№9 Вересень 2018 року → У вільний час

Pоst Scriptum: Життя у цікаві часи

Олександр САЛКО,
старший юрист, голова практики вирішення спорів ЮФ Hillmont Partners

Подекуди здається, що з часів набуття Україною незалежності східний вислів «щоб ти жив у часи змін», який нібито походить від однойменного китайського прокляття, настільки укорінився у нашу буденність, що ми дедалі більше починаємо втрачати пильність. Як наслідок, за тією кількістю реформ, які на сьогодні продукуються фактично всіма без винятку державними інституціями (як правило, за ініціювання та сприяння третіх сторін), усе менш ясніше проглядається системний реформаторський підхід. Іншими словами, складається враження, що ці пророчі «зміни», які вочевидь повинні були б стати логічними наслідками реформ, за майже три десятиріччя проведення останніх анітрохи не настали. Ба більше, мають місце випадки, коли зміни було проведено таким чином, що подальші більш значні зусилля реформаторів спрямовувалися на виправлення їхніх наслідків. Такі висновки формуються лише за так званими зовнішніми ознаками, тоді як справжня «внутрішня реформаторська кухня», мабуть, відома лише достатньо обмеженому колу.

На перший погляд може видатися, що все це очевидно та зрозуміло. А от до чого тут діти?

Діти — наше майбутнє! Майбутнє у найширшому значенні цього слова. Майбутнє матері, батька, родини, народу, нації, громадянського суспільства, держави, навіть міждержавних відносин тощо.

Для сучасної України діти — це і є той самий системоутворюючий чинник, який щонайменше на даному етапі розвитку нашої держави повинен визначати загальну спрямованість усіх без винятку реформаторських рухів, і ось чому.

Перш за все, діти приходять у цей світ чистими та відкритими до всмоктування та освоєння нових знань, умінь, навичок тощо. І наше з вами спільне чи не найнагальніше завдання полягає у тому, щоб надати нашим дітям правильних знань, передати їм правильні уміння, сформувати в них правильні навички.

У когось виникне цілком логічне запитання: «А що автор вкладає у термін «правильне»? Відповідь простіша за просте: все те, що ми з вами втрачаємо, коли жбурляємо сміття поза сміттєві урни, коли вигулюємо собаку на дитячому майданчику, коли переходимо дорогу на червоне світло, коли зневажливо ставимося до природи, чужого (та й до свого) майна, коли палимо цигарки у заборонених місцях, коли зловживаємо алкоголем, коли голосуємо на виборах за «гречку», коли даємо або беремо хабарі, коли…

З іншого боку, ми з вами вже настільки досвідчені майстри втрати правильного, що самих себе перелаштувати на правильний лад можемо лише тоді, коли нам це вигідно. Зовсім інша річ, коли нас з вами перелаштовуватимуть на правильний лад наші діти, які всотуватимуть правильні знання, уміння, навички тощо у правильних загальнодоступних закладах освіти. До прикладу: набагато ефектніше діятиме зауваження від власної дитини щодо викинутого поза сміттєвою урною сміття, ніж таке ж зауваження від випадкового перехожого, правда ж?

На початку 90-х років минулого століття нам випав унікальний шанс створити (відновити) власну державу, оминувши значні труднощі. З плином десятиріч реформаторської діяльності можна констатувати, що свій шанс ми використали не найкращим чином, яскравим свідченням чому є сьогоднішня безіменна війна, яка своїм корінням сягає якраз таки ґрунту реформаторської байдужості до прий­дешніх поколінь.

Не змогли ми своєчасно сформувати (відновити) на теренах нашої держави вільну націю-народ (громадянське суспільство) шляхом «правильного» підходу до виховання наших дітей через самовиховання, ось і мусимо тепер проходити шлях становлення через жорстоку гіб­ридну війну. Війну, де нашою суттєвою зброєю, все ж таки, мусить стати також і перегляд пріоритетності реформ на користь прийдешнього покоління — наших з вами дітей.

Усвідомлено чи емпірично ми уже підходимо до цього шляху, про що свідчить запровадження у системі шкільної освіти нових сучасних програм. Також суттєвого перегляду потребує підхід до матеріально-технічного забезпечення дитячих садків та шкіл, де, серед іншого, вихователь та вчитель повинні стати одними з найбільш оплачуваних категорій службовців.

Усе в наших руках-головах. І ми покликані самою долею бути успішною Україною, адже нас у цьому наразі підтримує увесь цивілізований світ. Не упустімо черговий шанс, і наше життя у часи змін стане життям у цікаві часи!