Колонка редактора: Лист у минуле

 

Я схаменулася десь між данськими полями, коли до мене привітався незнайомий велосипедист. Тут прийнято вітатися з випадковими перехожими. Думкам на польових скандинавських дорогах є де розгулятися. Сонце поволі «набирало висоту». Мені майже виповнилося 29.

Якби випала нагода написати листа собі, 20-річній, що б то сказати?

«Навіть не думай загравати з кармою, вона тебе настільки любить, що платить по рахунках одразу. На тебе чекають десятки нових приємних (і не дуже) знайомств, сотні непрочитаних цікавих (і не дуже) книг, тисячі ненаписаних вдалих (і не дуже) словосполучень.

Не записуй старі фотографії на компакт-диски, через декілька років їх просто не буде куди вставляти. Не намагайся запам’ятати норми профільного суддівського законодавства, його скоро змінять, декілька разів. І процесуальних кодексів також, утім, це ще нескоро. Купи біткоїн, ліпше два. До подій, які назавжди змінять твоє життя, залишилося трохи більше чотирьох років».

Якби мені випала нагода написати листа собі, 20-річній, що б то сказати? Я б обійшлася маленькою запискою. Сказала б таке: «Ти все робиш правильно. Але біткоїн все-таки купи».

Тож читаймо «УЮ» і будьмо на своїх місцях, бо всі інші, як кажуть, зайняті.

 

Христина ПОШЕЛЮЖНА, редактор розділу «Спочатку»