№12 Грудень 2018 року → У вільний час

Post Scriptum: Перестати гріти банку

Євгеній ПОРАДА,
керуючий партнер OSTIN Law Firm, заступник голови наглядової ради
АТ «Комерційний Індустріальний Банк»

Мені пощастило почати працювати M&A-юристом у банківській сфері у 2005 році, коли великі міжнародні гравці банківського ринку пройнялись духом Помаранчевої революції і почали заходити в Україну через придбання українських банків. Тоді я встиг попрацювати в угодах з придбання банку «Ажіо» шведською групою SEB, банку «Аваль» австрійською групою Raiffeisen, банку «Прикарпаття» (тепер Idea Bank) польською групою Getin, «ТАС-Комерцбанк» швецьким банком Swedbank. У ті золоті часи в Україну зай­шли такі міжнародні гіганти, як BNP Paribas, Credit Agricole, Commerzbank, UniCredit, Intesa Sanpaolo тощо, іноземні інвестиції текли рікою, кредити видавали наліво і направо, ціни на нерухомість росли…

Потім була міжнародна фінансова криза 2008 року, девальвація гривні на 60 %, величезні суми проблемних кредитів, поступовий вихід більшості міжнародних банків з України, майже пов­не призупинення іпотечного кредитування.

Після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах 2010 року спостерігався активний ріст російського капіталу у бізнесі загалом і в банківському секторі зокрема. Банки з російським капіталом нарівні з державними банками стають практично лідерами кредитування реального сектора економіки.

У 2014—2018 роках — військові дії, втрата Криму, частини Донецької та Луганської областей, девальвація гривні на 300 %, виведення близько 90 банків з ринку, майже повна відсутність притоку іноземного капіталу. Ці роки об’єктивно були найважчими для банківської системи за всю історію незалежності України. Наразі, за інформацією Національного банку України, рівень проблемних кредитів у банківській системі перевищує 56 %. Це надзвичайно високий показник, практично кожен другий кредит не обслуговується належним чином.

Разом із тим надія на відродження банківського сектора є. Ні, не буде рогу достатку, як у 2005—2008 роках. Нам доведеться подолати проблеми самотужки, і шанси на це є, зокрема, з огляду на такі фактори:

— майже всі банки, які залишились, досить ліквідні (гроші у людей та бізнесу є, і вони готові їх тримати у банках);

— збільшення питомої ваги безготівкових операцій над готівковими (результат боротьби з конвертаційними банками та ямами);

— банки зараз надзвичайно обережні та консервативні при видачі кредитів (досвід 2008 року);

— банківські інформаційні технології стрімко розвиваються і залучають у систему кошти молодих та найбільш інформаційно-розвинутих верств населення;

— у лютому набуває чинності Закон України «Про валюту і валютні операції», який серед іншого відкриє двері іноземним компаніям до повноцінного банківського сектора України.

Про останній пункт варто поговорити докладніше. Донедавна іноземні компанії могли відкривати в українських банках лише інвестиційні рахунки, через які можна було здійснювати лише операції з інвестування в Україну і повернення інвестицій та доходів за ними з України (депозити, внески до капіталу українських юридичних осіб, дивіденди, купівля-продаж цінних паперів, нерухомості тощо). Тобто через ці рахунки не дозволялось здійснювати будь-які торговельні операції, оплачувати послуги, заробітну плату. У частині 3 статті 4 Закону України «Про валюту і валютні операції» було встановлено положення про те, що «нерезиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в українських фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції». Більше того, посадові особи Національного банку України у відкритих джерелах підтвердили той факт, що вони зараз працюють над змінами до своїх нормативних актів, щоб дати можливість іноземним компаніям відкривати поточні рахунки в українських банках з 7 лютого 2019 року. Очікується, що такий крок забезпечить технічну можливість іноземним торговельним компаніям тримати ліквідність в Україні для спрощення розрахунків з українськими аграріями та виробниками.

Ну що ж, нам залишається тільки сподіватися, що стратегія, обрана парламентом та Національним банком України, запрацює, і вже у 2019 році український банківський сектор отримає додаткові ресурси для розвитку.