Фокус: Atlas світу

Христина ПОШЕЛЮЖНА

У Києві пройшов шестиденний Atlas Weekend 2018, який зібрав понад 200 учасників з України, Європи та Америки

З усіх існуючих на світі шумів музика, безперечно, найдорожчий

(Олексій Коган,
український джазмен)

 

Dance as though no one is watching you,

sing as though no one can hear you

(автор невідомий)

 

Сонце наполегливо пробивається крізь хмари, які вже тиждень затягують небо над столицею. Нагріта волога земля парує і трохи прогинається під натиском кроків. На календарі — 3 липня 2018 року. Національний комплекс «Експоцентр України» (у народі просто — ВДНГ) поступово залюднюється. Atlas Weekend 2018 — масштабний фестиваль нашого з вами літа — стартує.

Понад двісті виконавців з різних куточків світу на чотирьох основних та шести тематичних сценах протягом шести днів та ночей змушували битися в унісон серця десятків тисяч людей. Усі вони такі різні: за віком, стилем одягу, кольором волосся чи професією; об’єднує їх тільки фірмовий фестивальний браслет та, мабуть, любов до музики. І її там було на будь-який смак.

ВДНГ як локація використовується вже втретє. І якщо олімпійці керуються девізом «Швидше, вище, сильніше», то організатори Atlas Weekend озброїлись приблизно таким: «Яскравіше, динамічніше, музичніше». Гості фестивалю забули про одвічну проблему концертів — черги на вході (утім, черги в метро та підземних переходах ніхто не скасовував), а за часом виходу виконавців на сцену можна було звіряти годинники (ну гаразд, вихід The Chemical Brothers не рахується).

Перший день фестивалю було присвячено українській музиці. Його відвідали, за підрахунками організаторів, 154 тисячі людей. Тоді з головної сцени, зокрема гурт Mozgi, наполегливо переконували якогось «бармена налити трохи текіли», весь світ (принаймні невелика його частина) кружляв навколо Monatikа, а Олег Винник продовжував «пожирати» серця «вовчиць». На інших сценах молоді та яскраві Yuko повертали етнічні мотиви в електронну музику, патріотичні Kozak System проголошували свої «Маніфести», а чарівна Марія Чайковська ділилась душевною лірикою.

«If you do all in, you got a lot to lose, my friend» — нагадував на другий фестивальний день бельгійський ді-джей та продюсер 24-річний Lost Frequencies. Він уперше побував в Україні як, власне, і його голландські колеги Don Diablo та Martin Garrix. Хлопці входять до рейтингів найкращих ді-джеїв світу, їхні треки «розривають» танцювальні майданчики будь-яких нічних клубів, створили вони справжню феєрію і на полі перед основною сценою Atlas Weekend. На інших майданчиках відомі американці з 20-річною історією SKILLET «ударили» по альтернативному року, а, як їх ще називають, голландська формула «красуні та чудовиська», Epica — по симфонічному металу.

Хедлайнером третього дня стала американка Лора Перґоліцці, більше відома як LP. Українці вже мали не одну нагоду насолодитися її потужним вокалом як, власне, і альтернативним роком від британців Nothing But Thieves. Вони виступали на Atlas Weekend 2017, ба навіть знімали у Києві відеоматеріали для двох кліпів (на пісні Amsterdam і Sorry). «Крадії» і справді вкрали серця української публіки. Крім того, цього дня трощили сцену засновники треш-металу, важковаговики із Німеччини — Kreator, яких цитують, як стверджують організатори фестивалю, на стінах кожного поважаючого себе під’їзду. Відтепер Kreator вписані в історію Atlas Weekend.

Четвертий день фестивалю співпав із знаковою подією: 60-річчя святкував ВДНГ. Привітати його прибуло британське відкриття 2015 року — неперевершений Benjamin Clementine, надпотужний німецький десант «порно-електро-металу» (вони самі так визначають) Eskimo Callboy і навіть делегація однієї з країн. Йдеться про «Європейську державу Кадебостані» (або просто Kadebostany). Міксом pop, soul і східноєвропейського фолку Kadebostany запалили сцену Atlas, від шаленої енергетики на «Castle in the Snow» снігу практично не залишилось. Проте замок залишися неушкодженим.

На календарі — 7 липня 2018 року, за розкладом п’ятий день фестивалю, а в атласівців усе ще знаходяться сили для танців і співів. А хто не буде підспівувати, якщо зі сцени лунає популярний «Вахтерами» у виконанні українського гурту «Бумбокс» (насправді автор, яка виросла на їхніх піснях, хотіла додати: унікального, улюбленого та незрівнянного гурту «Бумбокс», але треба зберігати об’єктивність). На великих екранах біля головної сцени Atlas, на яких протягом виступу скромно «пульсував» «Бумбокс», появляються зображення українського політв’язня Олега Сенцова. Зі сцени вокаліст гурту Андрій Хливнюк закликає звільнити в’язнів Кремля, присвячує їм пісню «На одинці» та просить відвідувачів розповісти усім своїм знайомим про Олега Сенцова.

Пізніше справжнє свято з музи­ки, світла та спецефектів створять гуру електронної музики The Chemical Brothers. Там буде все: величезні роботи і величезні надувні кульки, там буде Chemical Tom та Chemical Ed, там будуть тисячі людей, серця яких битимуться в одному ритмі.

Ідоли британського року та культові музиканти для кількох поколінь меломанів, Placebo стали хедлайнерами шостого дня фестивалю і останнім акордом Atlas Weekend 2018. І що не говоріть, а вони справді «are loud like love».

За чотири роки Atlas вписав себе у фестивальну карту світу, бо він трохи більше, ніж просто про музику (навіть якщо там вона скрізь).

Це про книжки (там можна впізнати у натовпі Сергія Жадана і не впізнати на сцені Любка Дереша) і кіно (про кіно під відкритим небом).

Це про майбутнє, де не ходять паперові гроші, де екопатруль мотивує присутніх до розділеного сортування сміття, де десятки громадських організацій, які змінюють країну, презентують результати своєї діяльності. Навіть Головне територіальне управління юстиції в м. Києві обрало цю локацію, аби розповісти про ініціативу «Я маю право».

Це про відсутність будь-яких кордонів (фестиваль був обладнаний спеціальними конструкціями для людей з інвалідністю).

Це про місце для цілком випадкових зустрічей зі старими знайомими та зовсім невипадкових зустрічей з новими людьми.

Atlas Weekend 2018 завершився. Хмари поступово затягують небо над столицею. Починається сезон дощів.