Колонка редактора: Декілька запитань
Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими, чи просто… нас не вбиває? Що робить нас сильнішими? Труднощі чи думки про людей, які живуть у наших серцях? А що, якщо ці люди — на іншому куточку світу і все, що залишилось, це декілька спільних світлин? Чи можуть спогади бути теплими?
Чому дорога до вершини ніколи не буває легкою? А хіба можна відпочити, піднімаючись угору стежкою з перешкодами? Історії про людей, які тієї вершини так і не досягли, додають наснаги чи, навпаки, демотивують? Чи справді можна вчитися на чужих помилках? А як щодо власних помилок — на них можна вчитися і вдруге по розпеченому вугіллі ступати вже обережніше? Хіба в такому разі болітиме менше? Глибокі зморшки на обличчі — це ознака мудрості чи пережитих негараздів? А може, якраз пережиті негаразди роблять нас мудрішими? Та хіба мудрі люди перестають робити дурниці?
Чи справді хтось зверху наглядає за хорошими людьми? І що робити, якщо хтось зверху не відповідає? Чи можна мовчанням сказати значно більше, ніж словами? Нас визначає те, що ми говоримо, чи те, що ми робимо? А може, варто просто почати відповідати за свої слова?
Тож читаймо «УЮ» і не задаваймо питань, на які і так знаємо відповідь.
Христина Пошелюжна,
редактор розділу
«Спочатку»
