Колонка редактора: Останній аргумент

Пізня осінь, як вокзал, — проміжний етап між минулим та майбутнім. Пізня осінь, як зелена трава під першим снігом чи як останнє яблуко на голому дереві, — останній аргумент. Літо вже давно зібрало свої пожитки, дбайливо склало у валізу яскраві барви з листя, квітів, ба навіть неба. Залишило хіба трохи кольорів на хризантемах. Але не обманюйтесь — вони вже пахнуть осінню. Зібрало літо і врожай, його, щоправда, залишило у коморах та підвалах. Літо окинуло оцінюючим поглядом своє помешкання і вирушило на станцію, де вже є перші передвісники зими.

У повітрі відчувається запах мандарин, а на горизонті вчувається характерний звук дзвіночків. Це наближається зима. Разом із святковим настроєм, купою подарунків, дитячою безпосередністю та рідними серцю посмішками. Але тільки-но магія себе вичерпає, зима дістане зі своїх клунків декілька десятків відтінків сірого і лютий холод, ожеледицю і затори, постійно розряджений акумулятор мобільного та запітнілі окуляри, крізь які нічого не видно.

Тож читаймо «УЮ» і пам’ятаймо: від холоду рятують гарячий чай і теплі обійми.

Христина ПОШЕЛЮЖНА, редактор розділу «Спочатку»