Законодавство: Доброго ринку!
Як розбудувати повноцінне ринкове конкурентоспроможне банківське середовище згідно зі стандартами ЄС
11 липня 2017 року Радою Європейського Союзу завершено ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (Угода), яка була підписана та діє ще з вересня 2014-го. Фактично, цього дня завершився десятирічний процес розробки та погодження Угоди, проведення численних переговорів з європейськими партнерами, її підписання та схвалення як Верховною Радою України, так і Європарламентом, а також національними парламентами кожної країни — учасниці ЄС.
Для українського суспільства Угода стала певним символом приналежності до європейської спільноти, європейських цінностей та способу життя.
Процес трансформації
Угода про асоціацію допомогла розпочати процес політичної та економічної трансформації в Україні і запустити низку надважливих реформ (у сфері освіти та медицини). Це пояснюється тим, що документ передбачає секторальне співробітництво між Україною та ЄС у 28 напрямах та гармонізацію українського законодавства із законодавством ЄС, що передбачатиме імплементацію понад 350 різних директив та регламентів. Зокрема, Угодою затверджено достатньо великий перелік змін у регулюванні сфери енергетики, публічних фінансів, оподаткування, транспорту, металургії, корпоративного права, а також фінансових послуг, бухгалтерського обліку та аудиту.
Для України (країни з перехідною економікою) процес гармонізації власного законодавства про фінансові послуги до стандартів ЄС є першочерговою метою, оскільки наявність успішно працюючого фінансового сектора (зокрема, банківського, фондового та валютного ринків) є необхідною умовою створення ефективної ринкової економіки.
Підписуючи Угоду з ЄС, Україна взяла на себе зобов’язання докласти необхідних зусиль для забезпечення впровадження міжнародних стандартів регулювання та нагляду у сфері фінансових послуг і боротьби з ухиленням від сплати податків на всій її території. До таких міжнародних стандартів відносяться, зокрема, «Основні Принципи ефективного банківського нагляду» Базельського комітету, «Основні принципи страхування» Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю, «Цілі та принципи регулювання обігу цінних паперів» Міжнародної організації комісій з цінних паперів, Угода ОЕСР «Про обмін інформацією з питань оподаткування», Заява країн-членів «Групи двадцяти» про прозорість інформації та обмін інформацією для цілей оподаткування» та «Сорок рекомендацій» і «Дев’ять спеціальних рекомендацій стосовно боротьби із фінансуванням тероризму» Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF).
Імплементація перелічених вище принципів та рекомендацій надасть Україні можливість повною мірою інтегруватися у фінансовий ринок ЄС та отримати доступ до дешевого та довгострокового фінансування, а також залучити значний обсяг фінансового капіталу на вітчизняний ринок фінансових послуг. До того ж це наблизить Україну до європейських і світових стандартів у сфері фінансових послуг, принесе новий досвід, нові інструменти й підходи до управління фінансовим капіталом, встановить чіткі орієнтири, критерії та принципи для прозорої діяльності учасників ринку фінансових послуг та державних регуляторів — Національного банку України (НБУ), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).
У статті 133 Угоди прописаний алгоритм адаптації вітчизняного законодавства про фінансові послуги до норм і стандартів ЄС.
Однак на сьогодні процес успішного розвитку фінансового сектора України та його вихід на ринки ЄС гальмується через наявність низки економічних та правових чинників, зокрема повільного темпу ринкових перетворень реального сектора економіки; слабкого і недостатньо прозорого фінансового стану значної кількості фінансових установ; слабкого розвитку фондового ринку та наявності значного обсягу «сміттєвих» цінних паперів; низькою якістю та конкурентоспроможністю фінансових послуг; поширення практики використання фінансових установ як інструмента для легалізації злочинних доходів; невідповідністю принципів корпоративного управління фінансових установ міжнародним стандартам; недостатнім рівнем управління фінансовими ризиками.
Для виправлення такого стану справ на ринку фінансових послуг державними регуляторними органами — НБУ, Нацкомфінпослуг та НКЦПФР — протягом 2016—2017 років проведено колосальну роботу з реформування фінансового сектора України, а українським парламентом прийнято низку важливих законів, що покликані кардинально змінити принципи регулювання та підходи у фінансовій сфері.
У цій статті ми хочемо зупинитись на певних аспектах імплементації європейського законодавства у банківській сфері України.
Реформування банківського сектора
З 2014-го по 2016 рік банківська система України пережила одну з найглибших криз за свою історію. Фінансова нестабільність була викликана не тільки зовнішніми (анексія Криму, військові дії на Сході), а й внутрішніми факторами — девальвація гривні, різке падіння кількості депозитних, кредитних та інших банківських операцій. Ситуацію в банківському секторі також погіршувала практика використання окремими бізнесменами власних банків для кредитування та перекредитування свого бізнесу або з метою легалізації власних доходів та виведення їх з території України. У зв’язку з цим жоден український банк не був значною мірою готовий до нових економічних викликів та перегляду підходів власної діяльності. Як наслідок, протягом 2014—2016 років 87 банківських установ було віднесено НБУ до категорії неплатоспроможних та виведено з банківського ринку України.
Стало зрозуміло, що для виходу із ситуації НБУ знадобиться кардинально змінити свої підходи до нагляду за українськими банками, звертати більшу увагу на якість та структуру їх капіталу і активів, удосконалювати стандарти управління ліквідністю та впроваджувати ризик-орієнтовані підходи у власній діяльності.
Взяття зобов’язань щодо реформування банківського сектора в рамках Угоди (стаття 127) також стало значним поштовхом до імплементації в українське законодавство міжнародних стандартів банківської діяльності та удосконалення відповідної нормативно-правової бази.
Основою для такого реформування стало поступове впровадження НБУ протягом 2016—2017 років «Основних принципів ефективного банківського нагляду» Базельського комітету, що використовуються у світі як дієві стандарти пруденційного регулювання та ефективного банківського нагляду.
Варто відзначити основні результати цього впровадження. По-перше, посилення вимог до прозорості структури власності банків, а також розкриття відомостей про їх бенефіціарних власників. Здійснення банками ризикових операцій, надмірне кредитування пов’язаних з банком осіб, а також подання недостовірної інформації до НБУ, стали передумовою для впровадження дієвих механізмів нагляду зі сторони НБУ за банками України та їх власниками.
Завдяки прийняттю низки законів та підзаконних актів було посилено відповідальність пов’язаних із банком осіб, насамперед керівників банків, контролерів та інших власників істотної участі у банку, під час прийняття ними рішень, що впливають на фінансовий стан банку. Крім того, НБУ висунуто до банків нові вимоги щодо структури власності, що передбачають розкриття фактично до фізичних осіб — власників банку. При цьому структура власності банку визнається НБУ прозорою (такою, що відповідає законодавству), винятково за можливості визначити в ній усіх власників істотної участі у банку, його остаточних ключових учасників та взаємозв’язки між ними.
По-друге, впровадження обов’язкової щорічної оцінки стійкості банків. Проведення такої оцінки передбачається постановою НБУ № 141 від 22 грудня 2017 року «Про затвердження Положення про здійснення оцінки стійкості банків та банківської системи».
Відповідно до цієї постанови, НБУ матиме можливість оцінювати активні банківські операції, достатність регуляторного та основного капіталу банків до несприятливих змін у макросередовищі, що дасть змогу виявляти поточні й майбутні ризики діяльності банків та ефективно керувати ними, а також підвищить стабільність банківської системи у цілому.
По-третє, зміна підходів до проведення аудиту банків та посилення вимог до аудиторів банків. Постановою НБУ № 105 від 24 жовтня 2017 року «Про затвердження та внесення змін до деяких нормативно-правових актів НБУ з питань аудиту банків» запроваджено диференційований підхід до організації проведення річного аудиту банків. Цей підхід полягає у тому, що для «великих банків» (банки з державною часткою та банки, розмір загальних активів яких становить не менш ніж 0,5 % від розміру загальних активів банківської системи) встановлено вимогу з укладення договорів на проведення обов’язкового аудиту з аудиторською фірмою, яка має в своєму складі не менше п’ятьох штатних аудиторів із банківським сертифікатом та не менше п’ятьох штатних працівників із сертифікатом (свідоцтвом), що підтверджує кваліфікацію у сфері Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Крім того, НБУ у листопаді 2017 року установив додаткові умови до аудиторських компаній, що включаються до Реєстру аудиторських фірм та їх персоналу. Зокрема, до таких умов віднесено: наявність в аудиторської компанії технічних умов (комп’ютерного обладнання, програмного забезпечення) та власного приміщення; наявність договору страхування професійної діяльності; проходження перевірки системи контролю якості аудиторських послуг; розкриття на власному сайті публічної інформації про аудиторську фірму. Зазначені зміни були затверджені постановою НБУ № 110 від 10 листопада 2017 року «Про затвердження Змін до Положення про порядок ведення Реєстру аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків».
По-четверте, запровадження нових форм статистичної звітності банків, а також розробка статистичної звітності стосовно концентрації ризиків та внутрішньо групових операцій (імплементація норм Директиви 2002/87/ЄС).
Варто відзначити, що на сьогодні НБУ також проводить активну роботу з імплементації низки інших директив.
Валютна лібералізація
Одночасно з реформуванням системи банківського нагляду відповідно до «Основних принципів» Базельського комітету НБУ також здійснює значні кроки до лібералізації валютного регулювання та контролю.
Статтями 144 та 145 Угоди про асоціацію Україна зобов’язалась не обмежувати і дозволяти будь-які платежі та перекази у вільно конвертованій валюті за поточними рахунками платіжного балансу. Також зобов’язалася без шкоди для інших положень Угоди не вводити будь-яких нових обмежень на рух капіталу і поточні платежі між резидентами України та Сторонами ЄС і не робити існуючі умови більш обтяжливими.
На виконання цих статей Угоди НБУ розробив Нову концепцію валютного регулювання (оприлюднена у грудні 2016 року) та планомірно втілює всі передбачені нею кроки до лібералізації валютного регулювання України та імплементації Директиви Ради 88/361/ЄЕС від 24 червня 2018 року щодо заборони обмеження руху капіталу у країнах — учасницях ЄС.
Ця концепція передбачає здійснення трьох етапів:
нульовий етап — зняття валютних обмежень з експортно-імпортних операцій та прямих іноземних інвестицій;
перший етап — зняття валютних обмежень з портфельних інвестицій та потоків боргового капіталу;
другий етап — скасування всіх валютних заборон та обмежень для фінансових операцій фізичних осіб за кордон.
На сьогодні НБУ здійснив вагомі кроки з реалізації кожного із цих етапів:
— лібералізував умови повернення, дострокового погашення в іноземній валюті кредитів, позик, отриманих резидентами від нерезидентів;
— надав можливість сплачувати іноземним інвесторам дивіденди, нараховані як до 2013-го, так і впродовж 2013—2016 років із щомісячним лімітом таких операцій не більш ніж 2 млн дол. США на одну юридичну особу;
— спростив порядок як ввезення, так і вивезення резидентами України іноземної валюти на/з території України;
— скасував обмеження на максимальну суму переказів іноземної валюти для операцій уповноважених банків, які вони здійснюють на підставі індивідуальних ліцензій НБУ.
Значним кроком до лібералізації валютного законодавства нарівні із зняттям валютних заборон та обмежень може також стати ухвалення проекту Закону України «Про валюту», що 19 березня ц.р. був зареєстрований у Верховній Раді України. Проектом закону пропонується новий режим валютного регулювання, згідно з яким буде введено принцип «дозволено все, що не заборонено законом».
Створення банківської системи України, що зможе забезпечити сталий економічний розвиток України, неможливе без перейняття закордонного досвіду діяльності банків, урахування аспектів їхньої успішної практичної діяльності та застосування міжнародних стандартів у банківській сфері.
Успішна імплементація законодавства ЄС щодо регулювання банківської та валютної сфер згідно з Угодою про асоціацію надасть можливість Україні застосовувати перевірені часом успішні методи керівництва банківським сектором за рахунок ефективного перерозподілу фінансових ресурсів в економіці та розбудувати повноцінне ринкове конкурентоспроможне банківське середовище згідно зі стандартами ЄС.
