№4 Квітень 2018 року → До справи

Тема: Технічне завдання

Максим СИСОЄНКО

СЕРГІЙ ВОВК

Legal tech — ще донедавна це словосполучення було певною екзотикою в лексиконі правників. Але вже сьогодні той, хто не застосовує високі технології, починає пасти задніх.

Юрфірми ж, які мають намір перебувати на передньому краї, входити у ТОП лідерів, стрімко починають технологізувати внутрішні процеси та свою взаємодію із зовнішніми контрагентами. Сьогоднішні лідери вже переходять на максимально можливу автоматизацію процесів. В якому стані знаходиться техносфера юридичного бізнесу зараз? До чого прагнути? Якою має бути технологічна модель юридичної фірми? Відповіді на ці та інші запитання знають наші експерти

 

Ігор ШЕВЧЕНКО, Legal Innovation Officer,
радник IT/IP практики АК «Соколовський і Партнери»

Питання використання юристами ботів стало актуальним одразу як тільки з’явився цей інструмент. Велика кількість правових процедур є послідовними і «схематичними», тому їх можна алгоритмізувати та автоматизувати. Ми давно використовуємо ботів у своїй діяльності. Наприклад, наш перший чат-бот інформує клієнтів у месенджерах про завантаження в Портал-клієнта нового документа або повідомлення у нашу систему звернень (хелпдеск). Другий підказує, як дістатися нашого офісу. Ще два інших допомагають у кримінальних провадженнях. «Обшук» надає змогу підприємцям заздалегідь підготуватися, підтримує під час неприємної слідчої дії та дозволяє швидко зорієнтуватися у ситуації. «Допит свідка» допомагає при спілкуванні зі слідчими та знижує ймовірність настання непоправних наслідків. Боти дозовано, вибираючи з великого масиву, надають клієнту інформацію, потрібну у конкретній, саме його ситуації. Отже, зникає необхідність вивчати великі інструкції, і це беззаперечна перевага цього правового digital-озброєння. Але досвідчений адвокат може захистити все ж таки ліпше. Тому алгоритми обох «кримінальних» ботів радять звертатися до людини при першій можливості.

При цьому вони справді звільняють юристам час для більш інтелектуальної і творчої роботи. Отже, зараз ми працюємо над декількома новими пот­рібними споживачам помічниками.

Багато хто наділяє сучасних юридичних ботів штучним інтелектом.

Проте цей термін наразі не має чіткого визначення і використовується юристами на власний розсуд, найчастіше лише в маркетингових цілях. Третій закон Кларка свідчить: «Будь-яка достатньо просунута технологія не відрізняється від магії». Спробуємо перефразувати його: «Достатньо складний алгоритм, який уже не доступний для розуміння більшістю людей, можна назвати штучним інтелектом». Упевнений, найближчим часом з’явиться безліч продуктів legal tech, про які говоритимуть: «Вони використовують штучний інтелект». І, справді, в їх основу буде покладено досить добре відпрацьовані алгоритми. Однак IQ цих проектів відрізнятиметься в дуже широких діапазонах.

 

CRM (автоматизація) Чи використовує ваша компанія CRM-систему? Наскільки CRM-системи відповідають потребам юристів, витратам на придбання/створення чи підтримку? Які труднощі є на сьогодні у цьому напрямі: що варто поліпшити в таких системах, як удосконалити їх роботу?

Олександра ПАВЛЕНКО, керуючий партнер Pavlenko Legal Group, адвокат

Ми прийняли рішення про впровадження системи CRM у компанії не так давно. Рішення було обумовлене тим, що в комунікаціях зі мною особисто, як з керуючим партнером компанії, а також з моєю командою, одночасно перебувала велика кількість людей, якщо не сказати величезна. Довіряти власній пам’яті, на мій погляд, це в першу чергу завантажити себе до межі. Дедлайни, зустрічі, дати, суть комунікацій, взяті зобов’язання з відпрацювання документів, опис контакту та історії спілкування з ним — це величезне серверне завдання, і потрібно усвідомлювати те, що ліпше передоручити його сучасним технологіям. Безумовно, дані формуються людьми, так само на сигнали системи реагують теж люди, проте для мене особисто це стало величезним досвідом зі звільнення голови від непотрібної інформації. Коли це буде необхідно, ми просто відкриємо систему і відновимо для себе інформацію.

 

Альона ОНИЩЕНКО, директор відділу маркетингу і розвитку бізнесу ЮФ Sayenko Kharenko

На сьогодні ми вже маємо досвід роботи з обома видами CRM — і коробочним, і кастомним продуктами, тож можу сказати, що переваги і недоліки є скрізь, а ідеального рішення немає. До того ж багато підводних каменів виявляється вже у процесі роботи, і заздалегідь передбачити все майже неможливо, особливо якщо немає досвіду. Декілька років ми працювали на кастомній системі, а торік мігрували на готову. Завдяки тому, що вже мали значний досвід, чітко розуміли, які завдання ми хочемо вирішувати за допомогою CRM, які функції для нас найважливіші, на що треба звертати увагу в першу чергу, ми підійшли до вибору нової CRM-системи глобально: проаналізували, які системи використовують колеги за кордоном; дослідили український ринок; склали свій шорт-лист і протестували чотири кращих, на нашу думку, CRM. До речі, невеличкий лайфхак: майже усі CRM мають безкоштовний тестовий період, тож ви маєте змогу порівняти різні системи в роботі і підібрати найкращу для себе. Раджу також заздалегідь упорядкувати всі необхідні вам функції у список, який ви зможете доповнювати, вивчаючи можливості різних CRM, а також зможете легко порівняти системи, роблячи вибір. Наприклад, для нас критичними були гнучкість налаштувань, можливість інтегрувати інші інструменти і зрозумілий (інтуїтивний) інтерфейс. А от щодо фінансових та часових витрат, то і готова CRM, і створена під ключ мало чим відрізняються і потребують значних коштів і багато часу. Проте результати того варті, адже CRM працює і всередині фірми: в неї інтегруються фінансові інструменти, вона дає змогу автоматизувати роботу співробітників, поліпшує процес збору та обміну інформацією між департаментами та практиками. Насправді ви настільки швидко привчитеся використовувати CRM-систему у повсякденній роботі, що дивуватиметеся, як обходилися без неї раніше.a

Ірина БЕГМА, менеджер відділу розробки ІТ-рішень KPMG в Україні

Сьогодні важко уявити роботу сучасної юридичної компанії без CRM, особливо, коли йдеться про штат, в якому працюють понад 80 співробітників. Можна з упевненістю стверджувати, що IT-ринок пропонує величезну кількість рішень, але, на жаль, це розмаїття не задовольняє потреби кожного конкретного клієнта. Саме тому, в KPMG було прий­няте рішення розробити власну CRM-систему, без зай­вого функціоналу і зі стовідсотковою адаптацією під внутрішні потреби співробітників.

Специфіка роботи сектора В2В дуже сильно орієнтована на клієнта. Ми не продаємо готовий продукт — ми пропонуємо компаніям рішення, які або спрямовані на їх існуючу проблему, або показують результат у довгостроковій перспективі. Саме тому розвиток відносин з новими клієнтами і посилення співпраці з поточними є одними з найважливіших критеріїв нашої роботи. Тому ми хотіли, щоб CRM-система стала для наших юристів інструментом постійного контакту з клієнтом. Тобто KPI для нас — це не кількісні показники, а якість роботи з базою. На початковому етапі нашу CRM-систему було створено виключно для юристів та податкових консультантів, а зараз нею вже користуються всі департаменти. Це обумовлено тим, що до юридичного проекту можуть долучитися наші консультанти з комплаєнсу або, навпаки, форензік-аудиту знадобиться допомога юристів нашого адвокатського об’єднання KPMG Law Ukraine. І всі члени команди мають повну картину роботи з клієнтом саме завдяки CRM, в якій відображаються всі процеси: хто налагоджував співпрацю з клієнтом (contact owner), що вже зроблено для клієнта (activities), які завдання потрібно виконати і кому зі співробітників (tasks). Окремо варто розглянути блоки пошуку та новин. Пошук розроблено за принципом пошукової системи, як у Google, будь-який символ або цифра шукає по базі необхідні дані, навіть якщо запит введено з помилкою. Новини дають змогу консультантам підписатися на оновлення щодо будь-якої з компаній-клієнтів та бачити, що колеги роблять для цього клієнта, які нові контакти заводять, коли призначають зустрічі. Усі ці інструменти дозволяють вибудовувати та ефективно підтримувати стосунки з бізнесом.

Після впровадження CRM-системи ми відчули не тільки збільшення проектів і кількості клієнтів, але й поліпшення якості відносин з ними. У свою чергу, партнери, які координують роботу з ключовими клієнтами, також тримають руку на пульсі і відстежують усі комунікації.

 

CRM (автоматизація) Чи використовує ваша компанія CRM-систему? Наскільки CRM-системи відповідають потребам юристів, витратам на придбання/створення чи підтримку? Які труднощі є на сьогодні у цьому напрямі: що варто поліпшити в таких системах, як удосконалити їх роботу? Ваші поради розробникам?

Микола КОВАЛЬЧУК, старший партнер АО L.I. GROUP

У наш час уже не йдеться про те, що технологізація підвищує ефективність юридичного бізнесу, йдеться про технологічні перегони, адже відбувається поступова «цифралізація» навколишнього світу. Ось чому у L.I. Group ми не просто впроваджуємо нові технології, але й прагнемо до найкращих практик технологічного прогресу. За допомогою CRM команда L.I. Group може легко формувати звіти та вести білінг. Це суттєво спрощує адміністрування бізнес-процесів, адже достатньо внести до системи необхідні відомості, щоб підрахунок відбувся автоматично. Йдеться про раціональне використання часу, якого у правників, особливо у тих, що здійснюють представництво в судах, зазвичай небагато.

Потрібно також зважати на те, що у такій великій компанії, як наша, CRM-система допомагає забезпечити персоналізований підхід до кожного клієнта. Можливість автоматизувати рутинні операції та в одному місці зібрати всю необхідну інформацію по клієнту дає змогу співробітникам компанії зосередитися безпосередньо на наданні якісних юридичних послуг.

Сергій ДЗИС, партнер ЮФ SDM Partners

Звичайно, наша фірма активно використовує CRM — не зрозуміло, адже як сучасні консультанти можуть працювати, не використовуючи CRM і не несучи при цьому втрати. Упродовж всього періоду своєї професійної діяльності ми активно випробовували різноманітні варіанти і процедури автоматизації роботи, зокрема управління часом співробітників. Для цього використовували як готові продукти вітчизняного та закордонного виробництва, так і здійснили спробу розробити програму під себе «з нуля».

Утім, жодна з цих спроб не мала того ефекту, на який ми розраховували. Витрати часу і фінансових ресурсів на вивчення та удосконалення використовуваних програм жодним чином себе не виправдовували та іноді викликали помітне роздратування необхідністю приділяти CRM більше уваги, ніж робочому процесу. З нашого досвіду можна говорити про те, що, на жаль, на ринку немає такого готового CRM-рішення, використовуючи яке юристи могли б поставити адміністрування часу в автоматичний режим: усі такі системи потребують постійної і доволі копіткої роботи з собою.

У результаті ми обрали золоту середину: придбали права на спеціалізовану систему, яка була розроблена для юристів та основною перевагою якої була простота внесення в таку CRM змін. Упродовж декількох років роботи з такою CRM-системою ми постійно відточували її під конкретно потреби та вимоги, отримавши на сьогодні продукт, який максимально відповідає специфіці саме нашої практики та керування часом наших співробітників згідно з прийнятими нами стандартами.

Звичайно, назвати використовувану нами систему ідеальною не можна — ми її постійно вдосконалюємо. Думаю, цей процес буде постійним. Але завдяки зазначеному підходу ми досягли результату, для яких CRM існують, — оптимізували адміністрування робочим процесом таким чином, щоб звести можливі втрати білінгового часу до мінімуму, водночас не відволікаючи співробітників на постійне навчання роботи з CRM-системою та не витрачаючи значні кошти на її підтримку й оптимізацію.

Використання хмарних технологій (віддалена обробка та зберігання даних) Переваги використання хмарних технологій. Чи вбачаєте у цьому певні ризики і які саме? Як їх можна було б усунути? Наскільки економним є перенесення даних на сторонні віддалені сервери? Мобільний офіс — наскільки це зручно та ефективно?

Альона ОНИЩЕНКО, директор відділу маркетингу і розвитку бізнесу ЮФ Sayenko Kharenko

Sayenko Kharenko була першою юридичною фірмою в Україні, яка перейшла на роботу у «хмарах». Насправді переваги використання хмарних технологій очевидні. По-перше, «хмари» забезпечують безперебійність роботи ІТ-системи. По-друге, вони дозволяють мати доступ до робочої інформації з будь-якої точки світу, у будь-який час та з будь-якого сучасного пристрою. По-третє, «хмари» убезпечують від зовнішніх факторів впливу — чи то землетрус із цунамі, чи то (що для українських реалій більш притаманно) вилучення серверів правоохоронними органами. Серед інших важливих переваг можна також назвати максимальну безпеку ресурсів, відсутність потреби у постійній технічній підтримці і зниження вартості та складності ІТ-системи. Коли фірма вже прийняла рішення про перехід у «хмари», треба спочатку зрозуміти, який обсяг даних і які саме з них залишаться на локальних станціях, а які мігрують у «хмари». До того ж треба пам’ятати і про Закон України «Про захист персональних даних» у тому, що стосується переміщення даних за кордон.

Нові технології розвиваються сьогодні настільки швидко і стрімко, що не використовувати всі їхні переваги — це як складати у стовпчик, маючи калькулятор під рукою, чи клеїти оголошення на стовпах, коли шукаєш ІТ-шника. Коли ми у 2014 році переходили на хмарні технології, дивилися на гнучкість у роботі, рівень захисту даних і конфіденційної інформації наших клієнтів, які пропонувалися. Наш вибір припав тоді на Microsoft Office 365, і ми ще жодного разу не пошкодували про те рішення.

Блокчейн, ICO та розумні контракти Чи працюєте ви з криптовалютами, криптоактивами? Чого очікуєте від регулювання цього напряму? Чи маєте у штаті блокчейн-юриста? Чи несуть смарт-контракти загрозу у тому, що можуть знизити попит на супровід договірної діяльності та інші юридичні послуги, чи змінять вони модель цієї діяльності?

Євгеній ПОРАДА, керуючий партнер ЮФ OSTIN

Станом на сьогодні у нас в роботі є два клієнтських проекти з ICO та один клієнтський проект у сфері майнінгу. Сфера — дуже специфічна, цікава і на цей момент перспективна. За останніми даними, сукупна вартість інвестицій в ICO-проекти всього світу за перший квартал 2018 року склала 5,8 млрд дол. США. Для порівняння: шляхом IPO в усьому світі за аналогічний період (перший квартал 2018 року) було зібрано 42,8 млрд дол. США. Звичайно, скупна вартість ICO-проектів нижча за IPO-проекти, але ігнорувати цей напрям не є розумним, враховуючи його питому вагу у світі загалом та в Україні зокрема.

Поточне регулювання ICO у більшості країн є примітивним або взагалі відсутнє, що значно нівелює роль юристів у таких проектах (якщо порівнювати з тими ж проектами IPO). Але я вірю, що це тимчасове явище — найближчим часом регулятори країн візьмуться за цю сферу (як це вже має місце у США, Сінгапурі, Австралії, Швейцарії, Білорусі, Гібралтарі та Кайманових Островах), а отже, для юристів побільшає роботи.

Зараз багато говорять, що штучний інтелект, боти, смарт-контракти тощо найближчим часом зроблять революцію в юридичній професії або навіть узагалі її знищать. Я з цим не згоден. Юридична професія досить консервативна, її сучасний вигляд (суд, адвокати, нотаріуси, консультанти) сформувався ще сотні років тому і зазнавав змін лише у деталях. Більше того, чим складнішими і багатограннішими ставали відносини між людьми у сім’ї, соціумі, країні, світі, тим більше виникало нових напрямів юридичної професії. Думаю, що розвиток
IT-сфери матиме такий самий вплив на нашу професію.

Євген ЛЕВІЦЬКИЙ, юрист ЮФ Aequo, адвокат

Розвиток блокчейн-технологій закономірно впливає на суспільні відносини (фактично формує їх новий вид), а тому вимагає впорядкування цих відносин, у тому числі шляхом створення належного правового регулювання. Актуальними у цьому контексті є питання обігу криптовалюти.

Незважаючи на те, що сьогодні Україна є однією із країн-лідерів за кількістю операцій з криптовалютою, правової бази для здійснення такої діяльності фактично немає. У листопаді 2014 року НБУ у своєму листі № В/25-306/65985 визнав віртуальну валюту грошовим сурогатом, «який не має забезпечення реальною вартістю і не може використовуватися фізичними і юридичними особами на території України як засіб платежу», а у листі № 29-208/72889 від 8 грудня 2014 року зазначив, що купівля криптовалюти має ознаки «фінансових пірамід» та може свідчити про «залученість у здійснення сумнівних операцій».

Парламентарії мають більш прогресивні погляди. Сьогодні у Верховній Раді зареєстровано декілька законопроектів, покликаних врегулювати обіг криптовалюти. Зокрема, йдеться про зареєстровані у жовтні 2017 року законопроекти № 7183 та № 7183-1, в яких пропонується визнати криптовалюту програмним кодом, що за своєю суттю є фінансовим активом; врегулювати питання створення та ліцензування криптобірж; визначити способи обороту криптовалюти тощо. Названі законопроекти піддаються критиці з боку НКЦПФР, у тому числі й щодо вживання самої назви «криптовалюта», оскільки вона не є валютою за своєю суттю, а натомість становить результат фінансового інжинірингу. Альтернативною назвою, яку пропонує регулятор, є «криптоодиниця».

У січні 2018 року в парламенті зареєстрований ще один законопроект (№ 7485), який визначає, що на ринку професійної торгівлі криптовалютою повинні функціонувати два види учасників — оператор обміну криптовалюти (здійснює торгівлю від свого імені) та оператор криптоплатформи (адмініструє електронний ресурс, на якому укладаються відповідні угоди). Законопроект також встановлює державні гарантії підтримки блокчейну, визначає правовий статус майнінгу та частково торкається питань оподаткування операцій з токенами.

Проте допоки законодавець визначається з тим, що таке криптовалюта, українські суди у своїх нечисленних рішеннях з цього питання вже наводять деякі висновки, зокрема такі: a) bitcoin не є річчю у розумінні статті 179 Цивільного кодексу України (справа № 753/599/16-ц); b) майнінг може мати ознаки фіктивного підприємництва (справи № 750/2387/15-к, № 7­96/6258/17-к; № 759/119642/17), хоча недавно він був усе ж таки офіційно включений до КВЕД за номером 63.11; c) вартість bitcoin у еквіваленті до гривні може враховуватися для обчислення розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (справа № 757/11246/18-к).

Загалом окреслена судова практика стосується кримінальних справ. Однак як тільки український парламент ухвалить закон, яким врегулює відносини обігу криптовалюти в Україні, треба очікувати на появу нової категорії спорів та формування відповідної судової практики.

 

Григорій ПАВЛЕНКО, юрист Pavlenko Legal Group

В очах пересічного українця технологія блокчейн асоціюється насамперед з найвідомішою криптовалютою — біткоіном (BTC) та численними історіями про людей, які вчасно інвестували в неї, а наразі пожинають плоди.

Разом із тим треба розуміти, що блокчейн є значно ширшим явищем, яке охоплює не тільки криптовалюти, інвестиції або трейдинг на біржах.

Якщо розглядати сферу юридичних послуг, то використання блокчейн можливе, наприклад, шляхом складання смарт-контрактів, які за допомогою зазначеної технології зможуть в автоматичному режимі, із залученням комп’ютерного коду, виконувати певні команди, закладені умовами такого контракту.

Забезпечення можливості виконання певних завдань в автоматичному режимі, зокрема, звільнить працівників від рутини, що можна буде довірити технологіям. Разом із тим, розвиток законодавчої бази держави, на жаль, не такий стрімкий порівняно з розвитком технологій. На сьогодні ми бачимо, що ані блокчейн, ані навіть криптовалюти не мають належного державного регулювання, що змушує вітчизняний бізнес розглядати такі інструменти із значною обережністю. Між тим нині у Верховній Раді України перебуває проект Закону України «Про  обіг криптовалют в Україні» № 7183 від 6 жовтня 2017 року, яким пропонується врегулювати саме питання взаємодії сучасного українського суспільства з криптовалютою.

На мою думку, не треба очікувати, що цей законопроект буде проголосований найближчим часом, однак поява подібних законодавчих ініціатив свідчить про те, що державні інститути намагаються не відставати від розвитку суспільних відносин.

Водночас юристам радив би не чекати моменту, коли держава врегулює технологію блокчейн та криптовалюти, а вже починати активно накопичувати відповідні знання.

Зазначене вище пов’язане з тим, що попит на ті чи інші юридичні послуги не завжди тісно пов’язаний з державним регулюванням, а тому суб’єктів господарювання, які все ж таки наважаться на використання технології блокчейн у своїй діяльності, ставатиме все більше, а отже, зросте і попит на обслуговування діяльності підприємств із застосуванням технології розумних контрактів та на вміння юриста кореспондувати такі контракти із сучасним правовим полем.

Відтак, разом із попитом на обслуговування розумних контрактів зросте і попит на відповідних фахівців, що стане «зірковим часом» саме для тих юристів, які не гаяли часу та змогли підготуватися до тих змін, які вносить розвиток технологій.

Online dispute resolution (ODR) — вирішення судових спорів в онлайн-режимі  Чи є це чимось новим і незвичним для українських компаній? У чому плюси та мінуси вирішення спорів онлайн? Які кейси з використанням ODR можете навести?

Ольга ШЕНК, старший юрист CMS Cameron McKenna Nabarro Olswang

Вирішення спорів онлайн (у мережі інтернет) набуло поширення у відповідь на виклики електронної торгівлі. В епоху глобалізації, коли значна частина комерції здійснюється віртуально, кордони не є перешкодою, а учасники електронної торгівлі можуть знаходитися будь-де, потреба в можливості вирішення спорів між такими учасниками також віртуально є очевидною. І все ж таки у той час, коли найбільші міжнародні торговельні майданчики вже пропонують своїм учасниками можливість розгляду та вирішення спорів між ними онлайн, в Україні така опція поки чітко не врегульована.

Як показує зарубіжна практика, переваги вирішення спорів онлайн — проста покрокова процедура, зведені до мінімуму формальності, автоматизація процесу, ефективність переговорів сторін та, якщо згоди шляхом переговорів не досягнуто, швидке прийняття рішення. При цьому зазвичай при розгляді спорів онлайн забезпечується конфіденційність, що має велике значення для бізнесу, особливо якщо йдеться, наприклад, про неналежну якість товарів. Також важливою особливістю вирішення спорів онлайн є потенційна відсутність елемента суб’єктивної оцінки спору, оскільки на онлайн-платформах сторони можуть досягти згоди щодо вирішення спору між ними за допомогою комп’ютерних програм з використанням певних, насамперед визначених, алгоритмів. Нарешті, вирішення спорів онлайн є простішим варіантом, ніж звернення до суду, оскільки, як, власне, і сама онлайн-торгівля, передбачає можливість звернутися із наявною скаргою онлайн та розв’язати проблему швидко і часто безпосередньо на торговельному майданчику. Разом із тим процедура вирішення спорів онлайн найчастіше (хоч і не тільки) застосовується у випадках, коли йдеться про прості комерційні операції без особливостей та підводних каменів.

Оскільки в Україні обсяг електронної торгівлі теж досить знач­ний, надання сторонам такої торгівлі можливості вирішення спорів між ними онлайн дуже на часі. Потрібно пам’ятати лише, що реалізація можливості розгляду спорів онлайн вимагає, крім належного законодавчого врегулювання, розробки відповідного механізму (наприклад, спеціальної платформи) та забезпечення його якісної технічної підтримки.

Олександр ЗУБРИЦЬКИЙ, юрист ЮФ Aequo

Online dispute resolution (ODR) вважається сукупністю методів альтернативного вирішення спорів у мережі інтернет за допомогою ІТ-технологій. Фактично це певна платформа в мережі інтернет, на якій зацікавлені особи можуть вирішити свої спори самостійно шляхом переговорів або за посередництвом медіаторів чи арбітрів. Якщо раніше ідею вирішення спорів онлайн було спрямовано на вирішення транскордонних спорів в основному у сфері e-commerce, то з розвитком технологій у розвинутих державах почали з’являтися майданчики для вирішення спорів онлайн залежно від методів вирішення спорів чи спеціалізації на певних видах суспільних відносин. Поширеними сферами врегулювання конфліктів онлайн стають авіаперевезення, стягнення заборгованості, страхові послуги, оренда житла. Громадяни різних держав можуть захистити свої права за допомогою методів ODR на таких відомих платформах, як Demander Justice (Франція), Civil Resolution Tribunal (Канада), Youstice (Словаччина) тощо.

У 2016 році в Європейському Союзі було представлено Платформу вирішення спорів онлайн, на якій зібрано акредитовані організації з усіх країн ЄС, що допомагають покупцям вирішити спір з приводу товару, придбаного в мережі інтернет. Особливістю Платформи є те, що сторони (покупець і продавець) у місячний строк повинні погодити орган вирішення спору, зареєстрований в одній із країн ЄС, який розгляне їхній спір. Інакше у разі недосягнення домовленості стосовно арбітра заява покупця буде відхилена.

Вирішення спорів онлайн зручне як для сторін, так і для держави, оскільки надає можливість швидко, безкоштовно (або дешево) та ефективно вирішити нескладний спір, з одного боку, та забезпечити захист прав громадян і розвантажити суди для вирішення комплексних справ — з іншого.

Незважаючи на поширене застосування ODR у сфері альтернативного вирішення спорів, деякі країни намагаються імплементувати вирішення спорів онлайн у національну судову систему. Для прикладу, у багатьох судах США функціонує система Modria, яка покликана спонукати сторони укласти мирову угоду шляхом ведення онлайн-переговорів або онлайн-медіації. У разі досягнення домовленості між сторонами суддя затверджує мирову угоду.

В Україні вирішення спорів онлайн поки не набуло значного поширення. Разом із тим завдяки змінам до процесуальних кодексів, які набули чинності 15 грудня 2017 року, введено дещо схожий з системою Modria механізм — врегулювання спору за участю судді, який проводиться в оффлайн-режимі у формі нарад.

Більше того, з початком функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якої сторони зможуть вести офіційну кореспонденцію з судом, подавати процесуальні документи та отримувати судові рішення на електронну пошту, можна буде говорити про існування в Україні квазіінституту вирішення спорів онлайн, зокрема у спрощеному позовному провадженні. Проте, незважаючи на спосіб подачі та отримання документів, спори і надалі вирішуватимуться суддями у нарадчих кімнатах.

Боти-юристи сьогодні і майбутнє застосування штучного інтелекту Наскільки актуальною сьогодні є потреба в ботах-юристах, що спрощують взаємодію з потенційним клієнтом? Чи не стануть боти так званими job killer — «вбивцями роботи» для багатьох юристів? Які тренди, пов’язані зі штучним інтелектом, його застосуванням в юридичній сфері, привернули вашу увагу? Чого очікуєте у напрямі legal tech?

Олександр СМІШКО, юрист Hillmont Partners

На дворі ХХІ сторіччя — час всесвітньої глобалізації та нестримного розвитку новітніх технологій. Людство невпинно наб­лижається до того етапу еволюції, який ми звикли бачити у фантастичних фільмах: освоєння космічного простору, створення надшвидкісних засобів пересування, розроблення штучного інтелекту…

З розвитком сучасних технологій у нашому лексиконі з’являються нові й нові терміни та поняття. До прикладу, одним із таких термінів, який уже встиг укорінитися в нашій свідомості, є боти-юристи. Однак навіть попри це, не всі до кінця правильно розуміють значення цього вислову.

Спочатку коротко про бота. «Робот, або бот, — спеціальна програма, що виконує автоматично і/або за заданим розкладом будь-які дії через інтерфейси, що призначені для людей» (Вікіпедія).

Бот (комп’ютерна програма) — це певний алгоритм, створений кваліфікованою людиною, програмером, для його розуміння комп’ютером. Метою створення такого алгоритму є відтворення (в нашому випадку — на моніторі) певної інформації у переробленому вигляді.

Для ліпшого розуміння можна навести доволі простий прик­лад. Найпростішим ботом, який існує вже давно та використовується в юриспруденції, можна вважати звичайний комп’ютерний розрахунок штрафних санкцій. Так, є чимало калькуляторів для вирахування трьох відсотків річних, інфляційних втрат та пені. Усі такі калькулятори (програми) діють за однаковими алгоритмами.

Натомість, говорячи про бота-юриста, багато хто уявляє собі як мінімум комп’ютерну суперпрограму, яка зможе повністю виконувати функцію юриста, як максимум — наділеного штучним інтелектом робота на кшталт того, якого звикли бачити на екранах телевізорів.

Якщо про названий максимум говорити поки що зарано, то мінімальні натяки на можливе існування «суперпрограм» уже починають з’являтися.

Так, уже сьогодні є програми — боти-помічники, — які «вміють» створювати, скажімо, позовні заяви (скарги) за певними та вкрай численними (у кожного ж позивача свої) обставинами. З часом, унаслідок численних удосконалень, такі програми зможуть користуватись чималим попитом.

Але такі програми лише допомагають зробити основу (скелет) позову, яку потрібно «обгорнути» обов’язковим юридичним «м’ясом», із додаванням своїх обставин та чималенької кількості норм законодавства. Для завершення позовної заяви всі зазначені елементи ще й повинні бути пов’язані між собою певними логічними висновками та обґрунтовані нормами права.

От і виникає питання: бот — це алгоритм (програма), який робить усе сам (чи здебільшого сам) як тільки отримає певний набір даних, чи лише помічник для обізнаного правника з певною кваліфікацією, на підставі якої створена відповідна комп’ютерна програма (бот)?

Можна стверджувати, що, безумовно, бот — помічник, який класифікує правову «Big data» і надає користувачу оброблений та скоригований результат, що прискорює прийняття правильного рішення — це і є стан та функція сьогоденного бота. Однак станом на сьогодні це може використовуватися лише у досить вузьких «математичних» аспектах права. При цьому одна річ — створювати алгоритми (програми) на базі цифр чи однозначно-смислових команд. Інша — «ботувати» звичайну (класичну) юрис­пруденцію, де навіть «компетенція» та «повноваження» мають різний сенс, а дискреція суб’єктів владних повноважень не дозволяє зробити однозначний висновок щодо протиправності/правомірності їх дій та/або бездіяльності, що є основною для висування певної вимоги із обранням відповідного способу захисту.

Тому специфіка права, де одне і те саме юридичне твердження в різних випадках (обставинах, суб’єктах, доказах тощо) матиме протилежні за результатом юридичні наслідки, що знаходитиме своє втілення у різній за змістом судовій практиці, ще довго шукатиме свого адекватного бота.

Технологічна модель сучасної юридичної фірми Якою має бути технологічна модель сучасної юридичної фірми? Якими програмними та апаратними комплексами вона має бути оснащена? Яким трендам варто слідувати у найближчі роки?

Віталій ТИМЧУК, адвокат АФ «Грамацький і Партнери»

Говорячи про сьогодення і майбутні перспективи застосування штучного інтелекту у сфері юриспруденції, найдоцільніше вживати словосполучення «віддалене майбутнє». Саме так необхідно сприймати твердження про те, чи не стануть боти так званими job killer — «убивцями роботи» для багатьох юристів.

Безперечно, потреба в ботах-юристах (системах автоматизації), що спрощують технічну роботу юриста, збільшується. Але наголошую: саме на «технічній» юридичній допомозі, оскільки потрібно розрізняти ботів як технічний інструмент (допомогу) в юриспруденції і штучний інтелект, котрий може витіснити юриста з ринку праці як розумну особистість. Останнє малоймовірно. Якщо людина з власним інтелектом виявиться непотрібною в такій високоінтелектуальній сфері, як юриспруденція, то чого взагалі чекати людству від майбутнього!?

У людства завжди залишаться інструменти впливу в боротьбі за місце під сонцем. Йдеться про впровадження додаткових податків на штучний інтелект та ботів, здійснення інших законодавчих заходів, що мають забезпечити врахування першочергового інтересу людини і громадянина перед штучним інтелектом.

Попри актуальність legal tech, вітчизняне законодавство містить глибоку прогалину в цьому питанні. Законотворчі процеси щодо регулювання впровадження та функціонування роботи ботів та штучного інтелекту у суспільстві перебувають на стадії зародження. Україна, на жаль, тільки спостерігає за міжнародною спільнотою, яка намагається законодавчо врегулювати процес майбутньої роботизації. Таким чином, Україна просто приречена орієнтуватися на стандарти, які задаватиме міжнародне  співтовариство.

Євген ГУСЄВ, радник ЮФ Asters

Ярослав СОЛОВЙОВ, ІТ-спеціаліст ЮФ Asters

Кар’єра одного з авторів цього коментаря з 1994-го по сьогодні відбувалась у великих міжнародних юридичних фірмах, які ніколи не заощаджували на «залізі» і надавали своїм юристам найсучасніші засоби телекомунікацій, пошуку законодавства, захисту від хакерського втручання та фішингу тощо. Відповідно, він був свідком стрімкого розвитку технологій, які роблять традиційну роботу юристів більш ефективною та продуктивною: від появи елементарного e-mail-зв’язку (який на початку дев’яностих сприймався як неймовірне диво) до впровадження хмарних технологій.

ЮФ Asters протягом 23-річного існування завжди намагалася не відставати від своїх західних конкурентів у галузі запровадження найсучасніших комп’ютерних технологій. Наразі фірма налічує у штаті 104 юристи-таймкіпери, а належне функціонування всієї ІТ-інфраструктури забезпечують три штатних IT-спеціалісти. Ми спробували сформулювати основні найважливіші завдання, які вирішує цей комплекс в Asters:

1. Забезпечення кібербезпеки. Наразі «адвокатська таємниця» Asters захищена багаторівневою системою захисту. Вона забезпечує захист зовнішнього периметру ІТ-мережі від несанкціонованого втручання. На другому рівні забезпечується захист кожного елемента ІТ-інфраструктури за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення. Особлива увага приділяється своєчасному встановленню оновлень, що виправляють вади безпеки програмного забезпечення та комплексному захисту від вірусів. Після сумнозвісної атаки вірусом Petya та численних спроб «фішингу» були запроваджені додаткові тренінги для підвищення обізнаності співробітників питаннями кібербезпеки.

2. Продуктивна праця в офісі. Юристи Asters повсякденно використовують одну з провідних систем Documents Management (керування документами), яка забезпечує надійне зберігання, зручний пошук та колективну роботу над документами. Також впроваджено систему з автоматизації процесу виставлення рахунків клієнтам. Особлива увага приділяється забезпеченню безперебійної роботи всіх ІТ-сервісів.

3. Можливість завжди бути online. Сьогодення вимагає від юристів завжди бути на зв’язку. Це забезпечується розміщенням поштових сервісів фірми у «хмарі» провідного провайдера цих послуг. Крім того, юристи Asters, які з будь-яких причин знаходяться поза офісом (у відрядженні, вдома на лікарняному тощо), мають можливість через інтернет підключитись до ІТ-системи фірми та працювати на персональному ноутбуці абсолютно таким же чином, як і на своєму робочому місці, дивлячись на екран офісного комп’ютера.

Ми не коментуватимемо такі інформаційно-технологічні речі, які вважаються «must» (обов’язковими) для будь-якої солідної юридичної фірми: доступ усіх юристів до таких пошукових систем, як LIGA, інших подібних платних інформаційних сервісів, онлайн-доступ до державних реєстрів тощо. Можливість юристів використовувати у своїй роботі найновіші інформаційні та комунікативні технології робить її набагато продуктивнішою і дає змогу забезпечити найкращу якість сервісу для клієнтів.