Особистість: Сімейний профіль MITRAX

Кожна компанія прагне бути унікальною. В юридичному бізнесі це виявляється насамперед у вузькій спеціалізації тих, хто надає відповідні послуги. В адвокатському об’єднанні MITRAX такою спеціалізацією стало сімейне право. І хоча через специфіку у цій сфері не прийнято оперувати гучними іменами, керуючий партнер MITRAX Кирило ФЕСИК і керівник практики сімейного та спадкового права, адвокат Олег ГОЛУБНИЧИЙ трохи відкрили завісу та поділились особливостями зведення спалених мостів та «примусу» сторін до миру

MITRAX — вузькопрофільна компанія, однією з основних спеціалізацій якої є сімейне право. Чому так сталося і чим було зумовлено такий вибір?

Кирило ФЕСИК: Як і багато що в нашому житті, все вирішив випадок. У попередній компанії, де я працював до створення MITRAX, я особисто займався саме сімейними справами. Згодом зрозумів, наскільки ця галузь особлива та цікава, адже кращого знайомства з перспективним клієнтом знайти майже неможливо. У новоствореному адвокатському об’єднанні нам вдалося підібрати сильну команду, і сімейне право стало нашим головним прискорювачем розвитку та фундаментом для розбудови решти практик. Адже наші «сімейні» клієнти потребували судової підтримки у справах, що стосуються не лише їх особисто, але й у питаннях ведення бізнесу, захисту від переслідувань у сфері службових злочинів, корпоративних, податкових, господарських спорів, і ми виросли до того, що наразі як адвокати вирішуємо не лише особисті, але й бізнесові питання та надаємо у MITRAX — об’єднанні, яке ми формували більше десяти років виключно шляхом добору у команду досвідчених юристів, що також володіють вузькою спеціалізацією, комплекс послуг, починаючи з сімейного та спадкового права, практики захисту бізнесу та кримінального процесу і закінчуючи, звичайно, судовою практикою.

 

Які саме справи переважають у вашій практиці і чим вони відрізняються від інших?

Олег ГОЛУБНИЧИЙ: Ми охоплюємо весь спектр пос­луг у сімейному праві — це складні процеси ­розлучення та поділу майна, справи щодо дітей та процедури усиновлення, міжнародні сімейні спори, спадкові спори — перелік можна продовжувати і далі, але з яким би ­питанням клієнт не звернувся, ми зможемо відповісти йому та розробити стратегію захисту тут і тепер, під час телефонного дзвінка або особистої консультації, неважливо. Це значний плюс вузької спеціалізації команди практики сімейного та спадкового права MITRAX — унікальна експертиза та швидкість реагування. Це і те, що ми намагаємося змістовно відповідати на кожен запит, що надходить до нашого об’єднання. Звичайно, наші клієнти — це переважно люди з нестандартними, складними або «запущеними» ситуаціями, які потребують швидкого й ефективного втручання адвоката, проте і в інших випадках ми завжди надаємо поради стосовно того, як особа може посприяти вирішенню свого спору самостійно або з нашою допомогою.

К.Ф.: Відомим є також таке явище, як медіація, і про неї багато говорять саме в ракурсі сімейного права. Переконаний, що будь­який конфлікт закінчується миром, навіть якщо до того ви пройшли всі судові інстанції. Але іноді є такі справи, коли медіація, на жаль, абсолютно неефективна і не є у пріоритеті клієнта.

Коли всі мости вже згоріли, ми їх відбудовуємо шляхом отримання судових рішень чи інших документів, які обґрунтовують нашу позицію, і продовжуємо перемовини лише тоді, коли інша сторона до нас прислуховується. Можна сказати, що ми проходимо з клієнтами певне коло, наприклад, коли ще перед початком судового спору про поділ майна ми направляємо іншій стороні позицію про мирне врегулювання, нам відмовляють, проходить два роки судових слухань, ми виграємо і повертаємось до сценарію, який пропонували від початку. У даній ситуації — ми продаємо правовий «примус» до миру.

О.Г.: Так, головним завданням адвоката я бачу саме створення сильної позиції для подальшого ведення переговорів або певного механізму тиску для того, щоб завершити складний процес. І хоча звучить це дещо агресивно, ми ніколи не схиляємо клієнтів до війни, навпаки, говоримо, що треба спочатку спробувати домовитись і чесно повідомляємо, що навіть наша робота у такий спосіб є дешевшою, а у клієнта менше витрачатиметься часу та нервів. Проте у сімейних спорах клієнт надзвичайно зрідка приходить до нас зазделегідь. Адже, коли всі щасливі, ніхто не хоче сидіти на консультації і розглядати можливі варіанти захисту власних прав та майна на випадок «а що, якщо». Лише коли це щось пішло не за планом, до адвоката звертатимуться 24/7. Хоча останнім часом до нас усе ж приходять люди із запитом запису на попередню консультацію, навіть до шлюбу, про всяк випадок.

 

Сімейні відносини в Україні регулює Сімейний кодекс. Чи відповідають його норми потребам сьогодення?

О.Г.: Так, цілком. Він сучасний і охоплює значне коло питань. Але проблема в тому, як його виконують на практиці, наприклад, у справах стосовно дітей суди у переважній більшості випадків стають на бік матері, незважаючи на встановлену абсолютну рівність. Ми ж намагаємося змінити цю ситуацію і маємо кілька успішних кейсів. Проте в Україні все ж є проблеми в галузі сімейного права, перш за все із виконанням судових рішень. З матеріальною складовою все більш­менш зрозуміло, а що стосується нематеріальної, то такі рішення взагалі є складними для виконання. Навіть уявити складно, що після того, як дитина не пішла на руки до батька або до матері, її почали забирати представники поліції, органів опіки, держвиконавець. Звичайно, це психологічно важко та навіть травмуюче. Саме тому такі рішення є дуже складними для виконання, як би ефективно система не працювала.

 

Окрім Києва, ви маєте ще представництва в Одесі та Запоріжжі. Як відбувається взаємодія між офісами?

К.Ф.: Відкриваючи офіси в Одесі та Запоріжжі, ми дивилися не на мапу, а на людей, з якими працювали і з яким у нас були спільні кейси в різних напрямах, тому ми вирішили об’єднатися під одним брендом із корпоративними стандартами. На сьогодні ми проводимо роботу ще в деяких містах України. Сподіваюсь, до кінця року відкриємо ще деякі представництва в Україні, проте не відкидаємо і міжнародні амбіції.

 

Ви говорили про стандарти, як їх вдається підтримувати?

К.Ф.: Якщо дивитися персоналії, бо ринок юридичних послуг це завжди про людей, то на місцевому рівні це дуже серйозні гравці — люди, які мають значний дос­від роботи та власне спеціалізацію, сформовану команду енергійних та професійних адвокатів, і підтверджений роками бренд надійності та сили їхнього слова у ­відповідному регіоні. Ми не наслідували практики запуску своїх людей на місцеві ринки, ми знайшли відповідних людей з історією і об’єднали наші зусилля. Це стосується як Запоріжжя, так і Одеси, де є великі системні клієнти, з якими наші юристи працювали ще до виникнення ідеї об’єднання.

 

Дуже делікатне питання, також із стандартів, — конфіденційність сімейних справ.

О.Г.: Так, питання конфіденційності тут дуже відрізняється, скажімо, від кримінальної чи судової практики. Це, до речі, один із моментів, чому амбітні адвокати не люблять сімейні справи, адже вони майже не дозволяють говорити, хто твій клієнт, а рівень адвокатів у національній практиці вимірюється саме у такий спосіб. Хтось хизується тим, що захищав поважних людей у кримінальному процесі, а от про сімейне право так ніколи не скажеш. Більше того, у нас є чимало серйозних клієнтів — навіть наших колег, топ­гравців, з юридичної практики, які звертаються до нас, бо ми маємо, по­перше, унікальну компетенцію, а по­друге, бо сімейна практика — це як хірургія на серці, хірург сам собі операцію не робить — він хоче, щоб це була відсторонена особа, але таке можливо лише за умови, щоб ніхто не знав, хто саме займається його справою.

 

У багатьох західних країнах чимало гучних процесів розлучення, а от у нас дуже рідко щось випливає назовні.

К.Ф.: Питання, швидше, в тому, що це проходить максимально тихо. І хоча назовні це не виходить, можу запевнити, що таких справ дуже багато, і якщо взяти ­топ­20 нашого «Форбсу», там ледь не 70 % списку мали розлучення із залученням топових адвокатів. Ці процеси тягнуться роками, і розлучення та подальший поділ майна серйозних людей мають дуже високий рівень складності. Виникає конфлікт інтересів, особливо якщо це стосується чоловіка та дружини, які реально будували свій бізнес.

 

Більшість сімейних пар в Україні все ж не поспішають укладати шлюбний договір. Це через особливості менталітету чи щось інше?

О.Г.: Наразі, навпаки, тенденція змінюється — пари розуміють необхідність укладення такого договору. Здебільшого це пари, які вже мають певний бекграунд: якесь майно, заробіток, статки. Щороку оновлюється ця статистика, і вона постійно зростає. Не розуміють необхідності укладати такі договори люди, яким немає чого втрачати. А пари, які вже пройшли певні етапи життя в шлюбі і ділили спільне майно, до цього готові.

 

Ваші очікування щодо розвитку українського юридичного ринку: чи варто очікувати на нових гравців, інвесторів, зміни правил тощо?

К.Ф.: Очікування дуже хороші, період необдуманих змін у країні закінчується. Наприклад, сфера боротьби з рейдерством відійде на другий план, бо самого рейдерства з технічних причин буде набагато менше. Думаю, на сьогодні сімейне право — унікальне серед інших практик, воно максимально стабільне, бо у ньому завжди є потреба. І чим міцніша економіка країни, тим більше людей матимуть можливість залучати якісних фахівців. А загалом по ринку зі стабілізацією економіки розширюватимуться трансакційні практики, більш передбачуваною буде судова практика і, як наслідок, матимемо менше спорів, бо люди розумітимуть, яким буде результат. Тож якщо судова практика буде стабільною, судових спорів буде менше.

Коли в країні змінюється влада — багато чуємо про те, що «будемо саджати», а сімейне право, навпаки, — стабільна ніша. Звісно, тут теж є конкуренція, але фахівців високого рівня дуже мало. Якщо взяти, наприклад, кримінальне право, там багато що залежить від впливу особистостей, які обіймають вищі керівні посади, у сімейному ж праві такого немає. Немає чиновника, який може кардинально вплинути на ринок сімейного права.

О.Г.: Є загальна тенденція, яка стосується будь­яких юридичних послуг, головний актив — довіра людей, бо якщо довіряють, то це і є головна твоя перевага. А другий момент — вузька спеціалізація саме на сімейному праві, бо якщо ми подивимося на топ­гравців, які заявляють про те, що у них в наявності є така практика, але партнер відповідає за вісім напрямів і сімейне право десь аж наприкінці списку. Ми ж вважаємо дещо інакше. У нас немає такого, щоб до нас прийшла людина, а ми їй говоримо, що ми подумаємо, чи братися за справу. Тому, звичайно, ми очікуємо більше клієнтів, більше справ, більше хорошої роботи. А щодо змін у сімейному законодавстві, то, напевно, очікувати їх не варто, оскільки нова команда у Верховній Раді в першу чергу займатиметься державними справами і вже в другу регулюватиме сімейне право.

-->