Опитування: Адвокатські сумніви

За словами юристів, основним позитивним нововведенням, що пропонує новий законопроект про адвокатуру, є обов’язковість відповіді на адвокатський запит.
Решта положень такого одностайного схвалення не викликає

5 червня ц.р. Верховна Рада України прийняла за основу проект Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 28 квітня 2012 року № 10424. Зважаючи на оперативність, з якою законопроект проходить усі стадії на шляху до перетворення на чинний закон, «УЮ» попросив українських юристів дати оцінку цьому нормативному акту.

Оціночні поняття

Віктор СКОПІНЦЕВ, адвокат МЮФ Schoenherr

Законопроектом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 28 квітня 2012 року, ініціатором якого виступив Янукович В.Ф., пропонується внести певну чіткість у питання правового регулювання адвокатських запитів. Беззаперечною перевагою законопроекту є те, що ним передбачається обов’язковість відповіді на адвокатський запит. Чітко встановлюються часові межі, протягом яких адвокатові має бути надана відповідь на надісланий запит. Ненадання відповіді у встановлений законопроектом строк матиме наслідком притягнення до адміністративної відповідальності (пропонується внести відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення: посадові особи, що неправомірно відмовлятимуть у наданні інформації, надаватимуть несвоєчасно або неповну інформацію, а також інформацію, що не відповідатиме дійсності, іменуватимуться такими, що порушили право на інформацію, і отримуватимуть за це відповідні штрафи).

Варто звернути увагу на те, що законопроект передбачає обов’язок адвоката додавати до запиту копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги. На сьогодні такої вимоги немає, тому адвокати, що надсилають запити, не надаючи відповідних документів, часто отримують відписки з проханням надати вищезазначені документи, що, безумовно, тільки сприяє затягуванню процесу надання відповіді. Цікаво, що, відповідно до даного законопроекту, ордер входить до вичерпного переліку документів, які посвідчують повноваження адвоката щодо надання правової допомоги. Згідно з роз’ясненням ВККА «Про порядок використання ордера адвоката» від 5 вересня 2008 року, в ордері обов’язково повинні бути зазначені прізвище, ім’я, по батькові клієнта або найменування юридичної особи. Таким чином, з одного боку, це положення законопроекту розв’яже проблему пришвидшення отримання відповіді на запит, а з іншого — воно дещо не узгоджується з інститутом адвокатської таємниці, адже, додаючи до запиту ордер, адвокат тим самим «розсекречуватиме» інформацію про особу свого довірителя.

Незважаючи на те, що законопроект, як уже зазначалося, встановлює обов’язковість надання відповіді на адвокатський запит та будь-які ухиляння від надання інформації мають своїм наслідком притягнення до відповідальності, все ж таки «шляхи відступу» в ньому збережено і визначено терміном «інформація з обмеженим доступом». Оскільки сам законопроект визначення інформації з обмеженим доступом не містить, звертатися доведеться до Законів України «Про інформацію» та «Про доступ до публічної інформації». Навіть поверхневий аналіз цих законів стосовно окресленого питання дає можливість зрозуміти, що статус інформації з обмеженим доступом може бути присвоєно практично будь-якій інформації, яка може знадобитися адвокату. Окрім того, варто зазначити, що законопроект містить положення про те, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультацій і роз’яснень положень законодавства. Зважаючи на різноплановість адвокатської діяльності, можна тільки уявити скільки запитів залишаться без відповіді з відпискою про віднесення інформації, що запитується, до «інформації з обмеженим доступом», консультації чи роз’яснення законодавства.

Таким чином, якщо цей законопроект усе ж таки стане законом, він може досить ефективно розв’язати проблему відповідального ставлення розпорядників інформації до адвокатських запитів. Проте ймовірні зловживання поняттями оціночного характеру, якими рясніє законопроект, можуть знизити його.

Сумнівне членство

Ольга КУКУРУЗА, старший юрист МЮФ Integrites

Основними цілями та завданнями проекту Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є удосконалення загальних засад діяльності адвокатури України з метою забезпечення єдиного високого стандарту надання правової допомоги.

Незважаючи на те, що законопроект поєднує положення, які при прийнятті закону матимуть позитивний вплив на розвиток адвокатури України, порядок врегулювання окремих напрямків адвокатської діяльності є досить спірним, а окремі питання не врегулювані взагалі.

Зокрема, до плюсів законопроекту можна віднести встановлення обов’язковості адвокатського запиту. Так, законопроектом врегульовано порядок направлення адвокатського запиту, запроваджено обов’язковість його вимог та встановлено строк надання відповіді на нього. У той же час обов’язковість вимог адвокатського запиту може нівелюватись адресатами завдяки невизначеності законопроектом поняття «інформація з обмеженим дос­тупом», яку останні мають право не надавати. Беззаперечним плюсом законопроекту є врегулювання питання дисциплінарної відповідальності адвокатів, визначаючи підстави та порядок здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів, яке здійснюється на засадах змагальності, що створює його учасникам рівні можливості. Потрібно зазначити, що розділ ІІІ законопроекту містить норми щодо визначення поняття «адвокатська таємниця», які є безперечною гарантією здійснення адвокатської діяльності, що, в свою чергу, знизить кількість зловживань з боку правоохоронних органів у частині порушення професійних прав адвокатів.

Попри вищезазначені запропоновані позитивні зміни в процес здійснення адвокатської діяльності, законопроект містить ряд спірних положень. Так, зокрема, досить спірним є врегулювання питання діяльності іноземних адвокатів, а саме: щодо відсутності по відношенню до таких адвокатів будь-яких процедур визначення їхнього кваліфікаційного рівня, як-то: проходження певної атестаційної процедури та відсутність будь-якого обмеження їхньої компетенції в окремих ситуаціях (правовідносинах) при здійсненні професійної діяльності на території України.

Цілком неоднозначними також є положення щодо структури та принципів діяльності системи адвокатського самоуправління. Законопроект передбачає запровадження конференцій адвокатів регіону як форми адвокатського самоврядування на регіональному рівні. При цьому в законопроекті не передбачено принципу, за яким здійснюватиметься квотування кількості делегатів для участі у таких конференціях. Така прогалина не унеможливлює зловживання як при визначенні квот представництва на конференціях, так і при проведенні останніх.

Також досить сумнівною є обов’язковість членства кожного адвоката в Національній асоціації адвокатів України, що, в свою чергу, суперечить, перш за все, принципу незалежності адвокатської діяльності та свободи об’єднання.

Позитивний реєстр

Олексій ГРИШКО, адвокат АФ «Грамацький і Партнери»

Позитивною рисою законопроекту можна вважати чітку поетапну процедуру отримання адвокатського свідоцтва, а також нововведення щодо порядку обов’язкового проходження стажування у досвідченого адвоката. Водночас звіт про таке стажування і його подальший розгляд радою адвокатів регіону навряд чи даватиме уявлення про якість підготовки та її підтвердження, будучи, швидше, бюрократичною формальністю. Що стосується адвокатського самоврядування, то все має демократичний вигляд, але залишаються ризики надмірного перенесення всієї влади у цій сфері на рівень ради регіону.

У частині гарантій діяльності адвоката раніше (згідно з чинним законом) існуючий обсяг прав у цілому не змінився. Нарешті законодавець закріпив порядок розгляду і строки реагування на адвокатський запит. Позитивним моментом є і введення єдиного реєстру адвокатів.

Однак проектом пропонується і ряд невиправданих обмежень, які в подальшому можуть негативно позначитися на самостійності адвоката: йдеться про повну неможливість займати позицію, протилежну волі клієнта (крім самообмови клієнта). Небезспірною є і заборона відмовлятися від надання правової допомоги, крім встановлених законом випадків (а вони-то якраз достатньо і не визначені). Насторожує, що, за законопроектом, адвокатська таємниця (документи та інформація) може і повинна бути розкрита за письмовою заявою клієнта — що може за допомогою тиску використовуватися для отримання від адвоката конфіденційної інформації. Таким чином, законопроект містить чимало корисних нововведень, але його положення ще потребують ретельного доопрацювання і практичної перевірки.