Проза життя: Правила життя
Віктора ГОРОДОВЕНКА

Усе своє професійне життя Віктор Городовенко присвятив суддівству. По закінченні з відзнакою Української юридичної академії у 1993 році він одразу став суддею у рідному Мелітополі. У Мелітопольському міському суді пропрацював 10 років, з 2003­го по 2004 рік очолював Мелітопольський районний (міськрайонний) суд Запорізької області, а з 2005­го по 2017­й був головою Апеляційного суду Запорізької області. 13 листопада 2017 року XІV позачерговим з’їздом суддів України призначений суддею Конституційного Суду України. Віктор Городовенко — заслужений юрист України, доктор юридичних наук, доцент, лауреат Премії імені Ярослава Мудрого. Автор трьох монографій та понад 80 публікацій з питань суддівської етики та незалежності суддів. Про професійний бік кар’єри пана Городовенка можна дізнатися з відкритих джерел — ми ж, натомість, пропонуємо увазі читачів «УЮ» те, що відомо небагатьом, — правила життя Віктора ГОРОДОВЕНКА

Якщо хочете присвятити свою професійну кар’єру суддівству, будьте готовими творити добро, не очікуючи слів подяки, йти наперекір натовпу, захищаючи справедливість. Треба бути готовим до щоденної клопіткої праці без вихідних.

Якби я не став суддею, то був би вчителем або викладачем.

Розширювати професійні горизонти мені допомагає прагнення самовдосконалення та щоденне спілкування з колегами, які дійсно є видатними правниками­конституціоналістами.

Найскладніше у роботі судді КСУ — усвідомлювати вагу помилки в цілому для країни і для кожної людини зокрема. Найлегше — прокидатися з думкою, що ти маєш честь і можливість щодня бути на захисті Конституції.

Найбільшою загрозою для українського конституціоналізму є популізм, бажання досягти довіри людей не конкретними справами, а гарними гаслами.

Обираючи між справедливістю і законом, завжди обираю справедливість.

Немає нічого більш протиправного,аніж ігнорування прав людини.

Сильне враження на мене справила фраза: «Мистецтво політика полягає в тому, щоб із поганого зробити нестерпне». Дуже сучасний, актуальний вислів.

Щоб досягти високих результатів у спорті, треба не мати жалю до себе та з повагою ставитися до супротивників.

Східні єдиноборства стали моїм способом життя.

Рейтинг улюблених письменників з дитинства очолює Вальтер Скотт.

Один із найкращих фільмів про юристів —фільм­драма режисера Девіда Добкіна «Суддя».

У Мелітополі мене найбільше приваблює простір та велич степового краю, місто­сад. У Києві — постійний потік енергії міста, його велич з дивовижною старовинною архітектурою, поєднаною з хай­теком сучасності.

Можливість мандрувати — це те, що робить мене, як людину, першою професією якої була екскурсовод туристичних груп, щасливішим.

Найекзотичніше місце, де мені довелося побувати, — це Південно­Африканська Республіка. Коли вночі ти намагаєшся знайти сузір’я Великої Ведмедиці, замість цього очі, як магнітом, притягує сузір’я Південного Хреста, а вдень, знаходячись на мисі Кейп­Поїнт, відчуваєш себе у «колисці життя» Африки та водночас на його краю, поруч із величчю Океану.

Що таке історія людства, як не вічна боротьба добра зі злом, де добро обов’язково перемагає.

Кожна людина має знати свої права та обов’язки, вміти захищати власні права та з гідністю виконувати обов’язки.

Самовідданості мене навчив приклад мого сенсея Вєлкова Вік­тора Григоровича, наставників у суддівській професії — Кононенка Віктора Івановича, Віхрова Володимира Васильовича та багатьох поколінь українських суддів.

Я з тих людей, які дуже цінують кожну мить спілкування з рідними та друзями.

Постійно нагадую собі, щовсе, що не робиться, — все на краще.

Зазвичай яромантик, який намагається всі справи доводити до кінця.

Усе моє життя — це бажання бути корисним для людей, допомогти добру побороти зло.

Одне з найбільших потрясінь у своєму житті я пережив після того, як пішли з життя бабуся та дідусь. Їхній перехід в інший світ став для мене шляхом до Бога, з ім’ям якого я зараз розплющую очі вранці і засинаю вночі. Схожі відчуття — любов, яка бажає зробити все для своїх рідних і в іншому світі, я побачив у збірнику віршів поета Форреста Гандера «Бути з» — колекція елегій, які борються з раптовою втратою і труднощами вираження скорботи й туги за покійним. У цьому році Гандер заслужено став лауреатом Пулітцерівської премії.

Моє життєве кредо —без минулого немає майбутнього.

Усе буде добре тоді, коли ми дійсно цього забажаємо.