Судова практика: Віщі суди

 

Конституція України забороняє створення надзвичайних та особливих судів, проте, відповідно до закону, можуть діяти вищі спеціалізовані суди. Черговий виток судової реформи свого часу нав’язав судовій системі два вищих спеціалізованих суди, а на розгляді парламенту перебувають законопроекти щодо «реінкарнації» військових судів.

Ми запропонували юристам порозмірковувати над перспективами створення інших спеціалізованих судів в Україні. Цікаво, що наші коментатори не вітають створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності (так співпало, повірте), натомість майже одностайні у тому, що якщо вже створювати, то соціальні суди; якщо вже створювати, то податкові суди. Вони підтверджують: у більшості країн світу спеціалізація суддів є нормою, а створення спеціалізованих судів — викликом часу. Утім, ліпше сфокусуватися на поглибленні спеціалізації окремих суддів у межах вже функціонуючої системи судової влади. А що про це думаєте ви?

Чи погоджуєтесь ви з твердженням, що поглиблення спеціалізації суддів є світовою тенденцією? Якого вищого спеціалізованого суду в українській судовій системі вам не вистачає?

Юрій КАЦЕР, директор, керівник відділу юридичного консультування KPMG в Україні

Так, справді, серед світових тенденцій у сфері реформування системи судочинства яскраво простежується поглиблення спеціалізації суддів. При цьому така спеціалізація має різні форми — від спеціалізації окремих суддів у межах суду (наприклад, щодо розгляду справ за участю неповнолітніх) до створення окремих ланок у межах судової системи. Так, наприклад, у Сполучених Штатах Америки функціонують такі федеральні спеціалізовані суди, як Суд з податкових спорів, Суд з питань міжнародної торгівлі та система судів з питань банкрутства. За результатами дослідження Світового банку, однією з помітних тенденцій розвитку спеціалізації судів є створення у межах загальних судів або окремих судів з питань навколишнього середовища. Але найбільш поширеними формами спеціалізації наразі є створення окремих палат у межах судів, які фокусуються на розгляді окремих видів спорів.

Спеціалізація суддів має значні переваги, оскільки йдеться про підвищення ефективності судового розгляду, зменшення навантаження на загальні суди. Також судді, які спеціалізуються на одному із аспектів права, приймають більш якісні рішення порівняно зі своїми колегами. Це призводить і до підвищення правової визначеності і до передбачуваності судових рішень завдяки уніфікації рішень щодо окремих видів спорів. Але водночас Консультативна рада європейських суддів (CCJE) виокремлює такі недоліки спеціалізації: ризик зменшення незалежності та безсторонності суддів (унаслідок участі у справах лише певного кола суб’єктів та їхніх представників); ризик того, що спеціалізовані суди створюються внаслідок намагання органів виконавчої влади або інших суб’єктів отримувати рішення на свою користь, які відрізнялися б від прийнятої загальними судами практики; потенційне обмеження доступу до правосуддя як результат створення одного спеціалізованого суду або відсутності суддів, які мають певну спеціалізацію в окремих районах у разі спеціалізації суддів у межах загальних судів.

Окрім спеціалізації суддів як світову тенденцію можна виокремити також поєднання альтернативних методів вирішення спорів із судовими та широке впровадження інформаційних технологій при здійсненні судочинства. В Австралії, наприклад, впроваджено систему multi-door courthouse, яка передбачає вибір певного виду урегулювання спорів відповідно до його специфіки. Так, є вибір між судочинством, процедурами примирення, медіацією та нейтральним оцінюванням. Усе ширшим є застосування інформаційних технологій при здійсненні судочинства, що сприяє забезпеченню принципів доступності та розумних строків здійснення правосуддя.

При оцінці доцільності запровадження певних спеціалізованих судів загалом необхідно враховувати такі фактори: чи є специфічна група відносин та спеціальне законодавче регулювання таких відносин; наскільки складними є відповідні спори; необхідність спеціалізованого суду є постійною або зумовлена певними подіями в суспільстві; чи є певний досвід такого впровадження, наприклад пілотний проект; чи є велика кількість нерозглянутих справ і чи усуне цю проблему запровадження окремого суду.

Коли йдеться про створення вищого спеціалізованого суду як суду першої інстанції, наступні фактори також мають братися до уваги. По-перше, це виключна суспільна важливість відповідної категорії спорів. По-друге, для ефективної роботи вищого спеціалізованого суду як суду першої інстанції кількість відповідних спорів має бути не дуже великою.

З точки зору першої групи факторів (специфічна група відносин та особлива складність спорів) є аргументи для створення в Україні таких спеціалізованих судів: суд з розгляду справ про банкрутство, суд з розгляду спорів у сфері економічної конкуренції. З огляду на зближення правил податку на прибуток підприємств з правилами бухгалтерського обліку та запровадження в Україні детальних та складних правил трансфертного ціноутворення спеціалізований суд з податкових спорів також міг би бути затребуваним. Особливістю згаданих спорів є важливість серйозного економічного аналізу для правильного їх вирішення. Разом із тим створення згаданих спеціалізованих судів як суду першої інстанції не видається ефективним з огляду на величезну кількість таких спорів.

У часи банківської кризи доцільним могло би бути створення вищого спеціалізованого суду з розгляду спорів, пов’язаних з виведенням неплатоспроможних банків з ринку (окрім спорів щодо виплати ФГВФО гарантованої суми вкладів). Водночас зараз українська банківська система демонструє ознаки стабілізації та навіть певного зростання. Відповідно, суспільна потреба у вирішенні таких спорів знижується. Тому на сьогодні створення такого спеціалізованого суду не є виправданим.

Окрім цього, при запровадженні спеціалізованих судів винятково як судів першої інстанції певним чином порушується принцип доступності правосуддя та можливість оскарження рішень таких судів. Можливості виправлення судових помилок у такій системі обмежені. У зв’язку з цим дуже важливим є встановлення такої процедури призначення суддів такого спеціалізованого суду, яка забезпечувала б їх високий професійний рівень та незалежність.

Вважаю, що наразі в Україні немає необхідності запровадження вищих спеціалізованих судів як судів першої інстанції, окрім Вищого антикорупційного суду. Створення останнього відповідає всім згаданим вище факторам.

У свою чергу, створення інших спеціалізованих судів як судів першої інстанції не видається доцільним та, швидше за все, ускладнить судову систему, що може негативно позначитись на її ефективності. Ліпше сфокусуватися на поглибленні спеціалізації окремих суддів у межах уже функціонуючої системи судової влади. Зокрема, більш доцільним видається функціонування окремих палат з розгляду специфічних категорій справ не лише у судах вищих інстанцій, а й при розгляді в нижчих судах. Підхід функціонування окремих палат у складі Верховного Суду доводить свою ефективність.

 

Чи є ви прихильником створення вищих спеціалізованих судів у рамках існуючої судової системи України за відсутності нижчих спеціалізованих судів?

Олег КАЧМАР, партнер АО «ЮФ «Василь Кісіль і Партнери», адвокат

Річ у тім, що існуюча система судоустрою, яка передбачає створення двох вищих спеціалізованих судів — Вищого суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду, — передбачає функціонування цих судів як судів, що розглядатимуть справи у першій та апеляційній інстанціях. Хоч у своїй назві вони й мають слово «вищий», але це зовсім не ті вищі (касаційні) суди, до яких ми донедавна звикли. Це суди, які розглядатимуть справи у першій та апеляційній інстанціях. В їх складі діятимуть апеляційні палати для розгляду справ в апеляційній інстанції, а також можуть утворюватися судові палати для розгляду окремих категорій справ у першій інстанції. Тому, як на мене, говорити, що українська модель судової системи передбачає існування вищих спеціалізованих судів за відсутності нижчих, некоректно. Вищі — вони ж і є нижчі, з тією лише відмінністю, що спеціалізуються на розгляді окремих категорій справ.

Особисто я не є прихильником створення обох зазначених судів. Вважаю, що реальної необхідності в їх створенні в Україні не було і немає. Кількість спорів у сфері інтелектуальної власності, яка на сьогодні розглядається господарськими судами, не така вже й велика (менш ніж тисяча справ у рік), а власне спори — не такі вже й складні, щоб для їх вирішення створювати окремий спеціалізований суд.

Якщо вже й створювати, то соціальні суди (кількість справ щодо призначення, перерахунку та виплат пенсій перевищує 50 тисяч справ у рік), податкові суди (кількість податкових спорів сягає 25 тисяч справ у рік) тощо.

Насправді спеціалізовані суди (які не належать до судів загальної юрисдикції і до повноважень яких належить розгляд спорів, що не входять у межі цивільного та кримінального судочинства), не так уже й поширені в країнах Європи. Спеціалізовані суди є в Німеччині (до них належать фінансові (розглядають справи з питань сплати і стягнення податків), трудові (розглядають справи з питань працевлаштування та контрактів, колективних угод, конфліктів між менеджментом компанії і найманим персоналом), соціальні (розглядають усі справи, пов’язані з охороною здоров’я, договорами страхування, пенсійним і соціальним забезпеченням) та адміністративні суди (розглядають публічні спори щодо оскарження рішень державних органів, чиновників та інших осіб, чиї повноваження являють собою виконання функцій держави), у Франції (морські, військові, адміністративні, торгові суди, суди з трудових спорів, у кримінальній галузі (у справах неповнолітніх), але, на відміну від Німеччини, у Франції рішення спеціалізованих судів оскаржуються в загальному порядку, через суди апеляційної інстанції.

Особисто я — за спеціалізацію суддів та поглиблення їхнього досвіду у вирішенні певних категорій справ, а не за спеціалізацію судів і створення для вирішення окремих категорій справ різних судів.

Спеціалізація суддів — потрібна! Це не лише тренд, це реалії нашого часу, які обумовлені, в тому числі, тими проблемами і спорами, які сьогодні виникають і передаються на вирішення до суду. Прикладом цього певною мірою є створення у Касаційному господарському суді палати з розгляду земельних спорів, якої до цього часу не було (мається на увазі, не було у Вищому господарському суді України).

Проте спеціалізація суддів, яка на сьогодні запроваджена у касаційних судах та в деяких апеляційних судах, має бути запроваджена і у місцевих судах. На жаль, у місцевих загальних судах спеціалізація суддів наразі дещо умовна, оскільки більшість суддів розглядають усі цивільні справи, справи про адміністративні правопорушення, адміністративні справи і лише окремі (окремі з них) розглядають кримінальні справи, не говорячи вже про кримінальні справи у справах неповнолітніх.

Чи є ви прихильником створення вищих спеціалізованих судів у рамках існуючої судової системи України за відсутності нижчих спеціалізованих судів?

Максим КОЛДОБА, партнер ЮК JUSTL

Указом Президента України від 29 вересня 2017 року № 299/2017 було утворено Вищий суд з питань інтелектуальної власності, а на підставі Закону України від 21 червня 2018 року № 2470-VIII — Вищий антикорупційний суд.

Увесь час, від початку старту судової реформи в Україні, правова спільнота дуже жваво обговорює доцільність створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності та Вищого антикорупційного суду. Одні схиляються до думки про неефективність діяльності цих судових інстанцій через відсутність у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» жорстких критеріїв відбору кандидатів на посаду судді цих спеціалізованих судів, через невеликий кількісний склад суду та низку інших причин.

Інші переконані, що створення таких вищих спеціалізованих судів є позитивним кроком у реформуванні та розвитку судової системи України, оскільки судові інстанції, які спеціалізуються на розгляді винятково окремої категорії справ, зможуть забезпечити їх ефективний та швидкий розгляд.

Що стосується створення вищих спеціалізованих судів за відсутності нижчих, то, перш за все, варто звернути увагу саме на назву «вищий» спеціалізований суд. Вважаємо, що вона є не зовсім доцільною та не повною мірою відображає інстанційну юрисдикцію зазначених судів. Відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вищі спеціалізовані суди здійснюють правосуддя як суди першої та апеляційної інстанцій у складі судових палат відповідної інстанції. Отже, ці суди є судами першої та апеляційної інстанцій у справах про захист прав інтелектуальної власності та захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов’язаних із ними злочинів.

Окремо необхідно звернути увагу на те, що рішення про утворення судових палат (як першої, так і апеляційної інстанції), їх склад, а також обрання секретаря судової палати приймаються зборами суддів відповідного вищого спеціалізованого суду. Отже, вищі спеціалізовані суди, по суті, переглядатимуть в апеляційній інстанції рішення, ухвалені ними ж як судом першої інстанції. Зазначене, швидше, є негативним моментом, враховуючи і без цього недосконалу судову систему України.

Територіально вищі спеціалізовані суди функціонуватимуть у місті Києві, що може значно ускладнити безперешкодний доступ до правосуддя сторін, які знаходяться в інших регіонах України. Проте існування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка на сьогодні тільки освоюється учасниками судового процесу, можливо, зможе розв’язати цю проблему, враховуючи той факт, що час початку функціонування судів однозначно не визначений.

Отже, мета створення вищих спеціалізованих судів є, безсумнівно, корисною та спрямованою на вдосконалення судової системи України, натомість, чи буде ця мета реалізована в теперішніх реаліях, покаже лише час.

Якого вищого спеціалізованого суду в українській судовій системі вам не вистачає? Чому?

Людмила ВОЛКОВА, керуючий юрист МЮФ Kinstellar

У світі вже досить давно існує тенденція до спеціалізації, формування професіоналів у вузьких галузях. Це притаманно всім сферам, як-то медицина, хімія, інженерія, історія тощо. Юриспруденція не є винятком. Суди, які розглядали особливі кримінальні правопорушення, існували ще за часів Стародавнього Риму, суди, що спеціалізуються на морському праві, в Англії були утворені у XIV сторіччі.

У більшості країн світу спеціалізація суддів є нормою, а створення спецсудів — викликом часу.

Проблема спеціалізації судів та суддів давно є предметом чисельних досліджень. Зокрема, варто відзначити досить цікаві напрацювання Dr. Heike Gramckow та Barry Walsh, які були опубліковані за сприяння Міжнародного банку реконструкції та розвитку в 2013 році, стосовно міжнародного досвіду в напрямі спеціалізації судів та питань, відповіді на які мають передувати рішенню про спеціалізацію.

Як і будь-яке державницьке рішення, спеціалізація судів має переваги та недоліки.

Так, спеціалізація судів, безумовно, здатна підвищити ефективність судової системи. Особливо це може бути актуальним, коли виникає нагальна проблема в суспільстві, а навала позовів та судових справ здатна зупинити роботу судів. Як-то сталося в 2008—2010 роках, коли почався відлив хвилі виборчих обіцянок і треба було виконувати закон щодо додаткових вип­лат так званим дітям війни. Лише для того, щоб подати позовну заяву до суду, люди похилого віку записувалися у чергу з п’ятої або шостої ранку. У той час суддя одержував у середньому по сто справ на день лише цієї категорії. Так само за рік стався «вибух» кількості справ, пов’язаних з виплатою допомоги матерям, які мають дітей до трьох років. І це тільки деякі приклади. Соціальні спори в нашій країні останнім часом — багаточисельні та складні. Постійні зміни в законодавстві не дають змоги сформуватися усталеній та однозначній судовій практиці, неврахування органами державної влади рішень судів в аналогічних спорах призводить до сніжного кому справ, які, здається, ніколи не закінчаться. І в таких умовах створення спеціалізованого «соціального» суду здатне було б не лише зменшити навантаження на суддів загальних судів (зараз адміністративних), а й надати можливість більш ефективно, у знач­но коротші строки вирішувати соціальні спори та створювати одноманітну та передбачувану судову практику.

І, відповідно, наступною перевагою спеціалізації судів убачається забезпечення єдності судової практики. Коли суддя має можливість займатися певним, обмеженим, колом правових питань, він витрачає значно менше часу та ресурсів на вирішення справи, оскільки глибоко знає специфіку правовідносин, він є професіоналом найвищого рівня у певній галузі права. Та головне, що запровадження судової спеціалізації здатне забезпечити одноманітність та послідовність застосування закону. Судова практика, а відповідно і закон, стають передбачуваними. Це, в свою чергу, позитивно відбивається на авторитеті правосуддя у цілому. Спеціалізація судів у певних галузях може усунути конфлікти в тлумаченні законодавства, особливо у галузях, що стрімко розвиваються. Наприклад, убачається, що зняття мораторію на продаж землі в наступному році може призвести до «вибуху» чисельності судових спорів у цій галузі. І саме чітка визначеність юрисдикції, одноманітність та єдність судової практики в поєднанні з глибокими знаннями теорії та практики правозастосування здатні запобігти колапсу судової системи.

Судді суду загальної юрисдикції, зрідка стикаючись зі складними питаннями, наприклад права інтелектуальної власності або правопорушень у податковій сфері, вимушені щоразу оновлювати знан­ня та постійно стежити за новими надбаннями у таких специфічних галузях. Тоді як кількість типових кримінальних проваджень та стандартних цивільних справ досить часто є надлюдською.

У таких ситуаціях спецсуди, будучи експертами у вузькій галузі права, здатні вирішити складний за правовою природою спір швидше та ефективніше, глибоко розібравшись у проблемі, та винести більш якісне рішення, яке може і не стати предметом подальшого оскарження.

Як було зазначено на початку, спеціалізація судів має і зворотний бік медалі. Недоліками спеціалізації дослідники називають, у першу чергу, іноді досить вузьке фокусування на певному правовому питанні, відмова або недостатність знань для того, щоб проаналізувати проблему в контексті, враховуючи суміжні правові інститути.

Також негативом у запровадженні спецсудів називають можливу ізоляцію суддів, які починають спілкуватися винятково у вузькому колі. Вузькість предмета може призвести до неможливості залучення в суддівське коло високофахових спеціалістів. Це, зокрема, показує конкурс до ІР-суду. Коли не вдалося спокусити до участі у перегонах велику кількість патентних повірених та адвокатів, що спеціалізуються на цій, особливій галузі права. Більше того, експерти наголошують, що при обранні суддів із вузького кола спеціалістів досить високим стає ризик впливу як на власне відбір, так і в майбутньому на суддів.

І, нарешті, один із основних ризиків, які необхідно, на думку дослідників, брати до уваги при створенні спецсудів, — це фізична доступність суду, тобто його територіальне розташування. Розміщення такого суду на великій відстані від потенційних учасників спорів накладає несправедливий додатковий тягар на сторони. Наприклад, у США Суд міжнародної торгівлі розташовано в Ною-Йорку, тоді як міжнародні порти знаходяться в Каліфорнії. І це абсолютно незручно. Натомість Податковий суд США розглядає справи у 80 містах Сполучених Штатів. Однак така, на перший погляд, доступність суду тягне за собою значні витрати бюджетних коштів на відрядження суддів, проведення засідань у запозичених, не завжди пристосованих місцях, що не може не відбиватися на ефективності роботи.

Дослідники та експерти єдині у висновку, що до того, як створювати спецсуди, держава має провести діагностику проблем, аналіз, обговорення та здійснити планування. До такого контрольного списку належить з’ясування питань, по-перше, пов’язаних з правильним вибором юрисдикції — правове поле має бути таким, в якому судді загальних судів з малою долею вірогідності досягнуть достатнього досвіду та ефективності через вузьку специфіку та складність питань. Також повинна існувати можливість технічно та сутнісно відокремити таку правову сферу від інших галузей. Коли є проб­леми у визначенні юрисдикції, це один із дзвіночків задля аналізу ситуації в напрямі можливого запровадження спеціалізації.

По-друге, бажано, щоб така спеціалізація вводилася в тій галузі, де триває розвиток законодавства. Спецсуди найефективніше розвиваються, якщо вони працюють у сфері, де постійно виникають нові категорії справ унаслідок суперечливого законодавства. Експерти називають найуспішнішими сферами судової спеціалізації оподаткування, банкрутство, патенти та товарні знаки.

По-третє, за можливості судді спеціалізованого суду повинні мати виключну підсудність, вони не мають ділитися юрисдикцією з суддями загальних судів. Інакше спеціалізація втрачає свій сенс та мету запровадження. У той же час необхідно надавати спеціалізованому суду такі повноваження, які дозволили б ухвалювати рішення, що не потребує звернення до інших судових інстанцій.

Також важливо не обрати надзвичайно вузьку галузь права, інакше судовий розгляд стане механічним процесом, унаслідок чого постраждає статус і гідність суду, а також якість претендентів на суддівські посади.

Держава повинна мати на увазі, що метою спеціалізації є виділити такі напрями, що створюють найбільший тягар для судової системи та знижують її ефективність. А також необхідно усвідомлювати, що основою судової системи завжди повинна залишатися загальна юрисдикція як фундамент судової влади.

Важливим також є визначитися із інстанційністю спеціалізованого суду. Дослідники вважають, що спеціалізація найбільш ефективна в суді першої інстанції, в суді факту. Оскільки саме суд першої інстанції має бути заглиблений у проблематику. Саме в суді першої інстанції відбувається дослідження доказів та напрацювання правової позиції у справі. Відповідно до Конс­титуції України, судоустрій будується за принципами територіальності та спеціалізації. Таким чином, ми впевнено можемо здійснювати діагностику судової системи та визначати місця, де потрібна спеціалізація суддів або судів.

Враховуючи досвід інших країн, впевнена, що варто було б розглянути доцільність створення в Україні соціального суду, який опікувався б соціальними спорами, а також перебрав на себе питання зайнятості, як-то трудові спори, спори із центрами зай­нятості, спори, пов’язані з діяльністю профспілок.

Експерти одностайні у висновку, що спеціалізація судів часто є досить ефективною, коли вона запроваджується на певний час, і судді таких судів також призначаються на обмежений час. За такої можливості судова система стане гнучкою та оперативно відповідатиме на виклики сьогодення. Мова не йде про створення особливих або надзвичайних судів. Важливим є постійний аналіз діяльності судової системи задля запровадження спеціалізацій як дієвого способу підвищення ефективності та авторитету судової влади в Україні.