№06 Червень 2012 року → У вільний час

Артхроніка: Між лайном та архітектурою

Ніка ГЛАЗУНОВА

Гармата, що стріляє воском, очі порожнечі та брама для хмар — усе це можна побачити в Києві на персональній виставці Аніша Капура

У Києві відкрилась перша в Східній Європі персональна виставка Аніша Капура, яка знайомить зі спеціальною добіркою найвідоміших робіт митця, а також новими арт-об’єктами, створеними спеціально для PinchukArtCentre.

Світове визнання

Аніш Капур — один з найвпливовіших скульпторів свого покоління. Він, уродженець Мумбаї (Індія), живе і працює в Лондоні з початку 1970-х років. Швидко здобув міжнародне визнання, представивши Британію на Венеціанській бієнале у 1990 році, де і був нагороджений Premio Duemila. Наступного року митець став володарем Премії Тернера. 2011 року скульптор став лауреатом міжнародної мистецької премії японської імператорської сім’ї Premium Imperiale в галузі скульптури. Окрім численних персональних виставок, митець створив величні інсталяції для Турбінної зали галереї Tate Modern, а також паризького Гран-Пале в рамках проекту ­Monumenta-2011. Він створив скульптури для громадського простору, серед яких «Хмарні ворота» у Мілленніум-парку в Чикаго. Це — гігантський каркас вагою 99,8 т, покритий 168 відполірованими до дзеркальності листами нержавіючої сталі. Місцеві жителі вважають за краще називати це творіння менш романтично — «Боб». Десятиметрове «Небесне дзеркало» встановлене у Рокфеллер-центрі Нью-Йорка у 2006 році, а також у Кенсінгтонському парку Лондона у 2010 році. Крім того, у 2010 році в англійському місті Мідлсбро була відкрита скульптура «Теменос» — перша із серії гігантських робіт, запланованих для встановлення в долині річки Тіз. Монументальна робота «Орбіта» прикрасила Лондон до Олімпійських ігор. Ця статуя, обігнавши Колону Нельсона на Трафальгарській площі, стала найвищою статуєю британської столиці. Висота башти — 114,5 м, вартість всього об’єкта оцінюється в 22,7 млн фунтів. Скульптура оснащена ліфтом, а також двома оглядовими майданчиками.

Завуальовані послання

Свою творчість Капур вважає пов’язаною з метафізичними протилежностями: присутністю та відсутністю, існуванням і небуттям, наявним місцем і відсутністю такого, відчутними і невідчутними на дотик речами. Захоплення темрявою і світлом простежується протягом усього творчого шляху Аніша Капура. Стиль скульптора залежить від матеріалу, з якими він працює: камінь, сталь, віск, камедь та пігмент. Тому ідея завжди балансує між матеріалом і об’єктом, порожнечею та формою: «Мені немає чого сказати конкретного, у мене немає жодного посилання, яке можна передати. Однак моя роль полягає в тому, щоб підвести до вираження, скажімо, визначити засоби, що уможливлять феноменологічне та інші види сприйняття, які хтось може застосовувати, з якими хтось може працювати, наближаючись до поетичного існування», — пояснює свій почерк Аніш Капур.

Улюблена робота

Роботи художника розташувалися на трьох поверхах арт-центру. Більшість зроблена із скла та воску. Деякі немов парять у просторі. На виставці представлені 26 скульптур-моделей монументальних творінь митця, які прикрашають багато міст світу. Для багатьох подорожі — дороге задоволення. Тому Аніш Капур завжди охоче демонструє карликові моделі своїх найвідоміших арт-споруд. Показує, як вони існують у великих урбаністичних просторах. Відкриває таємниці конструкторські та будівельні. Проте найбільшу увагу відвідувачів привертає знаменита інсталяція «Постріл у кут». Величезна гармата щопівгодини стріляє баками з яскраво-червоним воском. Наприкінці виставки все має інший вигляд. Стіни та підлога — геть червоні. По закінченні віск зберуть докупи і виплавлять з нього нові ладунки. Британський митець відзначає, що це його улюблена робота. Тлумачень є багато. Білосніжний кут — символ не лише архітектури, а й жіночо-чоловічих стосунків. Фарбований віск нагадує кров, нутрощі, людську плоть. Отже, таке собі культурно-сексуально-військове послання.

Очі порожнечі

Центральним експонатом виставки є спеціально створена монументальна робота зі сталі, в якій втілюється головна ідея Капура про одночасність внутрішнього та зовнішнього в скульп­турі. На трьох поверхах представлено тридцять робіт. Дзеркальні скульптури перекручують простір та «ламають» сприйняття. Монохромні об’єкти — опуклі та увігнуті — маскують свої реальні обриси та збивають з пантелику. У капурівські безодні треба довго вдивлятися. «Це — справжні очі порожнечі», — каже автор. Робота з промовистою назвою «Між лайном і архітектурою» (2011) об’єднує дванадцять монументальних нагромаджень, створених завдяки напівавтоматичному технологічному процесу. Це — нова технологія, яку опанував Капур. Якщо просто: художник намалював геометричні ескізи, які перекодував у комп’ютерну програму. А ту підключили до змішувача цементу. Тут немає двох однакових стовпів. Митець стверджує, що йому хотілося порушити традиційну схему, коли руки художника є інструментом, що дає життя мистецтву: ці бетонні скульптури створені машиною. Проте, незважаючи на чітку роботу механізму, матеріал часто поводиться непередбачено, — і ця імпровізаційність захоплює художника. «Машина видавлює величезну різноманітність нових форм, які я називаю «щось проміжне між лайном і архітектурою, шаблон для XXI століття».