Практика: Крутий маршрут

Проблеми, які виникають при використанні угод з сертифікатом експедитора про отримання вантажу

Такий інструмент, як FCR (Forwarder’s Certificate of Receipt, сертифікат експедитора про отримання вантажу), досить поширений на Заході і найчастіше є формою підтвердження отримання партії товару під контроль експедитора. FCR належить до необоротних документів, виступає гарантією виконання експедитором своїх зобов’язань, а також входить до комплекту документів щодо реалізації акредитива. Видаючи FCR, експедитор таким чином підтверджує, що він прийняв вантаж у належному стані та кількості, а також, що вантаж буде відвантажено відповідно до інструкцій покупця, отриманих при видачі FCR.

Така схема для України не є новою, тому, здавалося б, що й проб­лем із застосуванням FCR не має виникати, оскільки в основу їх обігу покладено Правила та рекомендації з використання документів і форм FIATA, затверджених рішенням правління Асоціації міжнародних перевізників України 16 липня 2003 року.

Чому ж дедалі частіше виникають порушення за угодами FCR?

По-перше, зазначені міжнародні правила мають суто рекомендаційний характер для України, а отже, не є обов’язковими. З огляду на це недобросовісні експедитори фактично можуть вчиняти дії всупереч тим зобов’язанням, які вони взяли на себе перед держателями FCR, вважаючи, що вони не нестимуть відповідальності.

По-друге, покупці часто не враховують реалій українського законодавства. Незважаючи на те, що надання послуг транспортного експедирування і здійснення транспортно-експедиторської діяльності регулюється Цивільним кодексом України (статті 929—935), Господарським кодексом України (стаття 316), а також Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 року, чинне законодавство України не повною мірою регулює відносини, пов’язані з використанням документів FCR. Варто зазначити, що жоден нормативний акт не визначає правову природу FCR, що, безумовно, ускладнює регулювання відносин у цій сфері.

По-третє, при структуруванні угод з використанням документів FCR не завжди враховується, з якої сторони обирається експедитор. Як правило, світова практика свідчить, що експедитора обирає покупець (кредитор). Проте в Україні найчастіше відбувається по-іншому, оскільки зазвичай експедитора номінує інша сторона — продавець (позичальник).

Позиватися — справа невдячна

З огляду на вищезазначене не дивно, що виникають значні труднощі доведення в судовому порядку невиконання експедитором своїх зобов’язань за FCR. Одне з перших завдань позивача в такому судовому спорі полягає в необхідності доведення тієї обставини, що FCR належить саме до зобов’язання, яке хоча прямо й не передбачене законодавством України, проте й не суперечить йому.

Друге завдання полягає у доведенні того, що саме експедитор при порушенні умов FCR перед покупцем (кредитором) відповідальний за спричинені останньому збитки. Полегшити факт такого доведення могло б укладення окремого експедиторського договору між покупцем (кредитором) та експедитором, в якому і можна передбачити положення про відшкодування збитків. Зокрема, укладення такого договору передбачене законодавством України, а саме: Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Варто відзначити, що при укладенні експедиторського договору стягнути збитки в суді не становитиме проблем. Проте основна складність полягає у тому, що зазвичай такі договори не укладаються, оскільки іноземні покупці (кредитори) звикли працювати за Правилами та рекомендаціями з використання документів і форм FIATA. У зв’язку з цим у закордонних покупців (кредиторів) не виникає недовіри до українських партнерів і вони не вбачають за потрібне укладати додатково ще й експедиторський договір, оскільки вважають, що FCR достатньою мірою захищає їхні права.

Таким чином, для повноцінної інституалізації документів FIATA в Україні необхідно закріпити обіг FCR на законодавчому рівні, а також виробити позитивну судову практику у вирішенні подібних спорів. Тільки такі дії зможуть надати впевненість гравцям ринку, які використовують FCR у своїй діяльності, що їхні правові відносини закріплено на відповідному рівні і притягнення до відповідальності експедитора не матиме зайвих перепон у вигляді неврегульованості цього питання законодавством України.