки я пройшла довгий шлях. Партнерство не впало на мене з неба, я не отримала його у спадок. Я свідомо йшла до цього протягом тривалого часу. Зрозуміла, що це моя фірма, і я хочу бути її частиною, її партнером. До того я працювала в декількох провідних українських юридичних фірмах, три з половиною роки — у лондонському офісі Norton Rose LLP (тепер Norton Rose Fulbright), стажувалася в ліверпульському офісі фірми Brabners. Мені подобалося працювати в усіх цих фірмах, але лише в Sayenko Kharenko зрозуміла, що я вдома. Більшості людей тут можу сказати: «Ми з тобою однієї крові — ти і я». Залишалося тільки, щоб фірма відповіла мені взаємністю і прийняла до партнерства.

Але критерії партнерства в Sayenko Kharenko досить жорсткі. У нашій фірмі партнер — це не напис на візитівці і не нова посада у LinkedIn. Партнер — це, насамперед, незалежна бізнес-одиниця, яка генерує додатковий дохід. Партнер зобов’язаний збільшувати пиріг, а не намагатися відкусити частину інших партнерів. До того ж, це має бути людина, яку ринок визнав провідним експертом у своїй практиці, ім’я якої не перший рік зустрічається в міжнародних рейтингах і користується попитом серед клієнтів.

Порівнюючи себе сьогодні і себе вісім років тому (коли вперше стала партнером), розумію, що це дві різні людини. Сьогодні в мене є своя команда, клієнти, розуміння подальшого саморозвитку та розвитку практики.

 

Про роботу з командою


Я дуже люблю наймати людей на роботу. Я була одним із організаторів і суддів протягом трьох літніх шкіл, які проводила фірма Sayenko Kharenko для студентів. Відбираючи студентів для літньої школи й подальшого стажування, завжди шукаю таких, як я. Не схожих на мене, ні, ми всі тут зовсім різні, а тих, хто так само, як і я, отримує задоволення від роботи і від права взагалі.

Нещодавно помер один з моїх улюблених викладачів — Гончаренко Владлен Гнатович. Пам’ятаю, що він проводив зі мною співбесіду, коли я вступала до Академії адвокатури України. Як золота медалістка, іспити я не складала, а проходила лише співбесіду. Під час її проведення ми з Владленом Гнатовичем розмовляли про Метерлінка, Чапека, Гумільова й Ахматову. А потім він сказав, що я зарахована до академії. Коли я поцікавилася, чому він не запитав у мене нічого щодо права (я стільки готувалася, тому хотіла показати свої знання), Владлен Гнатович відповів: він вірить, що людина, яка захоплюється Метерлінком та Гумільовим, не може не стати гарним юристом. Хочеться вірити, що він в мені не помилився.

Пізніше Владлен Гнатович викладав у нас курс юридичної психології. Він одразу попередив, що на заліку буде питати визначення поняття «інтелігент», і просив нас підготуватися. Дізнавшись, що я пишу вірші, Владлен Гнатович дав мені додатково особисте завдання — написати акровірш. Я вирішила об’єднати завдання і написала акровірш «Інтелігент». Залік отримала автоматом.

Відбираючи людей на роботу, часто пригадую Владлена Гнатовича і спілкуюся з усіма не тільки на юридичні теми. Я намагаюся зрозуміти кожну людину, її захоплення, погляди, життєву філософію. У кожному новому юристі мені хочеться бачити не лише підлеглого й колегу, а людину, з якою ми разом будемо розвивати фірму і яка з часом стане моїм партнером.

 

Про практику


Справжнім випробуванням як для партнера для мене стало створення нової практики — практики приватних клієнтів. На той час це була невідома для України ідея. Натхнення прийшло з Англії, де індустрія приватних клієнтів почала свій розвиток ще два століття тому.

Робота в цій практиці — одна з найцікавіших, але водночас і найважчих. Запити моїх клієнтів складно назвати типовими. Питання варіюються від створення трастів і формування іноземних структур до набуття у власність приватних літаків, футбольних клубів і творів мистецтва. Мої клієнти надзвичайно вибагливі, вони не мають зайвого часу на спілкування з командою юристів. Тому наше спілкування завжди має бути швидким і максимально ефективним — в якому б часовому поясі не знаходився клієнт. Інакше й бути не може.

З іншого боку, власна практика — це життя у цифрах. Перші роки роботи над нею пройшли в нескінченних revenue streams, cost opportunities та payment gaps. З часом підрахунки стали повсякденністю, а фінансові терміни вже не здаються незнайомими. Я відчула, що мислення юриста поступилося місцем мисленню майбутнього партнера — співвласника бізнесу. Адже завдання партнера — це розвиток спільної справи, пошук можливостей, створення нових послуг.