Скарбничка: Роздуми про літературу
Літературна професія — провідний теоретик хорошого смаку.
(О. Гришанків)
Літописи не зникають, вони переінакшуються.
(В. Власенко)
Можна і не маючи глибокого розуму писати так, що іншому знадобиться багато розуму, щоб зрозуміти написане.
(Г. Ліхтенберг)
Не важливо, як ми пишемо, але дуже важливо, що ми пишемо.
(Г. Лессінг)
Література — виявлення внутрішнього світу.
(С. Довлатов)
Література — це керівництво людського розуму людським родом.
(В. Гюго)
Література — це таке зайняття, за якого потрібно знову і знову доводити, що у тебе є талант, людям, позбавленим будь-яких талантів.
(Ж. Ренар)
Література є акцією проти недосконалості людини.
(Б. Брехт)
Очі читача більш вимогливі судді, ніж вуха слухача.
(Вольтер)
Поезія — це не «найкращі слова в найкращому порядку», це — вища форма існування мови.
(Й. Бродський)
Рукописи не горять.
(М. Булгаков)
Прославимо поетів, у яких один бог — красиво сказане, безстрашне слово правди.
(М. Горький)
Для створення літературного шедевра лише таланта замало. Талант повинен вгадати час. Талант і час — неділимі.
(М. Арнольд)
Література вилучена із законів тління. Вона одна не визнає смерті.
(М. Салтиков-Щедрін)
Твір, який читають, має теперішнє; твір, який перечитують, має майбутнє.
(О. Дюма-син)
Що сталося б з літературою, якби справа її не захищалася? У нас є свій касаційний суд — це майбутнє. Щасливий той, хто може постати перед ним.
(О. де Бальзак)
У письменника є тільки один учитель: самі читачі.
(М. Гоголь)
У душі кожної людини є клапан, що відкривається тільки поезією.
(М. Некрасов)
Годі побудувати щось словом, коли те саме руйнувати ділом.
(Г. Сковорода)
Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється, ожива, Як їх почує!
Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна і правдива, Мов Господа слово.
(Т. Шевченко)
Наша мова — то і є одежа нашого духу, або ще краще — яскравий вираз всього того, що нас вражає, що ми відчуваємо, про що думаємо-гадаємо, того, що ми зовемо духом або душею.
(П. Мирний)
Як багато важить слово, Одно сердечне, теплеє слівце!
(І. Франко)
Не поет, у кого думки не літають вільно в світі, а заплутались навіки в золотії тонкі сіті.
(Л. Українка)