Тема: Технічна перемога

Ігор ПУГАЙКО ,
юрист ЮФ Hillmont Partners

Стрімкий розвиток технологій, окрім того, що сприяє утворенню нових професій, потреби в яких до сьогодні не було, також впливає і на зміну специфіки роботи існуючих професій

Розвиток телекомунікацій та дос­тупність для більшої частини населення комп’ютерного обладнання й інших благ цивілізації призвели до того, що сьогодні великий обсяг інформації стало можливим отримати за лічені хвилини та не піднімаючись з крісла, тоді як ще десять років тому для отримання будь-якої довідки необхідно було витратити чимало часу на очікування у величезних чергах до відповідних фахівців та збираючи необхідні документи.

 

Різниця між підходами


Що стосується саме діяльності адвоката, то тут, напевно, найбільш серйозним зрушенням за останні 10—15 років стала доступність інформації щодо ухвалених судових рішень, стадій розгляду відповідної судової справи, а також підвищення рівня доступності до правосуддя та рівня правової освіти населення загалом.

На мою думку, саме робота Єдиного державного реєстру судових рішень та порталу «Судова влада України» спричинили досить значну зміну у підходах як до розгляду справ судами, так і формування правових позицій адвокатами при захисті інтересів клієнтів.

Тут дуже показовою є різниця між підходом до формування правової позиції та її обґрунтування адвокатами зі стажем роботи 30+ років порівняно з тими, хто працюють лише 10—15 років.

Перша категорія спеціалістів звикли перш за все теоретично підходити до вирішення того чи іншого спірного питання, зазвичай надаючи окремим правовим нормам власне трактування з огляду на обставини справи, натомість більш молоді колеги вдаються передусім до допомоги Єдиного державного реєстру або інших спеціалізованих комерційних продуктів, які надають можливість переглянути судові рішення у конкретній категорії справ або щодо застосування/тлумачення судами окремих правових норм.

У деякому сенсі можна говорити про те, що робота адвоката раніше була більш творчою та менш прозорою, оскільки обмеженість доступу до сформованих судовими органами правових позицій з окремих питань породжував «плюралізм» цих правових позицій серед фахівців.

На сьогодні в адвокатів зазвичай немає необхідності формувати «з нуля» правову позицію щодо більшості поширених питань, найчастіше спір з подібним предметом уже неодноразово розглядався, у результаті чого судовими органами сформовано правову позицію щодо розгляду такої категорії справ, і перед правниками вже стоїть дещо інше завдання, яке полягає насамперед у пошуку таких позицій та правильного їх застосування з огляду на обставини відповідної справи.

Тобто наше судочинство певною мірою починає нагадувати судочинство, побудоване на принципах загальної системи права (common law), коли завдання правників у першу чергу полягає в пошуку найбільш подібної справи, що вже розглядалася раніше, та побудові аргументації за відповідними принципами.

 

Пришвидшення в процесі


Такий підхід до правозастосування культивується і законодавцем, якщо процесуальними кодексами, що діяли до 15 грудня 2017 року передбачався обов’язок судів при винесенні рішень дотримуватися правових висновків Верховного Суду України, то у чинному Кодексі адміністративного судочинства України законодавець пішов далі, передбачивши можливість віднесення справ до типових і зразкових, наслідком чого є розгляд відповідних категорій справ у спрощеному порядку, так би мовити, за шаблоном.

Введенням таких новел законодавець досяг одразу декількох цілей: по-перше, відповідні положення процесуального закону фактично змушують правників не вигадувати велосипед, а користуватися вже сформованими позиціями; по-друге, розгляд аналогічних справ у спрощеному порядку та за шаблоном знімає зайве та невиправдане навантаження із суддів та економить час осіб, що звернулися до суду; по-третє, розгляд аналогічних справ відповідно до єдиної попередньо виробленої позиції забезпечує дотримання одного з основоположних принципів будь-якої правової системи — принципу правової визначеності.

Варто відзначити, що нарівні з новими можливостями розвиток технологій та доступ до більшого обсягу інформації спричинили також і пришвидшення всіх процесів, які стосуються як здійснення судочинства, так і вчинення процесуальних дій, підготовки окремих документів.

Однозначно позитивним моментом є те, що для підготовки окремих документів уже не потрібно витрачати години і дні на додаткові підготовчі дії, пов’язані, в тому числі, зі збиранням необхідної інформації, оскільки більшість з неї можна отримати за допомогою комп’ютера, підключеного до мережі інтернет.

У свою чергу, із негативних моментів треба відзначити, що пос­тійно зростаючий обсяг інформації потребує належної її систематизації, що стає окремим видом діяльності тих самих адвокатів і починає відбирати досить значний обсяг часу.

За таких обставин сучасний адвокат, попри те, що він гуманітарій за освітою, повинен бути також доб­ре технічно підготовлений, оскільки вміння користуватися різною елект­ронікою та спеціалізованим програмним забезпеченням стає невід’ємною складовою надання вчасної та якісної правової допомоги.

Окремим пунктом у технічній освіті кожного правника треба виділити навички користування та розуміння логіки роботи спеціалізованих веб-ресурсів, таких як Єдиний реєстр судових рішень, «Судова влада України», а також інших веб-ресурсів, які надають можливість отримати інформацію з відкритих реєстрів.

Такі базові навички роботи з наведеними електронними системами є саме тими факультативними вміннями, яких часто бракує недосвідченим спеціалістам і які в першу чергу необхідно опановувати студентам вищих навчальних закладів.

Це продиктовано також і тим, що реальний досвід юридичної роботи можливо отримати, лише здійснюючи практичну діяльність, а такої можливості зазвичай позбавлені студенти денної форми навчання, натомість підвищувати рівень своєї технічної грамотності та опановувати принципи роботи з електронними помічниками можливо вже в період навчання.

 

Користувальницькі налаштування


Окремо треба відзначити нововведення, які чекають всю юридичну спільноту після початку роботи Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Запуск цієї системи, з одного боку, покликаний ще більше спростити роботу правників та забезпечити їм можливість витрачати свій час максимально ефективно на основну роботу, тобто на юридичну частину роботи, а з іншого — для користування такими благами правники повинні будуть ще більше підвищити свій рівень технічної грамотності.

І в цьому аспекті якраз варто звернути увагу на більш досвідчених фахівців, адже багато з них практикують ще з часів, коли судові рішення друкували на друкарських машинках, а не за допомогою комп’ютерів та принтерів, відповідно всі електронні нововведення для таких спеціалістів — це в будь-якому разі необхідність вивчати щось нове.

І якщо раніше елементарні питання, як-то вміння користуватися електронною поштою, необхідність отримання електронного цифрового підпису, доцільність використання окремих електронних засобів зв’язку, вирішувалися кожним окремим спеціалістом на власний розсуд та залежно від специфіки його діяльності, кола клієнтів тощо, то з набуттям чинності новими процесуальними кодексами та з моменту запуску Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи для надання правової допомоги належним чином фактично будь-який адвокат буде зобов’язаний мати офіційну елект­ронну пошту, електронний цифровий підпис, що, в свою чергу, обумовлює необхідність наявності навичок користування як окремим обладнанням, так і спеціалізованим програмним забезпеченням.

Підсумовуючи, можна відзначити, що життя у період стрімкого розвитку цифрових технологій надає кожному спеціалісту більш широкі можливості щодо більш оперативного та якісного виконання професійних завдань, однак водночас потребує від окремого спеціаліста і більш високого рівня технічної грамотності, і професія адвоката в цьому контексті не є винятком.