№06 Червень 2012 року → У вільний час

Факт: Культурна міграція

Ніка ГЛАЗУНОВА

Рівень культурного продукту, що представляють в Україні та в європейських країнах, значно різниться. Тож за якістю перфомансу українцям доводиться їхати за кордон

Концерт зарубіжних зірок нерідко стає предметом тендеру за участю «диких» — з точки зору старожилів ринку — персонажів. У результаті виконавці отримують гонорар, що в рази перевищує стадіонні заробітки на Батьківщині або в Європі. Гонорар, який отримає група Red Hot Chili Peppers за очікуваний літній виступ, перевищить середній заробіток за концерт у п’ять-шість разів. Апетити зірок підігрівають українські і російські бізнесмени та політики. Цими днями ЗМІ повідомили про 7 мільйонів доларів США, які заплатив за приватний виступ Red Hot Chili Peppers Роман Абрамович. Таке зростання грошових пропозицій з Росії та України навряд чи сприятиме зниженню розцінок.

Звичайно, помилково думати, що подібна ситуація характерна лише для колишнього соцтабору. З невгамовними амбіціями виконавців стикаються і в благополучному Старому світі. Нещодавно в британській музичній індустрії стався скандал. На лондонській конференції Music 4.5, організованій компанією 2Pears, присвяченій економіці «живих» концертів, голова компанії Seatwave Джо Коен зробив декілька шокуючих заяв. На його думку, колосальний попит на топових артистів зробив конкуренцію між фестивалями дуже агресивною. За його словами, на сьогодні 90 % доходів від концерту отримує артист. Деколи запити виконавців такі високі, що цей відсоток доходить до відмітки в 105 %, призводячи до збитків організаторів. Правда, варто відзначити, що цей факт слабо відбивається на глядачах, які отримують якісне, добре організоване музичне видовище. Можливо, тому багато українців купили квитки на майбутній концерт Мадонни у Варшаві. Хоча виконавиця за пару тижнів прибуде з гастролями до Києва.

Свій внесок у слабку привабливість України з точки зору міжнародної концертної індустрії робить відсутність пристойних великих концертних майданчиків. Завдяки проведенню в Україні Євро-2012 була побудована «Донбас Арена», здатна вміщати 51 504 глядачі. Проте виникає запитання, який західний артист здатен викликати такий інтерес в української публіки? Добрати глядачів можна було б завдяки іноземцям, які приїхали б спеціально, аби потрапити на концерт. Щоправда, наразі це лише бажання, а не дійсність. Негативні міфи, якими обросла наша країна, не дозволяють налагодити потік концертних турів із-за кордону. Вважається, що Україна — нецивілізована країна, з жахливою інфраструктурою і населенням, яке не говорить англійською мовою. Суттєвого поліпшення ситуації в 2012 році не очікується. З урахуванням зростання цін на квитки все реальнішою стає ситуація, коли поїхати на концерт або виставу до якоїсь столиці ближнього або далекого зарубіжжя виходить дешевше, ніж відвідати культурний івент у Києві, а головне — менш нервово.

Вражаючий контраст

Віктор Мороз,
генеральний директор, керуючий партнер ЮК «Правова гільдія «ВікторіАл»

Звісно, як будь-яка освічена та культурна людина, я стежу за головними культурними подіями світового рівня. На жаль, досить часто відвідувати культурні та спортивні події, що відбуваються за кордоном, не має можливості через брак часу, але за сприятливої нагоди намагаюся не пропускати найбільш цікаві заходи. Напевне, найвражаючою виставою була одна з вистав у паризькому «Мулен Руж», яку я відвідав у 2007 році, а вразила вона мене гарною організацією та високим рівнем режисури й акторської гри.

Змушений відзначити значний контраст між організа­цією та рівнем проведення культурних і спортивних подій за кордоном та в Україні, причому не на користь українських. Не впевнений, що можна говорити про те, що рівень культурного продукту, який представляють в Україні та в європейських країнах, значно різниться, але, на мій погляд, ряд провайдерів такого продукту ставляться до українського ринку та українського глядача більш зневажливо, ніж до європейського, та не відпрацьовують на всі сто відсотків. Можливо, іноді підготовці культурної події в Україні й приділяється менше уваги, ніж аналогічній події за кордоном, але, як на мене, це питання індивідуального підходу конкретних зірок, а не загальний тренд. Що ж стосується організаційних та інфраструктурних можливостей України, то, справді, іноді вони не відповідають високим європейським стандартам, але розвиток відбувається, і вже нині в Україні, зокрема в Києві, є достатня кількість майданчиків та організаторів вищого світового ґатунку. Сподіваюся, що це лише питання часу, і в Україні відповідні заходи також проходитимуть на найвищому рівні.