Професія: Віддалені юристи

Євген ПІДЛІСНИЙ

Сьогодні в українських юрфірмах прив’язка юристів до офісу стає дедалі слабшою

Тенденція переходу на віддалену роботу зачіпає дедалі більше сфер і тепер стосується представників таких професій, роботу яких раніше неможливо було уявити поза офісом — зокрема, бухгалтерів, рекрутерів, юристів. Розглядаючи віддалену роботу юристів, треба говорити про дві складові: юрист — «юридична фірма» та «юрист — клієнт».

«Для клієнтів ми вже відсотків на 80 і так «на фрілансі», якщо йдеться про зовнішню правову допомогу, — констатує Андрій Трембіч, адвокат АФ «Грамацький і Партнери», — адже ми не сидимо 100% робочого часу в офісі клієнта, ми працюємо переважно віртуально, зустрічаючись лише в міру реальної ділової необхідності». У більшості випадків для клієнта не має значення, де саме знаходиться його зовнішній юрист, вирішуючи його завдання, — в офісі чи десь під пальмою на тропічному острові. Має значення якість послуг та задоволеність клієнта.

Що ж стосується іншої складової, «юрист — фірма», то все набагато складніше, це найсуттєвіша перешкода для віртуалізації корпоративних юристів. В Україні немає жодної юридичної фірми, яка пов­ністю працювала б віртуально, проте реалізація такого формату роботи можлива індивідуальними адвокатами та юристами. Така модель наразі зовсім не підходить для великого індустріального юридичного ринку. За словами Андрія Трембіча, так продовжуватиметься доти, доки не діджиталізуються всі його сектори та сегменти, поки ми повністю не пі­демо «в цифру». На цій стадії розвит­ку технологій сама ідея юридичної фірми суперечить ідеї фрілансу. Тут командна робота, наставництво, обмін досвідом, наради, делегування і багато інших важливих для юридичних фірм інститутів існують рівно настільки, наскільки відбуваються в офісі. Важко сказати, що на сьогодні з цього данина традиції, а що — єдино можлива форма існування. З одного боку, всі ми невпинно рухаємося «в онлайн», з іншого — повний такий перехід ознаменує припинення існування юридичних фірм у поточному вигляді.

 

Віддалені дні

З розвитком технологій відпадає потреба у тому, щоб юристи всю роботу виконували саме в офісі роботодавця, у багатьох випадках вона може виконуватись не менш якісно і в іншому, більш зручному для правника місці, де є доступ до інтернету. Впровадження електронного документообігу та різноманітні CRM-системи також сприяють можливості юристу працювати віддалено. «Гнучкий графік роботи для дисциплінованого співробітника дасть змогу ефективніше використовувати свій час. Користь від цього може бути і для роботодавця, особливо якщо оплата прив’язана не до стандартної ставки за місяць, а визначається за відрядною формою оплати», — стверджує адвокат Ольга Додух.

Дар’я Агеєва, PR-менеджер ALEXANDROV & PARTNERS, розповідає, що їхня компанія не залишилася осторонь сучасних трендів, а тому з метою підвищення ефективності та покращення умов роботи впроваджено «віддалені дні». «Співробітнику надається можливість двічі на тиждень працювати в будь-якому зручному для нього місці. Така форма роботи надає кожному більше свободи для творчості, знижує контроль і підвищує рівень довіри. Пройшов уже рік цього експерименту, і можемо сказати, що тепер віддалена праця, безумовно, є невід’ємною частиною нашої корпоративної культури, а найсуворішим покаранням у компанії є позбавлення можливості працювати не в офісі. При цьому показники ефективності співробітників не знизились, а от рівень щастя, навпаки, збільшився», — ділиться досвідом Дар’я Агеєва.

 

Вигідний фріланс

Пов’язаним із віддаленою роботою є фрілансерство, єдина суттєва відмінність між ними — те, що фрілансери, на відміну від просто віддалених працівників, перебувають не у штаті компанії, а у цивільно-правових правовідносинах з тими, для кого виконують певну роботу. Робота з юристами-фрілансерами може бути вигідна для невеликого бізнесу, який, за словами адвоката Ольги Додух, часто не має потреби у великих обсягах юридичної роботи та з економічної доцільності тримати штатного юриста на повному утриманні або знаходитись на обслуговуванні в юридичній компанії. Юрист-фрілансер Антон Куц додає, що на фріланс можуть бути передані такі питання, як реєстрація прав інтелектуальної власності, справи про адміністративні правопорушення та інші, що вимагають досвіду в окремому напрямі. Також фрілансери можуть здійснювати зовнішній аудит роботи юристів компанії.

Крім того, актуальним фрілансер може бути і тоді, коли є необхідність у вирішенні юридичних питань в іншому регіоні. «Такий запит може не мати постійного характеру, а тому не потребує юриста на постійній основі. Водночас фрілансер може вирішити поставлені завдання без значних втрат для компанії та себе. Фрілансом у таких випадках користуються і чимало юридичних компаній та адвокатських об’єднань, коли для виконання окремих доручень винаймається адвокат в іншому регіоні, а саме об’єднання має розгалужені зв’язки з окремими юристами та адвокатами в регіонах», — говорить пані Додух. Зацікавленість у співпраці з українськими юристами-фрілансерами можуть проявляти й іноземні компанії, бо рівень оплати послуг таких юристів нижчий, аніж у їхніх іноземних колег чи послуг юридичних компаній, головне — вибудувати довіру. В інтернеті вже є чимало платформ, які пропонують віддалені юридичні послуги. На них можуть укладатись угоди щодо тривалої та регулярної співпраці. Антон Куц зазначає: «Найчастіше такі платформи надають послуги з сімейного, цивільного права, спадкування та з питань, пов’язаних з ДТП. Крім того, є сервіси, які дозволяють активно взаємодіяти як правникам між собою, так і з клієнтами».

Американська адвокатеса Джоді Еттенберг, що розповідає про свій п’ятирічний досвід юриста-кочівника та дає поради щодо такого способу життя у своєму блозі, стверджує, що ділить свою роботу на дві частини: обслуговує малий бізнес та фрілансерів, допомагаючи складати та аналізувати документи, реєструвати товарні знаки та надавати консультації, а також допомагає юридичним компаніям в їхніх поточних справах, зокрема проводить для них дослідження та готує процесуальні документи. Працює ж найчастіше з коворкінгів у різних куточках світу. Вона зазначає, що юридична індустрія із запізненням адаптується до змін форматів роботи, тому жартома говорить, що юридичний бізнес сприйматиме дистанційну роботу як норму лише тоді, коли представники інших професій зможуть працювати з Місяця.

Разом із тим юристів-фрілансерів до роботи в Україні залучають поки що нечасто. Партнер АО «Шкребець і Партнери» Юрій Артюх говорить, що його компанія використовує працю фрілансерів зазвичай у тих випадках, коли команду, яка займається певним питанням, необхідно підсилити додатковими фахівцями і додає: «Якщо ж питання не є комплексним і стосується якоїсь специфічної галузі права, то нам простіше порекомендувати клієнту наших партнерів, у професійній підготовці яких ми впевнені, аніж залучати фрілансерів». Водночас Віталій Бурдак, партнер Pavlenko Legal Group, відзначає, що фрілансерами надаються переважно елементарні юридичні послуги, що не передбачають роботи зі складними інтегрованими кейсами: «Наприклад, правник може працювати із звичайним шлюбним контрактом, не обтяженим спірними взаємовідносинами між подружжям. Також не потребують особливих знань та навичок прямолінійні позови, скажімо, за порушення Правил дорожнього руху». Щодо супроводження великих і складних проектів, то ставлення до залучення до них фрілансерів у пана Бурдака скептичне, оскільки вимагається особлива увага правника, здатність вести численні переговори з клієнтами та контрагентами. Крім того, необхідними є оперативність і мобільність у прийнятті рішень, а початкова стратегія може суттєво змінюватися під впливом зовнішніх факторів.

Андрій Трембіч нагадує, що в Україні діє Положення про умови праці надомників, затверджене пос­тановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99, і пропонує називати фрілансерів «надомниками». «Секретаріат ВЦРПС приписує в цьому Положенні фріланс «особам з пониженою працездатністю, яким у встановленому порядку рекомендована праця в надомних умовах». У нас робота фрілансерів в епоху блокчейну регулюється актом Держпраці СРСР і ВЦРПС», — констатує пан Трембіч. Він вважає, що на фріланс можна віддавати справи, що у найменшій мірі потребують персональних контактів юристів як між собою, так і з клієнтами, зокрема надання консультацій, меморандумів і вис­новків з деперсоніфікованих юридичних питань, розробка правових моделей і схем, договірних, податкових і корпоративних конструкцій, проведення документальних експертиз, онлайн-переговорів. «У цілому варто зауважити, що фріланс не є (і не стане) якимось особливим сегментом юридичного ринку; це не предмет, а метод роботи — один із багатьох. У найближчому майбутньому він не закриє собою не те, що весь ринок, але навіть не займе якусь суттєву його частку. У деяких випадках це форма побудови індивідуальної кар’єри (яка сама по собі нічого не говорить про юриста або якість його послуг), а не форма організації юридичного бізнесу. Таким чином, це не феномен ринкової інфраструктури і навіть не форма здійснення адвокатської діяльності — це форма організації особистої праці», — робить висновок Андрій Трембіч.

 

Недоліки фрілансу

Окрім очевидних переваг для юриста-фрілансера, таких як вільний графік роботи, можливість самостійно вибудовувати свій розпорядок дня, відсутність прив’язки до конкретного місця роботи та самостійності при виборі замовлень, є й недоліки. До них, на думку Віктора Маковія, голови ЮФ Hillmont Partners, належить неможливість планувати свої доходи і те, що більшість роботи, яка розподіляється між працівниками юридичної компанії, повністю лягає на плечі однієї людини. «Зворотний бік вільного графіка — ненормований робочий день, хоча юристів, які пройшли школу великих юридичних фірм, таким не злякаєш», — говорить пан Маковій. Водночас Юрій Артюх додає такі ризики, як виток конфіденційної інформації, якість і швидкість виконаної роботи, взаємодії з клієнтом. Антон Куц серед недоліків називає відсутність регулярної роботи, великих клієнтів та неможливість зростання до керівних посад. Ольга Додух додає, що такий формат не може бути прийнятним для кожного. Дискусійним може бути питання і щодо кваліфікації та відповідальності таких юристів.

Для фрілансера дуже важливим є тайм-менеджмент, зокрема здатність тверезо розрахувати необхідну кількість часу на виконання конкретного завдання таким чином, щоб не страждала якість.

Андрій Трембіч активно впроваджує окремі інструменти роботи на фрілансі, але має й певні перестороги: «Я онлайн 24/7/365, працюю з будь-якого місця і часового поясу, маю доступ до документів та баз на хмарному сервері, але це аж ніяк не означає, що я радий цьому або що це звільняє мене від відвідування офісу. З цієї точки зору фріланс — це твоє ярмо в руках клієнта, інструмент твоєї гіперувімкненості, твій постійний зв’язок з клієнтом у хворобі та здоров’ї, сні і неспанні, роботі й відпустці, бідності й багатстві».

Фрілансери також несуть ризики, зокрема, невчасного або непов­ного розрахунку клієнта. «Юристу-фрілансеру не варто забувати і про легалізацію своєї діяльності. З причини активної громадянської позиції чи піклування про ситу старість переважна більшість юристів заре­єстровані як суб’єкти підприємницької діяльності. У разі підтвердження систематичності такої діяльності в подальшому можна буде розраховувати цей період роботи в юридичний стаж, який може знадобитися для того, щоб стати суддею або адвокатом», — підсумовує Віктор Маковій.

Андрій ТРЕМБІЧ, адвокат АФ «Грамацький і Партнери»

Перетворення частини правників на «цифрових кочівників» уже відбувається з деякими правниками. Тут питання не в якості, а в кількості. Усіх юристів це точно не торк­неться, так що говорити про трансформацію професії як такої в найближчому майбутньому не доводиться. Айтішники, маркетологи, дизайнери теж, до речі, різні бувають — не можна сказати, що це повністю мобільні професії, які існують цілковито онлайн. Дизайнер і програміст, які працюють віддалено з острова Балі, — це поганий стереотип, який аж ніяк не настільки масовий, аби стати рутиною. Це, швидше, проекція наших бажань і мрій, аніж характеристика ринку. Юристи все ще досить жорстко прив’язані до юрисдикції, у нас навіть є особливі ритуали доступу до практики, тому юрист ніколи не надаватиме свої послуги online & worldwide, а працювати з українськими клієнтами (і навіть з їхніми іноземними партнерами) з Балі досить непросто, як би це не здавалося заманливим на перший погляд. Фріланс в юридичній практиці можливий, і мені відомі поодинокі випадки його часткового застосування системними юридичними компаніями. Але це був вимушений фріланс (за сімейними обставинами або станом здоров’я), і його предметом була робота, яку можна виконувати віддалено: правові і судові дослідження, відсторонені консультації, меморандуми із загальних питань.

Антон КУЦ, адвокат-фрілансер

Ера великих юридичних компаній переживає кризу. Не завжди є можливість підтримувати велику управлінську надбудову. На сцену виходять середні та маленькі об’єднання юристів, а також окремі професіонали у вузьких галузях. Юридичні компанії зрозуміли, що ліпше мати контакт з професіоналами у конкретних галузях для закриття певних кейсів, ніж роздувати власний штат. Наприклад, роботу з реєстрації громадських об’єднань ліпше віддати юристу, котрий колись працював у реєстраційній службі. Компанії, що супроводжують IT-проекти, переймають практики іншої організації роботи, в тому числі віддаленої роботи персоналу, яка не потребує спілкування з клієнтами. Так само запроваджується чотириденний робочий режим в офісі. Деякі юристи поєднують юридичні послуги з іншими професіями. Наприклад, юрист, який починає писати комп’ютерний код. Для таких людей важлива свобода та незалежність від роботодавця. Тому вони можуть закривати окремі питання для різних юридичних компаній, закріплюючи це усною чи письмовою домовленістю.

Віталій БУРДАК, партнер Pavlenko Legal Group

Вважаю, термін «цифровий кочівник» не може застосовуватись до юридичної професії. У нашій компанії головною цінністю є довіра клієнтів. Ми починаємо формувати довіру з вивчення потреб клієнта, встановлення особистого контакту з ним. Далі приділяємо увагу підтриманню сильної комунікативної складової. У дуже рідкісних випадках можна отримати таку довіру за рахунок виконання рутинної віддаленої роботи. А зазвичай це взагалі не є можливим.

Я впевнений, що на юридичну професію в найближчому майбутньому не чекає тотальний фріланс. Уже сьогодні є багато спроб створити альтернативу живому спілкуванню та автоматизувати діяльність співробітників за допомогою ботів. Але основна проблема полягає в тому, що всі ці віддалені сервіси позбавлені інтелектуальної складової та глибокої юридичної експертизи. Отже, не врахувавши лише один нюанс, що не вписується в алгоритм бота, можна обрати хибний правовий шлях, побудувати неефективну стратегію та підготувати неправильний документ.

Юрій АРТЮХ, партнер АО «Шкребець і Партнери»

Можливість юристів працювати віддалено, на мою думку, це та мета, до якої повинні прагнути юридичні компанії. По-перше, це надає юристам більшої мобільності, а юридичним компаніям варіативності у вирішенні завдань, які ставить клієнт. Бувають непоодинокі випадки, коли певне юридичне питання потрібно вирішити поза межами робочого часу, в дорозі, на відпочинку, за місцезнаходженням клієнта. Якщо юрист має технічну, а головне — інтелектуальну, можливість таке питання вирішити в будь-який час та в будь-якому місці з невеликими часовими втратами на підготовку, тоді юридична компанія розуміє, що з його допомогою може надати більш ефективну правову допомогу. Звісно, така ситуація, не може існувати у відношенні до будь-яких випадків та юристів.

Потрібно мати на увазі, що адекватний аналіз ситуації та наступну правову допомогу може надати юрист, який уже має певний досвід роботи. Крім того, трап­ляються випадки, коли віддалену правову допомогу не можна надати апріорі, наприклад у кримінальних справах або коли клієнт наполягає на особистій зустрічі через певну конфіденційність інформації, яку не можна передавати засобами зв’язку тощо. В інших випадках віддалена робота юриста — це абсолютно нормальна складова професії.