Судова практика: Мир вашому спору

Позасудове вирішення спорів в Україні поки що не набуло законодавчого регулювання, проте це чи не єдиний спосіб дійти компромісу між конфліктуючими сторонами

Володимир СЕМЧУК,
керівний партнер мережі судової практики VSLitigation

З особистого досвіду пригадую непоодинокі випадки, коли конфліктуючі сторони, що пройшли крізь жорна судової системи та консультантів, запитували себе, а в чому полягав конфлікт, а чи варто було штучно збільшувати складність спірної ситуації, а чи досягли вони бажаного результату, зберегли наявні до конфлікту ділові або особисті стосунки. Пошук відповідей на ці та багато інших запитань призводить до позитивного висновку про необхідність та доцільність використання альтернативних шляхів вирішення спорів.

Доцільність альтернативних шляхів врегулювання конфліктів у різних країнах світу підтвердилася давно, а всі переваги та недоліки були з’ясовані протягом тривалого періоду застосування. Для сторін, які добровільно, з бажанням збереження конфіденційності та взаємоповаги і подальших ділових, особистих стосунків, можливість застосування альтернативного шляху врегулювання конфлікту є досить важливою за умови, звісно, кваліфікованої нейтральної та незацікавленої в даному конфлікті сторони, завданням якої є допомога сторонам спору дійти згоди. Вирішення конфлікту за участю такої незалежної сторони, з відповідним контролем такою стороною процесу прийняття рішення, і передбачає така технологія альтернативного врегулювання правових спорів, як медіація.

Враховуючи досить складне ставлення учасників конфлікту до судових процедур у нашій країні, можна припустити, що медіація, або складові даної технології альтернативного вирішення спорів, у подальшому використовуватимуться значно частіше, а прийняття профільного закону прискорить процес збільшення кількості вирішення конфліктних ситуацій у позасудовій площині.

Поки що наша медіація це у переважній більшості випадків, швидше, намагання окремого правового радника або консультанта-посередника шляхом переговорного процесу переконати сторони конфлікту в необхідності та привабливості вирішення спору позасудовим шляхом із застосуванням професійних знань для тлумачення правових норм у рамках правової ситуації з відповідними висновками та припущеннями щодо правомірності позиції кожної із сторін спору. Тобто, змішуються всі види посередництва при альтернативному врегулюванні спору. Але формування медіації в нашій країні у класичному варіанті потребує часу та зусиль, перш за все, у питанні зміни свідомості або ставлення конфліктуючих сторін щодо переваг альтернативних шляхів врегулювання спорів. Сподіваюся, загальними зусиллями зацікавлених сторін ми пройдемо цей шлях у коротший термін, ніж країни, що проходили його лише на власним досвідом.

У яких сферах права при вирішенні конфліктів медіація використовується найчастіше? Практичний аспект.

Дмитро ДОНЕНКО,
юрист АФ ENGARDE

Як показує досвід іноземних країн, медіація може бути ефективним механізмом врегулювання спорів. Високі судові збори та високі погодинні ставки юристів, тривалість судового процесу є характерними атрибутами традиційної системи врегулювання спорів у таких країнах, як Велика Британія, США, Німеччина тощо. За цих умов популярність альтернативних механізмів вирішення спорів невпинно зростає. При цьому медіація є вигідною не лише приватним особам, але й урядам держав, оскільки популяризація медіації дає змогу зменшити навантаження на судову систему, зменшити витрати на її утримання тощо.

Що стосується великих цивільних та господарських спорів, то тут медіація могла б стати в нагоді на більш пізніх стадіях процесу. На жаль, ментальність клієнтів із пострадянських країн є такою, що сторони просто не готові домовлятися, шукати компроміс або взаємовигідне рішення доти, доки не буде викладена юридична позиція сторін у спорі, не будуть заарештовані чи локалізовані активи, та, що також дуже важливо, доти, доки клієнти не зрозуміють, скільки насправді коштує вести процес в Англії, Швейцарії чи Франції. Саме тоді сторони усвідомлюють, що ліпше відмовитися від частини своїх позовних вимог, ніж продовжувати безкінечний та затратний судовий чи арбітражний процес.

Серед проблем розвитку медіації в Україні окремо варто відзначити невелику кількість професійних медіаторів та неможливість примусового виконання рішення медіації (окрім мирової угоди, затвердженої судом чи арбітражем). На жаль, запропоновані законопроекти про медіацію не містять подібної норми, а без цього медіація буде нецікавою для українців, якими не недосконалими не були б інші механізми.

Олександра ПАВЛЕНКО,
адвокат, партнер ПГ «Павленко і Побережнюк»

Думаю, що найкраще оцінювати світову практику застосування медіації, адже за українськими показниками ще занадто рано визначатися. У світі, особливо США, відсоток господарських, комерційних справ, що вирішуються за допомогою медіації, досить високий. Деякі з наших клієнтів в Україні, що мають партнерів або контрагентів за кордоном, постійно розповідають про те, що медіація пропонується юристами передусім, коли виникає конфлікт або початок претензійних відносин. Такі «просунуті» українські клієнти готові вже й в Україні застосовувати цю культуру мирних перемовин, адже вони бачать, як це працює в інших країнах. Приємно спостерігати, що деякі з наших українських потужних бізнес-гравців самі звертаються до нас із запитанням: чи проводимо ми процедуру медіації. Так само медіація розповсюджена і в сімейних конфліктах. У США ця культура досить схожа на тенденцію мати сімейного психотерапевта, який працює з подружжям, тобто люди за кордоном більш готові впускати «третього» у свої конфліктні відносини. В Україні, думаю, зважаючи на ментальність, буде складніше, але все залежить від популяризації течії.

Олег ГРОМОВИЙ,
керівник практики вирішення спорів в Україні МЮГ AstapovLawyers

Медіація може використовуватися в будь-яких сферах права, де виникають конфлікти. Найчастіше це сфера відносин приватного права між рівноправними учасниками відносин у сфері бізнесу, сімейних, трудових спорах тощо. Це пояснюється тим, що законодавство України не зобов’язує сторін конфлікту звертатися за вирішенням спору до суду, якщо таке вирішення не вимагає втручання держави або не зачіпає державний інтерес. Наприклад, компанія-покупець та постачальник товару безперешкодно можуть вирішити спір щодо якості поставленого товару із залученням медіатора. Особливо буде зручно, якщо такий медіатор матиме фаховий досвід у сфері торгівлі та буде рекомендований відповідною галузевою асоціацією з торгівлі. У той же час є спори, які медіацією вирішити неможливо. Це стосується, наприклад, спорів щодо господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб, визнанням права на об’єкт нерухомості, включаючи земельні ділянки. Окрема категорія справ, для яких судовий розгляд є обов’язковим, — справи, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа під час здійснення нею владних управлінських функцій.

Отже, можна зробити висновок, що коло спорів, які можуть бути ефективно вирішені медіацією, є не таким широким, як сфера судового вирішення спорів.

Які переваги має альтернативне вирішення спору перед розглядом справи у суді?

Світлана ХЄДА,
радник ЮФ «Саєнко Харенко»

До переваг альтернативного, або «дружнього», позасудового, вирішення спорів перед судовим розглядом належать конфіденційність та захист ділової репутації, можливість зберегти ділові стосунки, відносна гнучкість процесу, можливість вільного вибору місця розгляду спору, арбітрів (медіаторів або інших осіб, яким спір передається для вирішення, мови розгляду тощо).

Окремі види дружнього вирішення спорів можуть мати додаткові переваги для сторін спору (конфлікту) залежно від конкретної ситуації. Наприклад, при вирішенні сімейних і трудових спорів дієвим методом, який позитивно зарекомендував себе в багатьох країнах (зокрема, Нігерії, Єгипті, Південній Африці, Індії, Китаї, ОАЕ тощо), є медіація. Це можна пояснити тим, що медіаційна процедура передбачає залучення посередника (медіатора), який допомагає сторонам налагодити спілкування та самим віднайти найбільш прийнятне рішення для всіх сторін спору. На відміну від судового та арбітражного розгляду, в процесі медіації медіатор не приймає рішення, а допомагає сторонам уникнути конфлікту або зупинити його та досягти дієвого, взаємоприйнятного компромісу. Під час обговорення медіатор веде сторони до пошуку конструктивного рішення, прийнятного для всіх сторін, та зосереджується на інтересах сторін, а не на правових позиціях.

Олександра ПАВЛЕНКО,
адвокат, партнер ПГ «Павленко і Побережнюк»

Відповідаючи на це запитання, я розпочала б дещо з іншого, але за природою досить схожого запитання: «Чому деякі професійні адвокати та юристи переходять до кола медіаторів?». У відповіді криються й основні переваги альтернативного вирішення спорів. Ми все частіше розуміємо, що мати справу в суді та вигравати її лише на підставі норм права не завжди є запорукою завершення спору. Ми, як ніхто, знаємо, що переможена сторона, особливо в бізнесі в 90 % ситуацій, бажатиме реваншу та може вдарити сильніше, що ніколи не веде до справжньої крапки в конфлікті. Крім того, у судовій процедурі не має можливості оцінювати деякі неюридичні сторони конфлікту, але вони переважно і є підставами виникнення спору. Найчастіше є невирішені негативні емоції, недомовки, непорозуміння саме з підстав недосконалого бізнес-партнерства та людських якостей — у всьому зазначеному досить мало юриспруденції, а тому суд ніколи не оцінюватиме ці важливі сторони спору та задовольнятиме, можливо, принципові емоційні позиції сторін. Буде позиціонування лише на законодавчій справедливості. У медіації ж є можливість відходити від норм та будувати для кожної сторони «пул» пропозицій, які могли б її задовольнити. Це — безмежний простір, зок­рема і для юристів, які втомилися від просто правових позицій. У принципі, майже всі, хто пройшов через величезну кількість переговорів, у тому числі й мирних, приходять до медіації.

Іван ВАЩИНЕЦЬ,
радник мережі судової практики VSLitigation

Можна назвати декілька класичних переваг медіації. Серед них — оперативність, гнучкість процедури, конфіденційність, можливість зберегти партнерські відносини в майбутньому. Якщо говорити про медіацію у сфері бізнесу, то перевагою є те, що через медіацію можна отримати більш комплексний бізнес-орієнтований результат, який делікатно вирішить конфлікт з точки зору бізнес-інтересів двох сторін. Наприклад, якщо виник конфлікт між двома єдиними акціонерами великого бізнесу щодо кандидатури голови правління або активів компанії, то такий конфлікт, як привило, не вирішується в одному судовому процесі, а вимагатиме відкриття декількох судових проваджень у різних юрисдикціях. При вирішенні спорів суди керуватимуться нормами права та, врешті-решт, визначать, хто переміг, а хто програв. Медіація — менш формалізована процедура, норми права є другорядними інструментами вирішення конфлікту. Медіація керується інтересами сторін, націлена на досягнення бізнес-результату, де у виграші — обидві сторони конфлікту.

У той же час медіація не є популярним методом вирішення бізнес-конфліктів в Україні та Росії. Більшість великого бізнесу в цих країнах створена людьми з жорстким характером, які звикли перемагати та домінувати. За таких умов судовий процес є не просто способом вирішення спору, а набагато більшим — інструментом боротьби за активи, сфери впливу, проявом сили та ерудиції адвокатів. Медіація не дає відчуття сили та перемоги над іншим, це факт. Тому ринок сам має обрати, який варіант вирішення конфлікту йому ближчий — у судовому бою з адвокатом чи клініці під назвою медіація.

Як ви оцінюєте законопроекти «Про медіацію» (№ 10301 і № 10301-1)? Яким чином законодавчі зміни вплинуть на розвиток інституту медіації в Україні? Застосування медіації в інших країнах. Закордонний досвід.

Олександра ПАВЛЕНКО,
адвокат, партнер ПГ «Павленко і Побережнюк»

Хотіла б, аби зараз закінчилися негативні обговорення процесів, що сталися нав­коло обох законопроектів. Ми розуміємо, що кожному депутату, який ініціював свій проект, важливо провести в життя саме свою ініціативу, але в той же час медіаційній спільноті просто потрібен закон, і ми сконцентруємо свої зусилля та допомогу саме на тому проекті, який просуватиметься швидше. Нині ж працювати можна з текстами обох проектів, ми передали свої первісні пропозиції групі Ківалова — Бондика та очікуємо на плідну спільну працю після проходження першого читання, до якого внесення змін було вже неможливим.

Світлана ХЄДА,
радник ЮФ «Саєнко Харенко»

Закордонний досвід свідчить про те, що медіація широко застосовується в інфраструктурних проектах, зокрема тих, що реалізуються в рамках державно-приватного партнерства. Це пояснюється тим, що медіація, на відміну від того ж арбітражу, дозволяє суттєво економити час та фінансові ресурси сторін і, що найголовніше, забезпечити безперервність роботи над проектом.

З іншого боку, медіатор не може зобов’язати сторони укласти угоду за результатами медіації, але така угода не є обов’язковою для виконання. Тому медіація може бути неприй­нятною для вирішення деяких великих комерційних спорів.

Для максимального задоволення інтересів клієнта юристам потрібно досконало володіти знаннями про особливості всіх існуючих методів вирішення спорів та враховувати особливості проекту і потреби клієнта в конкретній ситуації.

Анастасія ШТАНЄВА,
юрист АФ ENGARDE

Сучасним трендом у сфері медіації є законодавче закріплення обов’язку провести досудову медіацію у певних категоріях справ. Зокрема, обов’язковою є медіація у невеликих цивільних спорах, спорах про дифамацію (Баварія), сімейних (Японія), спорах про розлучення (Велика Британія), страхових (Італія). Про введення обов’язкової досудової медіації в Україні говорити, звісно, зарано, але, враховуючи високу завантаженість судів саме невеликими справами, введення обов’язкової медіації могло би бути тим засобом, який хоча б частково зміг би розв’язати проблему. На сьогодні прикладами таких справ могли б стати ювенальна юстиція, сімейні, адміністративні справи тощо.

Хоч медіація і має свої переваги, є цікава тенденція: в Європі та Японії, на відміну від США, до популяризації медіації прагнуть насамперед уряди держав, а не приватні особи. Так, заради зменшення витрат на судову систему, її розвантаження, вводиться обов’язкова досудова медіація в певних категоріях справ: невеликі цивільні спори, спори про дифамацію (Баварія), сімейні (Японія), про розлучення (Велика Британія), страхові (Італія). При цьому законодавці вважають, що принцип добровільності медіації та право на звернення до суду не порушуються, а навпаки, Директива ЄС 2008/52/ЄС від 21 травня 2008 року зазначає, що в ЄС доступ до правосуддя має включати як доступ до судових, так і до позасудових методів вирішення спорів.